Тема 18. Конституційні засади правосуддя

Мета вивчення: засвоєння здобувачами вищої освіти знань про особливості функціонування судової влади та здійснення правосуддя, формування вмінь та навичок аналізу сучасного конституційно-правового регулювання в цій сфері та вирішення зумовлених цим практичних завдань.

Питання

1. Судова влада в системі публічної влади.

2. Конституційні засади функціонування судової влади в Україні.

3. Конституційні засади судочинства в Україні.

4. Загальна характеристика системи судоустрою в Україні. Інші органи судової влади в Україні.

5. Конституційно-правовий статус судді в Україні.

6. Статус і роль адвокатури та прокуратури в системі судового захисту прав людини.

Теоретичний мінімум

Судова влада в системі публічної влади. Судова влада — це автономна і незалежна гілка державної влади, що складається зі створених у встановленому порядку органів, які здійснюють правосуддя на основі принципів верховенства права і справедливості для захисту прав і законних інтересів людини і громадянина, юридичних осіб та держави.

Судова влада можлива і ефективна лише в контексті теорії розподілу влади, що виключає надлишкову концентрацію влади і гарантує громадянам свободу. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.

Судова влада виконує роль арбітра шляхом справедливого вирішення правових конфліктів між громадянами, органами влади та організаціями і контролера за виконанням законів, діями представників державних органів. Із цією метою судова влада, тобто уповноважені на те державні органи (суди), чинить правосуддя та здійснює судовий контроль відповідно до принципу верховенства права і справедливості. Вона забезпечує реалізацію найважливіших конституційних прав і свобод людини та громадянина, прав спільнот і народу в цілому.

Розкриваючи поняття «судова влада», слід брати до уваги її особливості:

— за своїми властивостями є державною з усіма належними владі атрибутами й чітко визначеною компетенцією;

— є одним із продуктів застосування принципу поділу державної влади з ознаками незалежності й самостійності, що випливають із цього принципу;

— повинна мати такі механізми забезпечення її функціонування, які гарантували б її самостійність;

— здійснюється в певних організаційних і процесуальних формах, установлених у законі;

— має універсальний і виключний характер;

— здійснюється на професійній основі.

2. Конституційні засади функціонування судової влади в Україні.

Конституція України містить визначальні для судової влади засади:

1) Поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі (відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 положення про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, вирішення питань, що мають правовий характер, (ч. 2 ст. 124), а в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 додатково зазначається, що положення щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами).

2) Звернення до суду безпосередньо на підставі норм Конституції (пов’язано із прямою дією норм Конституції) та здійснення правосуддя на засадах верховенства права. правосуддя має здійснюватися на засадах верховенства права та забезпечувати можливість для справедливого розгляду судових справ, а ч. 3 ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» покладає на судову систему обов’язок забезпечити доступність правосуддя (ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом).

3) Оскарження до суду рішень чи дій (бездіяльності) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. На думку Конституційного Суду України таке право і водночас принцип необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді, а скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня щодо того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність).

4) Єдність судової влади та здійснення правосуддя виключно судами. Єдність системи судоустрою забезпечується: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом; єдністю судової практики; обов’язковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

5) Демократичними основами організації та функціонування судової влади є наявність народних засідателів і присяжних, порядок призначення та незалежність суддів, змагальність сторін тощо.

6) Принцип територіальності та спеціалізації судів загальної юрисдикції на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Окрім принципу територіальності та спеціалізації судів загальної юрисдикції Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає організацію судової системи, ще й у відповідності до принципу інстанційності.

7) Обов’язковість рішень судів. Так, у ст. 124 Конституції України проголошується правило обов’язковості судових рішень до виконання на всій території України (що забезпечується силою примусу державної влади України) і водночас встановлюється принцип ухвалення судових рішень судами іменем України. Судове рішення є складною комплексною категорією, що включає в себе будь-які акти, прийняті судом (суддею), у рамках реалізації процесуальних повноважень, незалежно від виду провадження. Основне призначення судового рішення полягає у поновлені порушених прав особи та захисті її законних інтересів. Метою судового рішення є регламентація суспільних відносин на предмет їх приведення до законодавчо визначених у цій сфері правового регулювання стандартів.

8) Принцип професіоналізму, незалежності та недоторканості суддів. Право здійснювати функції судової влади надано лише професійним суддям, які мають юридичну освіту та практичний досвід.

3. Конституційні засади судочинства в Україні.

Основними засадами судочинства за ст. 129 Конституції України є:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.;

2) забезпечення доведеності вини;

3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;

5) забезпечення обвинуваченому права на захист, а також отримання професійної правничої допомоги. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу.;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи;

7) розумні строки розгляду справи судом;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

9) обов’язковість судового рішення.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

4. Загальна характеристика системи судоустрою в Україні. Інші органи судової влади в Україні.

Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно- територіального устрою. Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.

Згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 систему судоустрою складають:

1) місцеві суди - окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах). Місцевими господарськими судами є окружні господарські суди. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом. Місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом;

2) апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, — як суди першої інстанції, з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах. У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ;

3) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. У складі Верховного Суду діють: Велика Палата; Касаційний адміністративний суд; Касаційний господарський суд; Касаційний кримінальний суд; Касаційний цивільний суд. У Верховному Суді діє Пленум Верховного Суду для вирішення питань, визначених Конституцією України та законом.

Основні повноваження Верховного Суду: 1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, як суд першої або апеляційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом; 2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики; 3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою; 4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я; 5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України; 6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; 7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

У системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої інстанції з розгляду окремих категорій справ. У складі вищого спеціалізованого суду можуть утворюватися судові палати. Вищий спеціалізований суд: здійснює правосуддя як суд першої інстанції у справах, визначених процесуальним законом; аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, інформує про результати узагальнення судової практики Верховний Суд; здійснює інші повноваження, визначені законом. Вищими спеціалізованими судами є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд.

Вища рада правосуддя виступає надзвичайно важливим конституційним органом. Роль цього органу і його статус у суспільстві визначаються тим обсягом завдань, які покладаються на неї, і належне виконання яких покликане забезпечити формування в Україні високопрофесійного суддівського корпусу, створення незалежного і неупередженого правосуддя, ефективний судовий захист конституційних прав і свобод людини та громадянина. За своєю сутністю Вища рада правосуддя є організаційно залежною інституцією щодо носіїв судової влади, без яких її існування вбачається неможливим.

Згідно із п. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. Вища рада правосуддя вносить подання про призначення судді на посаду; ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалює рішення про звільнення судді з посади; надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України

Відповідно до ст. 131 Конституції України та ч.1 ст. 5 Закону України «Про вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена. По два члена ради обирається Верховною Радою України, Президентом України, з’їздом суддів України, з’їздом адвокатів України, з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ; всеукраїнською конференцією прокурорів. З’їзд суддів обирає найбільшу кількість - десятьох представників. Також до складу Вищої ради правосуддя входить за посадою Г олова Верховного Суду.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. До складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України входять дванадцять членів, які призначаються Вищою радою правосуддя за результатами конкурсу строком на чотири роки. Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України два строки поспіль. На посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може бути призначений громадянин України, який володіє державною мовою, має повну вищу юридичну освіту та стаж професійної діяльності у сфері права не менше п'ятнадцяти років, належить до правничої професії та відповідає критерію політичної нейтральності.

Роль Вищої кваліфікаційної комісії суддів в організації та забезпеченні діяльності судів полягає у: 1)своєчасному виявленні вакантних посад суддів шляхом здійснення обліку інформації, що надходить з апаратів відповідних судів, та оголошення конкурсу для їх комплектації; 2)організації та проведенні добору кандидатів на посади суддів у господарських судах і проведенні їх спеціальної перевірки, наданні допуску кандидатів на посаду суддів, які пройшли спеціальну перевірку та виявилися такими, які відповідають встановленим законодавством вимогам, до участі в конкурсі; 3)проведенні кваліфікаційного іспиту на посаду суддів, визначені його результатів і внесенні рекомендацій Вищий раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді; 4)визначенні потреби в державному замовлені на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України; 5)розробці та затверджені єдиної форми документації, що застосовується під час проведення добору на посаду суддів, кваліфікаційного оцінювання (форми заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді тощо); 6)забезпеченні єдиного підходу до проведення добору кандидатів на посаду суддів шляхом затвердження його порядку, методики оцінювання його результатів тощо; 7)проведенні кваліфікаційного оцінювання суддів господарських судів; 8)затвердженні порядку та методології оцінювання та самооцінювання суддів.

При Вищій кваліфікаційній комісії суддів України створено Громадську раду доброчесності, яка буде допомагати комісії у встановленні відповідності судді або кандидата на посаду судді критеріям професійної етики. Щоправда, її висновки мають лише рекомендаційний характер.

5. Конституційно-правовий статус судді в Україні.

На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді. Для суддів спеціалізованих судів відповідно до закону можуть бути встановлені інші вимоги щодо освіти та стажу професійної діяльності. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Суддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої.

Держава забезпечує особисту безпеку судді та членів його сім’ї. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Суддя обіймає посаду безстроково. Підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна. Повноваження судді припиняються у разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п’яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

6. Статус і роль адвокатури та прокуратури в системі судового захисту прав людини.

Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування, склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення.

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Прокуратура в Україні здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних

випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Прокуратура України становить єдину систему, яка здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України. Функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором України, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України. Строк повноважень Генерального прокурора становить шість років. Одна й та ж особа не може обіймати посаду Генерального прокурора два строки поспіль. Дострокове звільнення з посади Генерального прокурора здійснюється виключно у випадках і з підстав, визначених Конституцією та законом.

Завдання до теми

Тестові завдання

1. До якого органу може бути оскаржений Указ Президента України про призначення на посаду судді?

а) Верховного Суду;

б) Вищої ради правосуддя;

в) Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

г) Комісії з питань доброчесності та етики.

2. З урахуванням пропозицій якого органу мають визначатися згідно з Конституцією України видатки на утримання судів мають у Державному бюджеті України?

а) Вищої ради правосуддя;

б) Міністерства юстиції України;

в) Державної судової адміністрації України;

г) Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

3. Яка функція НЕ здійснюється прокуратурою України?

а) Нагляд за додержанням законів органами, що провадять дізнання;

б) Нагляд за додержанням законів органами, що провадять досудове слідство;

в) Нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно- розшукову діяльність;

г) Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у судових справах.

4. Як називається документ про право на заняття адвокатською діяльністю?

а) Посвідчення;

б) Ліцензія;

в) Свідоцтво;

г) Сертифікат.

5. Що з наведеного забороняється адвокату?

а) займати у справі позицію всупереч волі клієнта;

б) укладати договір про надання правової допомоги на користь клієнта з іншою особою;

в) відмовлятися від укладення договору про надання правової допомоги;

г) розривати в односторонньому порядку договір про надання правової допомоги

Практичні завдання

1. На засіданні Ради національної безпеки і оборони України було заслухано доповідь щодо фактів корупції у судах системи судоустрою України. За результатами її розгляду, Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення, введене в дію указом Президента України, про обов’язкову участь Голови Верховного Суду у наступному засіданні.

У цьому рішенні також вимагалося від Г олови Верховного Суду надати звіт про стан розгляду Верховним Судом деяких резонансних судових справ, пов’язаних з націоналізацією однієї з найбільш значущих банківських установ України.

На підставі аналізу Конституції України та чинного законодавства України надайте аргументовані відповіді на такі питання:

1) чи є рішення Ради національної безпеки і оборони України обов’язковим для Голови Верховного Суду?

2) наскільки правомірним є рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо обов’язкової участі Голови Верховного Суду у наступному засіданні?

3) наскільки правомірним є рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо надання Головою Верховного Суду звіту про стан розгляду судових справ?

2. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області звернулося до Одеської обласної ради з поданням щодо затвердження списку присяжних з числа громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду.

Одеська обласна рада, посилаючись на порушення процедури формування списків присяжних, повернула зазначене подання без розгляду.

На підставі аналізу чинного законодавства України надайте аргументовані відповіді на такі запитання:

1) наскільки правомірним є рішення Одеської обласної ради повернути подання без розгляду;

2) якими повноваженнями щодо формування списків присяжних наділені відповідно до чинного законодавства територіальні управління Державної судової адміністрації України.

3. У місцевому суді виник конфлікт між головою В. Василенком та суддями цього суду. Причиною конфлікту стало зневажливе ставлення до суддів цього суду, яке все частіше, переходило на персональні образи. За результатами конфлікту, який тільки посилювався, більшість суддів місцевого суду забажали звільнення В. Василенка з посади голови місцевого суду.

На підставі аналізу релевантних положень чинного законодавства України, визначте наявність підстав для звільнення В. Василенка з посади голови місцевого суду та юридичний алгоритм дій щодо його звільнення.

Питання для самостійної роботи та обговорення

1. Здійснення правосуддя судом присяжних: історія та сучасність

2. Статус і повноваження Державної судової адміністрації України

3. Конституційно-правовий статус Генерального прокурора України

4. Медіація як альтернатива судовій владі

5. Адвокатська монополія на представництво інтересів громадян, юридичних осіб та держави у суді: переваги та недоліки