Тема 5. Конституційно-правові відносини

Мета вивчення: проаналізувати поняття, сутність та склад конституційно- правових відносин в Україні, вивчити підстави їхнього виникнення, динаміки та припинення.

Питання

1.

2. Суб’єкти конституційно-правових відносин: загальна характеристика і класифікація.

3. Об’єкти конституційно-правових відносин: поняття, характеристика, класифікація.

4. Зміст конституційно-правових відносин.

5. Підстави виникнення і динаміки конституційно-правових відносин.

Теоретичний мінімум

Поняття й особливості конституційно-правових відносин. Склад конституційно-правових відносин. Відповідно до найпростішого для розуміння та запам’ятовування визначення поняття «конституційно-правові відносини», це суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права. Більш ємним та таким, що містить значно більше характерних рис конституційно-правових відносин, є таке визначення, сформульоване Ю.В. Данілюком: це врегульовані нормами конституційного права суспільні відносини, що виникають, змінюються, припиняються та поновлюються на підставі юридичних фактів, які закріплені конституційно-правовими нормами та змістом яких є юридичний зв’язок між їхніми суб’єктами у формі взаємних прав і обов’язків, передбачених відповідними нормами конституційного права, що спрямовані на визначений об’єкт цих правовідносин.

В юридичній літературі виокремлюють такі особливості конституційно- правових відносин.

1. Публічно-правовий характер (здебільшого виникають у процесі здійснення публічної влади).

2. Політико-правовий характер.

3. Переважно імперативний характер.

4. Належність до правових відносин та тісний зв'язок з іншими галузевими правовідносинами, насамперед з адміністративно-правовими, цивільно- правовими, господарсько-правовими, кримінально-правовими.

5. Переважно загальнодержавний, а не місцевий характер.

6. Багатоманітність (наявність цих правовідносин в усіх найважливіших сферах суспільного життя).

7. Належність більшості об’єктів цих правовідносин до найвищих соціальних цінностей.

Дослідники конституційно-правових відносин, пов’язаних зі здійсненням публічного управління (державними органами або органами місцевого самоврядування), виокремлюють три основних види взаємодії між суб’єктами цих відносин: субординацію, координацію та реординацію.

Субординація припускає наявність вищого і підлеглого йому суб’єкта, причому вищий суб’єкт віддає нижчому підлеглому суб’єкту приписи, які обов’язкові для виконання.

Координація припускає, що в конкретній ситуації суб’єкти рівні в правах і обов’язках та вирішують спірні питання шляхом узгодження спільного погляду, наприклад, через переговорний процес.

Реординація припускає наявність вищого і підлеглого йому суб’єкта, причому вищий суб’єкт віддає підлеглому суб’єкту приписи, які обов’язкові для виконання, проте свої рішення вищий суб’єкт приймає з урахуванням позиції підлеглого суб’єкта, тобто існує свого роду зворотний зв’язок між ними.

Конституційно-правові відносини в юридичній літературі класифікують: а) залежно від ступеню конкретизації — на загальні та конкретні; б) залежно від призначення — на установчі, правовстановні, правоохоронні; в) залежно від часу існування — на постійні та тимчасові; г) залежно від кількості зв’язків між суб’єктами правовідносин — на прості та складні; ґ) залежно від змісту правовідносин — на матеріальні та процесуальні; д) залежно від об’єктів правового регулювання — на пов’язані з: основами конституційного ладу, правовим статусом особистості, формами безпосередньої демократії, державним устроєм, організацією та діяльністю органів публічної влади тощо; є) за характером дії суб’єктів правовідносин — на правовідносини активного типу та правовідносини пасивного типу.

До складу конституційно-правових відносин належать: об’єкт; суб’єкти; зміст.

Суб'єкти конституційно-правових відносин: загальна характеристика і класифікація. Конституційне право — це галузь права, якій властива найбільша різноманітність суб’єктів правовідносин, порівняно з іншими галузями національного права.

Суб’єкти конституційно-правових відносин — це учасники конституційно- правових відносин, наділені конституційною правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю (конституційною правосуб’єктністю).

Конституційна правоздатність — це здатність суб’єкта конституційних правовідносин мати права та обов’язки відповідно до галузевих норм. Конституційна правоздатність фізичної особи в Україні настає з моменту народження та припиняється смертю.

Конституційна дієздатність — це здатність суб’єкта конституційних правовідносин своїми діяннями набувати права та обов’язки відповідно до галузевих норм. Обсяг конституційної дієздатності фізичних осіб може залежати від віку та від стану здоров’я. Для більшості інших суб’єктів конституційно- правових відносин конституційна правоздатність та дієздатність починаються та припиняються одночасно (наприклад, для політичних партій конституційна правоздатність та дієздатність виникають з моменту державної реєстрації партії та наявні до державної реєстрації припинення діяльності партії).

Конституційна деліктоздатність — це здатність суб’єкта конституційних правовідносин нести конституційну відповідальність.

В юридичній літературі сформувалась думка, що суб’єктами конституційних правовідносин є такі їхні види:

- індивіди: громадяни, іноземці, особи без громадянства. Всі вони користуються на території держави відповідними конституційними правами, мають певний обсяг обов’язків;

- спільноти людей: народ як суверен та єдине джерело влади у державі; нація (як титульна, так і національні меншини); населення окремих територіальних одиниць (населення областей, районів, територіальні громади міст, селищ та сіл);

- об’єднання громадян: політичні партії, громадські об’єднання, професійні спілки, трудові колективи, релігійні організації, органи самоорганізації населення тощо;

- державно-територіальні утворення: сама держава, автономії, області, міста тощо;

- органи публічної влади: органи державної влади та органи місцевого самоврядування; окремим статусом в цій групі користуються депутати представницьких органів держави та місцевого самоврядування;

- міжнародні органи та організації (Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), Європейський суд з прав людини тощо).

Об'єкти конституційно-правових відносин: поняття, характеристика, класифікація. Діяння суб’єктів конституційно-правових відносин здебільшого свідомо спрямовані на об’єкти цих відносин.

Об’єкти конституційно-правових відносин — це ті блага, з приводу яких суб’єкти вступають у ці правовідносини та реалізують свої конституційні права та обов’язки.

Перелік об’єктів конституційно-правових відносин в Україні не є вичерпним. Вчені угруповують їх таким чином:

- політичні блага — державний суверенітет, територіальна цілісність держави, влада Українського народу, державна влада, політична багатоманітність, політичні партії та їх блоки, народний суверенітет, національний суверенітет, громадянство, демократія, інші;

- матеріальні блага — майно, природні ресурси, гроші, цінні папери, інші;

- нематеріальні блага — честь, гідність, ділова репутація, інтелектуальна власність, віросповідання, таємниця телефонних розмов, листування, освіта, інші;

- дії (бездіяльність) — участь у виборах, референдумах, участь у страйках, інші;

- результати дії (бездіяльності) — статус глави держави, народного депутата України, судді, депутата місцевої ради тощо;

- інші.

Зміст конституційно-правових відносин. Останнім елементом складу конституційно-правових відносин, разом з їхніми суб’єктами та об’єктом, є їхній зміст.

Зміст конституційно-правових відносин — це суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників цих відносин, встановлені положеннями галузевого законодавства. Суб’єктивне право — це належна суб’єкту права можливість (свобода) на свій розсуд задовольняти передбачені об’єктивним правом інтереси, потреби та цілі. Юридичний обов’язок — це передбачена законодавством та охоронювана державою необхідність належної поведінки суб’єкта правовідносин.

Традиційно розрізняють юридичний та фактичний зміст конституційно- правових відносин.

До елементів юридичного змісту конституційно-правових відносин належать суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників цих відносин.

Фактичний зміст конституційно-правових відносин відрізняється від їхнього юридичного змісту за обсягом, — він є більш вузьким. Фактичний зміст конституційно-правових відносин визначається для конкретних відносин та являє собою конкретні права та юридичні обов’язки суб’єктів саме цих конкретних правовідносин.

Підстави виникнення і динаміки конституційно-правових відносин — це юридичні факти. Конституційне право України застосовує розробки фахівців з теорії права та держави щодо поняття та видів юридичних фактів.

Так, юридичними фактами визнаються конкретні життєві обставини, з якими конституційно-правові норми пов’язують виникнення, зміну або припинення конституційно-правових відносин. Юридичні факти класифікують за суб’єктивним чи об’єктивним походженням (дії та події), за юридичними наслідками (правотворчі, правозмінні, правоскасувальні) тощо.

Завдання до теми

Тестові завдання

1. Які правові відносини за предметом регулювання НЕ є конституційними?

а) щодо засад організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

в) щодо укладення, надання згоди на обов’язковість та припинення дії міжнародних договорів України;

в) притягнення Президента України до юридичної відповідальності;

г) щодо правових та організаційних засад функціонування системи запобігання корупції в Україні.

2. Які правові відносини за предметом регулювання НЕ є конституційними?

а) щодо призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

б) призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора;

в) щодо призначення на посаду та звільнення з посади Міністра закордонних справ України;

г) щодо призначення на посаду та звільнення з посади керівника Національної поліції.

3. Яку складову НЕ включає правосуб’єктність фізичної особи у конституційно-правових відносинах?

а) правоздатність;

б) дієздатність;

в) деліктоздатність;

г) осудність.

4. З якого мінімального віку настає дієздатність фізичної особи у конституційно-правових відносинах щодо внесення місцевої ініціативи на розгляд місцевої ради?

а) 12 років;

б) 14 років;

в) 16 років;

г) 18 років.

5. З якого мінімального віку настає дієздатність фізичної особи у конституційно-правових відносинах щодо припинення громадянства України?

а) 12 років;

б) 14 років;

в) 16 років;

г) 18 років.

Практичні завдання

1. Згідно із Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»:

«Верховна Рада України приймає рішення про звільнення з посади Уповноваженого до закінчення строку, на який його було обрано, у разі:

1) порушення присяги;

2) порушення вимог щодо несумісності діяльності;

3) припинення громадянства України;

4) неспроможності протягом більше чотирьох місяців підряд виконувати обов'язки через незадовільний стан здоров'я чи втрату працездатності.

Висновок щодо наявності підстави для звільнення з посади Уповноваженого повинна дати тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України.

Верховна Рада України за наявності зазначених у цій статті підстав розглядає питання і приймає відповідну постанову про звільнення з посади Уповноваженого за поданням Голови Верховної Ради України або не менш як однієї четвертої народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Уповноважений вважається звільненим з посади, якщо за це проголосувала більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Припинення повноважень та звільнення з посади Уповноваженого оформляються відповідною постановою Верховної Ради України».

Проаналізуйте наведені вище норми та визначте суб’єктний склад конституційно-правових відносин щодо звільнення особи з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

2. Громадянин України В. Василенко звернувся до Верховного Суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та нечинним Указ Президента України про призначення І. Петренка членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Указ Президента України є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки винесений усупереч нормам Конституції України.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовив у відкритті провадження у цій справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Проаналізуйте наведену вище інформацію в контексті релевантних положень Конституції України та Закону України від 23.09.1997 № 538/97-ВР «Про

Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (зі змінами) та аргументовано поясність, чому відмова у відкритті провадження за позовом громадянина України В. Василенко є законною та обґрунтованою. За результатами аналізу вкажіть, які правові акти та/або дії чи бездіяльність Президента України можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

3. Проаналізуйте положення Розділу IV Статуту територіальної громади міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.08.2011 № 1240-УІ, зі змінами (https://omr.gov.ua/ru/acts/council/36244/).

За результатами аналізу аргументовано поясніть, чому суспільні-відносини, які врегулювано положеннями Розділу IV Статуту є конституційно-правовими. Вкажіть використані критерії галузевого аналізу правових відносин.

Питання для самостійної роботи та обговорення

1. Характерні галузеві риси конституційно-правових відносин.

2. Основні напрями динаміки конституційно-правових відносин.

3. Відмінність субординації від реординації.

4. Причини різноманітності суб’єктів конституційно-правових відносин.