ВИСНОВКИ

У дисертації на основі теорії адміністративного права, чинного законодавства та правореалізаційної діяльності публічної адміністрації наведено нове розв’язання наукового завдання стосовно розвитку засад та адміністративного інструментарію щодо адміністративно-правового забезпечення дотримання прав людини в правоохоронних органах України, викладено найбільш важливі наукові та практичні результати, визначено наукові проблеми, для розв’язання яких можуть бути застосовані результати дослідження.

1. Доведено, що забезпечення дотримання прав людини в правоохоронних органах України - це система засад та адміністративного інструментарію адміністративної діяльності громадськості, адміністративних відомчих і позавідомчих органів та адміністративного суду щодо створення надійних умов для недопущення порушень прав і свобод людини посадовими особами правоохоронних органів, відновлення порушених прав і свобод та притягнення винних до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

2. З’ясовано сутність і систему прав і свобод людини, стандарти їх забезпечення правоохоронними органами як комплексу прав і непорушних свобод і юридичних можливостей чотирьох історичних поколінь прав, які забезпечуються правоохоронними органами або можуть потенційно порушуватися ними. Визначено, що найбільш вагомими та такими, що мають безпосередньо забезпечуватися посадовими особами правоохоронних органів, є право на життя, свободу й безпеку людини, право захисту від необгрунтованого арешту, затримання, право на розгляд незалежним і неупередженим судом юридичних конфліктів і захисту від звинувачень. Що стосується інших історичних прав, то їх захист правоохоронні органи здійснюють не часто - лише в разі грубого їх порушення. А враховуючи причетність деяких посадових осіб правоохоронних органів до їх порушення, протидія їм має об’єктивний характер і здійснюється на основі норм адміністративного права.

3. Виявлено, що основною серед правоохоронних органів, де найбільше допускається порушень прав і свобод людини, є Національна поліція України. Через пасивність окремих її керівників і невжиття відповідних заходів, які змогли б знизити смертність і травмування людей унаслідок ДТП, у країні відбувається їх збільшення. Державна пенітенціарна служба України не спроможна забезпечити права людей, які перебувають у місцях позбавлення волі чи тимчасового затримання, допускає паралельне функціонування державного і «злодійського» законодавств, не здійснює заходів щодо покращення санітарно-гігієнічних умов перебування утримання засуджених, що призводить до численних порушень прав людини, зокрема до самогубств і вбивств. Такими є й недержавні охоронні структури, які використовуються для здійснення рейдерських захоплень бізнесу всупереч основному завданню - надання послуг з охорони власності та громадян.

4. Доведено, що змістом адміністративно-правового забезпечення дотримання прав людини в правоохоронних органах України є система засад і заходів адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо недопущення порушення прав і свобод, відновлення їх у разі порушення, притягнення винних до адміністративної відповідальності та створення умов для притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб правоохоронних органів України, які порушують права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб.

5. Визначено, що форми адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо забезпечення дотримання прав людини в правоохоронних органах України є системою однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій, які мають зовнішнє вираження і за допомогою яких забезпечується дотримання прав людини, до яких віднесено: видання нормативних адміністративних актів, якими затверджуються положення про територіальні підрозділи та правоохоронний орган загалом;

видання індивідуальних адміністративних актів, що утверджують стратегії та конкретні рішення щодо недопущення порушення чинного законодавства; здійснення інших юридично значущих дій, коли працівники правоохоронних органів приймають присягу, ведення різноманітних реєстрів як спеціальної форми здійснення матеріально-технічних операцій.

6.

місце щодо безпосереднього забезпечення дотримання прав людини в правоохоронних органах відведено методам адміністративної діяльності публічної адміністрації. До них належать: переконання (правоосвітні заходи, участь заявника у проведенні дисциплінарного провадження щодо посадової особи, автоматична реєстрація всіх відвідувачів адміністративних приміщень правоохоронних органів, громадський контроль місцевих громад,

перемовини з питань забезпечення свободи мирних зібрань).

Адміністративно-запобіжні заходи, як різновид методів адміністративного примусу, полягають у тому, що публічна адміністрація має за допомогою обмежень діяти на власний розсуд і створити ефективну систему розслідування правопорушень. Наглядові методи діяльності прокуратури за додержанням законів правоохоронними органами, які проводять оперативно- розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, допомагають визначити, що в разі доведення порушення прав і свобод людини, з метою відновлення порушених прав потрібно здійснювати виплати з державного бюджету жертвам насильницьких злочинів, які втратили життя або здоров’я від зловживань чи бездіяльності правоохоронних органів.

7. Визначено, що світовою спільнотою на основі міжнародно -правових документів ООН та Ради Європи вироблено правила дотримання прав і свобод людини в правоохоронних органах. До них віднесено: право на життя; право на свободу та особисту недоторканність; право вільно володіти майном; право на безпеку під час дорожнього руху; право на справедливий розгляд суперечки впродовж розумного строку судом; право на повагу до приватного й сімейного життя; право на недоторканність житла й кореспонденції; обов’язок поліцейських захищати і не порушувати права і свободи людей; заборона катувань, тортур чи інших форм принизливого поводження з людиною, зокрема в місцях законного позбавлення волі.

8. Обґрунтовано, що напрямками вдосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового забезпечення дотримання прав людини і свобод у правоохоронних органах є упровадження в практичну діяльність Національної поліції системи фіксації безпеки дорожнього руху за допомогою автоматизованих систем, ухвалення законів «Про місцеву поліцію», «Про службу фінансових розслідувань України», «Про злодіїв закону», установлення адміністративної відповідальності за порушення прав і законних інтересів осіб у місцях позбавлення волі, що дасть можливість підвищити ефективність забезпечення дотримання прав і свобод людини у сфері громадського порядку, у місцях відбування покарання.