У роботах деяких психологів і філософів зустрічається погляд на дух як на принципово новий рівень буття цілісної людської істоти, що якісно відрізняється від психіки [19; 26; 33].

Тим самим стверджується, що дух є не просто вищою формою психічного – він є надпсихічною категорією, яка має особливий онтологічний статус [24]. У такому випадку можна казати лише про взаємозв’язки духовного і психічного життя і виникає сумнів про можливий аналіз духовності в рамках методології психологічної науки.

Інша точка зору, прихильники якої визначають духовну сферу як вищий рівень психічного, дає змогу говорити про духовність і її прояви як про вищі психічні функції (Б.С. Братусь, Л.С. Виготський, В.І. Слободчиков, Є.І. Ісаєв та ін.). При такому розумінні духовності основна методологічна проблема її дослідження піддається розв’язанню, адже будь-яка система наукової психології, навіть суто матеріалістична, включає духовний вимір. Духовним у будь-яких проявах людської психіки є те, що робить її суто людською, на відміну від сфери біологічного й інстинктивного, що також притаманна людині. Розуміючи духовність у такому ключі, осягнути духовну сутність людини можна, розглядаючи такі її психічні утворення, як абстрактне мислення, соціальні та моральні почуття, пошукові або творчі процеси, й особливо – ієрархію мотивів, спрямованість особистості, ціннісні орієнтації тощо [24].

Більшість вітчизняних психологів тлумачать духовність як об’єднуючий, стрижневий чинник системи цінностей людини (І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, З.С. Карпенко, О.В. Киричук, О.П. Колісник, В.П. Москалець та інші). М.Й. Боришевський, розглядаючи духовність як одну з суттєвих характеристик особистості, одиницею її виміру вважає ціннісні орієнтації. У систему цінностей, у контексті яких функціонує духовність, вчений включає моральні, естетичні, інтелектуальні, екологічні, світоглядні, валеологічні, громадянські та інші цінності [6; 7]. Вчені виділяють три основні типи цінностей: духовні (які у свою чергу диференціюються на пізнавальні, естетичні, гуманістичні тощо), соціальні (цінності соціальної поваги, соціальних досягнень, соціальної активності тощо) та матеріальні [9]. На думку М.Й. Боришевського, саме духовні цінності детермінують процес духовного становлення особистості.

Цінності, що лежать в основі духовності людини, тісно пов’язані з мотиваційною сферою особистості. Домінуючі типи цінностей формують інтегральну мотиваційну структуру особистості, ціннісні пріоритети реалізуються у цілях поведінки. Цінності лежать в основі мотивів, якими особа керується у своєму житті [43; 44], вони є базальними, «первинними» властивостями особистості, які визначають мотиви її поведінки [4].

Таким чином, в основі процесу духовного розвитку лежить дія комплексу чинників психічного розвитку особистості загалом і значну роль у цьому процесі відіграє, зокрема, мотиваційна сфера.

2.1.