Види і структура здібностей

Людські здібності поділяють на види за змістом і характером діяльності, в якій вони виявляються. Виділяють літературні, музичні, художні, математичні, організаційні, наукові, конструктивні здібності, здібності до навчання, танцю тощо.

Загальними називаються здібності, які певною мірою виявляються в усіх видах діяльності - навчанні, праці, грі, розумовій діяльності тощо. Завдяки загальним здібностям люди успішно оволодівають різними видами діяльності, легко переходять від однієї діяльності до іншої. В учнів загальні здібності виявляються в успішному засвоєнні різних навчальних дисциплін. Спеціальні здібності виявляються у спеціальних видах діяльності. Наявність певних властивостей є підґрунтям спеціальних здібностей. Так, уява - важлива ознака літературних здібностей, абсолютний музичний слух - підґрунтя музичних здібностей.

Загальні та спеціальні здібності взаємопов'язані й доповнюють одні одних. Серед видатних діячів було багато людей, у діяльності яких поєднувався високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей (М. Ломоносов, Т. Шевченко, М. Бородін та інші).

Структура психічних якостей, що виступає як здібність, визначається вимогами конкретної діяльності та є неоднаковою для різних видів діяльності. Різні якості здібності відіграють неоднакову роль, а тому розрізняють провідні й допоміжні якості.

Так, у структурі художніх здібностей провідними якостями є:

- творча уява та образне мислення, які забезпечують узагальнення і конкретизацію художнього образу;

- властивості зорової пам'яті, які сприяють формуванню й збереженню яскравих образів;

- розвинуті естетичні почуття, які виявляються в естетичному ставленні до дійсності;

- вольові якості, які дають змогу долати труднощі при втіленні задуму в життя.

Допоміжними якостями художніх здібностей є сенсомоторні якості «руки художника» та тощо. Провідні й допоміжні якості в структурі здібностей перебувають у нерозривній єдності.

Серед загальних властивостей особистості, які можуть розглядатися як здібності, - належність особи до одного з трьох людських типів: художнього, мисленнєвого і середнього (за термінологією І. Павлова). Такий поділ ґрунтується на вченні, за яким вища нервова діяльність характеризується наявністю в ній двох сигнальних систем: першої - образної, емоційної й другої - мовної. Відносне переважання першої сигнальної системи характеризує художній тип, другої - мисленнєвий, а однакове їх представлення - середній тип.

Художньому типу властива яскравість образів сприймання, живих вражень, емоцій, а мисленнєвому - переважання абстракцій, логічних міркувань. Належність до художнього типу зовсім не означає слабкості розуму чи дефіциту мисленнєвих здібностей. Просто в таких людей образні компоненти мислення переважають та відіграють суттєву роль.

Якості мисленнєвого типу створюють умови для найсприятливішого розвитку діяльності, пов'язаної з оперуванням абстрактним матеріалом: поняттями, схемами, математичними формулами тощо.

Середній тип поєднує в собі можливості обох типів.

Питання для самоконтролю:

1. У чому принципова відмінність діяльності людини від складних форм поведінки тварин?

2. Що характеризує діяльність як специфічну форму людської активності?

3. Якими є основні компоненти діяльності?

4. Чи можлива діяльність без чіткого уявлення про її мету?

5. Які характерні ознаки гри як різновиду діяльності?

6. Які характерні ознаки навчання як різновиду діяльності?

7. Які характерні ознаки праці як різновиду діяльності?

8. У чому виявляються здібності особистості?

9. Як взаємопов'язані здібності та задатки?

10. У чому виявляються якісні відмінності у здібностях людей?

11. Поясніть, чи можна за результатами виконаної діяльності судити про здібності людини?

12. Чим відрізняються між собою обдарованість, талант і геніальність?

13. Що є вирішальною умовою розвитку здібностей?