<<
>>

Знання, вміння і навички як основа розвитку здібностей

Здібності - це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності, є необхідною умовою її успіху.

Кожна людина здібна до певного виду діяльності.

Поза діяльністю цю властивість людини не можна розпізнати, описати й схарактеризувати. Тому ми й складаємо думку про здібності людини за її роботою і результатами діяльності.

Успіх виконання людиною тих чи інших дій залежить, безперечно, не тільки від здібностей, а й від інших якостей. Наприклад, двоє друзів вступають до інституту. Один витримує іспити, інший зазнає невдачі. Чи свідчить це про те, що один з них більш здібний? На це запитання не можна відповісти, якщо не буде з'ясовано, скільки часу витратив на підготовку кожен з них. Таким чином, лише фактом успіху, здобуттям знань здібності не визначаються.

Відомо, що чим багатший життєвий досвід, тим легше людині досягати успіху в діяльності. Досвідчена людина, озброєна науковими знаннями, ширше і глибше усвідомлює завдання, які суспільство ставить перед нею, та успішніше їх розв'язує, ніж людина, котра не володіє такими знаннями.

Істотну роль при цьому відіграє не тільки наявність самих знань, а й уміння користуватися ними, застосовувати їх для розв'язання нових навчальних, практичних, наукових та інших завдань. Тому не можна розглядати здібності людини як властивості, що існують незалежно від її знань, умінь і навичок.

Щодо знань, умінь та навичок здібності постають як певна можливість. Подібно до того, як укинуте в землю зерно ще не є колоском, а тільки має змогу для його розвитку залежно від структури, складу, вологи ґрунту, погоди тощо, так і здібності людини є лише можливістю для оволодіння знаннями, вміннями, навичками. А те, чи перетворяться ці можливості на дійсність, залежатиме від багатьох чинників: форм і методів навчання та виховання, сімейних умов тощо.

Психологія, заперечуючи тотожність здібностей та важливих компонентів діяльності - знань, умінь і навичок, підкреслює їх єдність. Тільки у процесі спеціального навчання можна встановити, чи має людина здібності до певного виду діяльності. Помилкою педагога є оцінювання як нездібних тих учнів, які не мають достатніх знань.

Ігнорування відмінності між здібностями й знаннями в певний момент часто призводило до помилок в оцінюванні можливостей. Так, М. Гоголь - геніальний письменник - був оцінений свого часу як людина з посередніми здібностями. Молодий В. Суріков не був зарахований до Академії мистецтв, бо був оцінений як людина з посередніми художніми здібностями. Його ще недосконалі малюнки були приводом до цього. За три місяці В. Суріков оволодів технікою малюнка, необхідними вміннями й був зарахований до Академії мистецтв.

Отже, здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, які е умовою успішного здійснення певної діяльності та визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї

знаннями, вміннями й навичками.

1.

<< | >>
Источник: Атаманчук Н.М.. Психологія: Конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів напряму підготовки: 6.020302 Історія, 6.040104 Географія, 6.010201 Фізичне виховання / Укл. Н. М. Атаманчук. - Полтава: ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2014. - 201 с.. 2014

Еще по теме Знання, вміння і навички як основа розвитку здібностей:

  1. 92. Теорія пізнання як дисциплінарна частина філософського знання. Методи та форми наукового пізнання. Проблема істини в історичному розвитку вчень про пізнання.
  2. 73. Предмету соціального знання. Моделі соціального пізнання. Соціологічний закон. Детермінації соціального знання.
  3. Індивідуально-психологічні особливості як основа духовного розвитку особистості
  4. Наукові основи дослідження вікових та індивідуально-психологічних особливостей як чинника духовного розвитку особистості
  5. Теоретико-методологічні основи дослідження вікових та індивідуально-психологічних особливостей як чинника духовного розвитку особистості
  6. Вміння самостійно вчитися
  7. Види і структура здібностей
  8. Структура педагогічних здібностей
  9. 5 Структура філософського знання
  10. 3. Філософія в системі теоретичного знання. Характерні риси філософського мислення.
  11. 5. Будова системи філософського знання
  12. Лекція 6. Психологічні засади діяльності та здібностей людини
  13. 2. Структура та функції філософського знання.
  14. 17. Основа слова, членимость и производность основ, степени членимости основ. Ис-торические изменения в структуре слова.
  15. Фактори психічного розвитку
  16. Психолого-педагогічні умови духовного розвитку в дитячому віці
  17. Гетерохронність і сенситивні періоди розвитку
  18. Періодизація психічного розвитку людини
  19. Соціальна ситуація розвитку
  20. Сензитивний період розвитку