Структура педагогічних здібностей

Н. А. Кузьміна вважає, що педагогічна система включає 5 структурних компонентів (мета, навчальна інформація, засоби комунікації, учні і педагоги) та 5 функціональних компонентів (гностичний, проектувальний, власне конструктивний, комунікативний, організаторський).

Гностичний компонент пов'язаний зі сферою знань учителя (ідеться про знання не лише навчального предмета, а й засобів педагогічної комунікації, психологічних особливостей особистості учнів, психології власної діяльності тощо).

Проектувальний - містить віддалені, перспективні цілі навчання та виховання, а також стратегії і способи їхнього досягнення.

Конструктивний - розкриває особливості конструювання вчителем власної діяльності та діяльності учнів з урахуванням близьких (урок, заняття, цикл занять) цілей навчання і виховання.

Організаторський - характеризує вміння педагога організовувати діяльність як школярів, так і власну.

Комунікативний - розкриває специфіку взаємодії вчителя з учнями в контексті досягнення педагогічних цілей, забезпечення ефективності педагогічної діяльності.

Н. А. Кузьміна розглядає «як специфічну форму чутливості педагога до суб'єкта діяльності, по-перше, до об'єкта, процесу та результатів педагогічної діяльності і, по-друге, до учнів, як суб'єктів спілкування, пізнання, праці».

Тому педагогічні здібності можна поділити на 2 рівні:

1. Перцептивно-рефлексивні;

2. Проективні.

Перший включає три види чутливості: почуття об'єкта, пов'язане з емпатією, почуття міри чи такту та почуття приналежності. Ці вияви чутливості є основою педагогічної інтуїції.

Другий, пов'язаний з умінням створення нових, продуктивних способів навчання. Цей рівень включає гностичні, проекційні, конструктивні, комунікативні та організаторські здібності.

Цікавим є підхід Н. А. Амінова до трактування здібностей взагалі та педагогічних здібностей зокрема.

Другий вид - конкурентноздатність.

Термінальна здібність до педагогічної діяльності передбачає здатність до протидії відповідно до розвитку синдрому емоційного спалення (виснаження емоційних ресурсів). Ці здібності забезпечують та підвищують конкурентноздатність.

Таким чином, можна виділити такі складники класифікації педагогічних здібностей:

1. Умови ефективності педагогічної діяльності, покладені в основу трактування М. Д. Левітова, Ф. М. Гоноболіна, В. А. Крутецького.

2. Чутливість до різних компонентів педагогічної діяльності за Н.В.Кузьміною та А. О. Реаном.

3. Валентність результату дії, яка співвідноситься з психофізіологічними особливостями психічних функцій та станів (Н. А. Амінов).

Отже, в педагогічній діяльності чітко виділяються комунікативна, організаторська, конструктивна, гностична, дидактична і виховна її сторони. Всі ці сторони педагогічної діяльності вчителя завжди виявляються в навчанні та вихованні, у їхній єдності і взаємодії.

Комунікативна діяльність учителя виявляється в навчально- виховних контактах з учнями, учительським колективом, батьками, громадськістю. Вона здійснюється в безпосередніх або опосередкованих контактах і зв'язках зі своїми учнями та вихованцями.

Організаторська діяльність здійснюється в різноманітних видах організації навчально-виховного процесу: організація умов навчання і виховання, планування, проведення та перевірка його успіхів, організація навчальної, класної і позакласної роботи, різноманітних видів виховання, організація громадської діяльності учнів та своєї власної.

Конструктивна діяльність виявляється в повсякчасному перетворенні умов, змісту і процесу навчально-виховної роботи.

Гностична діяльність учителя полягає в плануванні пізнавальної діяльності учнів та своєї власної. Щоб успішно виховувати особистість, учитель повинен багато знати і вміти, бути ерудованим, іти в ногу з життям. Навчаючи інших, віддаючи знання іншим, він повинен постійно навчатися, поповнювати свої знання. «Учитель живе доти, поки він учиться. Як тільки він перестає вчитися, в ньому вмирає вчитель»,- писав К. Д. Ушинський.

Дидактична діяльність учителя полягає в повсякденній навчальній роботі, в її плануванні і організації, в доборі ефективних методів та засобів навчання, в активізації розумової діяльності учнів. Викладання, облік і оцінка знань потребують глибоких знань вікових та індивідуальних особливостей учнів, щоб досягти найбільших успіхів при найменшій затраті сил учителя і учня. Це є одним з основних положень оптимізації навчання та виховання.

Виховна діяльність регламентує кожний крок праці вчителя Учня виховує все - умови навчання, характер контактів учителя з учнями (його мова, жести, міміка і пантомімічні рухи, звертання, доручення, прохання, вимога, вигляд учителя, класної та шкільної обстановки). Усі ці моменти виховного процесу повинні відповідати віковим та індивідуальним особливостям учнів, умовам навчання і виховання дітей.

4.