Тема 9. Вчення про позов

Процес переходу від приватної розправи до державного суду відбувався поступово і пройшов такі етапи:

I. система регламентації приватної розправи, шляхом встановлення певного порядку застосування насильства до кривдника;

II.

III. передача справи захисту права органам держави.

Досудові способи захисту порушених прав:

1) гарантія, яку дає одна особа іншій, в тому, що вона виконає існуючий обов'язок (гарантія добровільна або примусова);

2) право утримання речі до задоволення власником вимог кредитора;

3) секвестр (заборона; обмеження накладене на користування майном) - передача речі третій особі до вирішення спору між двома сторонами із зобов'язанням віддати її тому, кому вона буде присуджена.

Суди здійснювали правосуддя у судовому процесі.

1. сторони в цивільному процесі - позивач і відповідач

2. позивач - особа, яка звертається з позовом до суду за захистом свого порушеного майнового права.

3. відповідач - особа, до якої пред'явлено позов.

4. позов (actio) - вимога позивача, звернена до суду, про надання захисту порушеному майновому праву.

Стадії римського цивільного процесу: ius та iudicium.

Суди

Спори могли також вирішувати арбітрами, які розглядали спори між сусідами та родичами за місцем знаходження спірного майна. Рішення арбітра ґрунтувалися на власному розсуді.

Рекуператорними судами розглядали спори між римськими громадянами і перегрінами. До його компетенції належало також застосування кримінальних покарань, якщо в ході розгляду цивільного спору було виявлення вчинення злочинних дій.

Суд колегією із 105 чоловік (по 3 чол від кожної триби). Колегія ділилася на секції, де розглядалися справи про право власності, спадкування та ін.

Види процесу

Види (форми) процесу при вирішенні приватно-правових спорів:

І. легісакційний; ІІ. формулярний; ІІІ. екстраординарний.

Основні частини преторської формули:

1. призначення судді.

2. формулювання позовної вимоги.

3. виклад підстав.

4. припис судді.

Додаткові частини преторської формули:

1. ексцепція.

2. прескрипція.

Особливі засоби преторського захисту порушених прав

I. Введення у володіння. Претор на прохання зацікавленої особи у зв'язку з можливими в майбутньому збитками або неможливістю здійснити своє право, вводив таку особу у володіння майном або річчю іншої особи.

II. Інтердикт (заборона) - накази претора з приводу заборони здійснення певних дій, а декрет (наказ претора) - давали розпорядження про здійснення певних дій. Порушник наказів претора міг бути засуджений до сплати певної грошової суми.

III. Преторськістипуляції(stipulatio). Претор давав вказівку сторонам укласти між собою словесний договір (stipulatio), метою якого було закріпити право кредитора, яке без stipulatio не могло бути захищене.

IV. Повернення сторін у попереднє положення (restitutio in integrum) застосовувалося при потребі захисту приватних прав проти суворої дії закону.

Умови застосування реституції:

- наявність шкоди;

- законні підстави (неповноліття (до 25 р.); угода укладена шляхом обману, погрози, помилки; зміна сімейного стану; раптова відсутність однієї із сторін з поважних причин);

- своєчасна заява (строк для подачі заяви про реституцію до Юстиніана - 1 рік; при Юстиніані - 4 роки після настання юридичного факту, який дав підставу для застосування реституції).

Види позовів

Речовий позов. Речові позови поділяють на віндикаційні та негаторні.

Особистий позов.

Також були позови

- строгого права (actio stricti juris).

- позови справедливості (actio bonae tidei).

- позови за аналогією (actio utilis).

- позов з фікцією (actio ficticia).

- позови для поновлення порушеного майнового права.

- штрафні позови.

- позови, спрямовані на відшкодування заподіяних збитків та покарання відповідача.

Позовна давність - строк, протягом якого особа може звернутися за захистом свого порушеного права

Обставини, які переривають перебіг строку позовної давності:

1) у випадку подачі позову;

2) у випадку підтвердження боржником свого боргу.

Із перериванням збігу строку позовної давності він починає текти спочатку.

Зупинка збігу строку позовної давності тільки на деякий час зупиняє її сплив.

А після усунення обставин (далі наведених) продовжує спливати. До строку, який збіг до зупинки збігу строку позовної давності, додається новий, який сплив після зупинки. В сумі він не повинен перевищувати загального строку позовної давності.

Обставини, які зупиняють збіг строку позовної давності:

1) воєнні дії

2) епідемія

3) стихійне лихо

4) коли особа неповнолітня і не здатна пред'явити позов.

Наслідком пропуску строку позовної давності є втрата права пред'явити позов. Право існує, але не має захисту з боку держави. Такі зобов'язання називають натуральними.