Литовська міжусобиця.
В той час Литву охопила внутрішня боротьба між синами князя Довспрунка та його братом Міндовгом, у якій Данило Романович виразно схилявся на бік перших. Коли у 1245 р. Товтивил, старший син Довспрунка, був вигнаний з Литви своїм дядьком великим князем Міндовгом, йому надали притулок при дворі Данила Романовича.
Це змусило Міндовга виділити племінникові уділ у Полоцькій землі, але зимою 1248/1249 рр. Товтивіл втік у Жемайтію до князя Викинта, з яким підняв повстання проти Міндовга, яке охопило половину краю[2119].Ця литовська міжусобиця тривала довго. У 1249 р. військо пере- мишльсько-белзького князя Лева Даниловича, допомагаючи Товтиви- лу, виступило на Слонім[2120]. Діставши підтримку галицько-волинських військ, Товтивил оточив Міндовга в замку Ворута, але не зміг його здобути. Зимою 1251—1252 рр. Лев Данилович знову разом з пінськими князями брав участь у поході проти литовських військ на підтримку Товтивила, взявши участь у битвах на озері Зьяті та р. Щар’ї[2121].
До 1252 р. союз з тою частиною Литви, яку тримали нащадки Довспрунка, було скріплено шлюбом галицько-волинського князя Данила Романовича з дочкою Довспрунка, сестрою Товтивила і племінницею Міндовга[2122].
У війні за Австрійську спадщину в кінці весни — на початку літа 1253 р., коли військо Лева Даниловича виступило на підтримку його молодшого брата Романа Даниловича, до нього приєдналися литовські дружини князів Товтивіла та Ердивіла (молодшого брата Товтивіла, удільного жемайтського князя). Біля міста Козлій (нині Козле на березі Одри в Опольськім воєводстві) це військо відділилося від основних сил і стало пустошити чеські землі, відволікаючи сили чеського короля від походу в Австрію. Потім Лев Данилович вчасно підійшов під Опаву, обложену Данилом Романовичем та поляками[2123]. Підхід галицько-литовського війська сприяв здобуттю цього важливого пункту.