Протягом 1969-1980 рр. археологічна експедиція Кам’янець- Подільського педінституту провела широкі стаціонарні розкопки в урочищі На клині.

Тут розвідкою Середньодністровської експедиції Інституту археології AH України в 1968 р. було зафіксовано багатошарове поселення, яке стало об’єктом наших досліджень. У 1969-1970 рр.

Селище було розташовано на лівому березі Дністра, приблизно в 2 км на південний-схід від с.Бакота. Воно займало першу надзаплавну терасу, яка піднімалася над літнім рівнем річки на 6- 7 м. Площа поселення 650-700 м на 100-120 м була обмежена зі сходу і заходу двома природними ярами, спрямованими перпендикулярно до течії Дністра. У південно-східній частині поверхня тераси поступово понижувалася й мала невеликий уклін в напрямку до течії річки. В даний час територія урочища, як і село Бакота в цілому, затоплені водами Дністра після спорудження Могилів-Подільської ГЕС. Рокопки, таким чином, були рятівними і велися за кошти будівництва ГЕС з метою розкрити якомога більшу площу і врятувати для науки всі наявні тут об’єкти.

Відкрита археологічними розкопками 1969-1980 рр. площа складає понад 6000 кв.м. На цій площі відкриті об’єкти, які відносяться до скіфського часу, черняхівської культури II-V ст. н.е., середини і другої половини І тис. н.е. і Київської Русі IX- XIII ст. Були виявлені також виробничі комплекси (гончарні печі черняхівської культури і залишки залізоробного виробництва першої половини і третьої чверті Ітис. н.е.). Крім того досліджено рештки черняхівського жертовника-капища. Оскільки основу історико-культурного розвитку Бакотського давньоруського мікрорегіОну було закладено у першій половині та середині І тис. н.е., то огляд здобутих розкопками матеріалів в урочищі На клині ми розпочинаємо з житлово-господарських об’єктів черняхівської культури¹.

Культурний шар на дослідженій розкопками площі мав товщину 0,3-0,5 м. Він складався з сірочорчого гумусованого грунт}' з включенням вугликів, кісток тварин і кераміки. Глибина залягання культурного шару від сучасної поверхні становила 0,3- 0,4 м. На глибині 0,85-0,90 м простежувався перехід до матерікової глини. З черняхівським культурним шаром пов’язано рештки 54 житлових і господарських споруд. У їх заповненні, на долівці та у розвалах опалювальних пристроїв зафіксовано в середньому від 40 до 60% черняхівської гончарної кераміки, а також від 2 до 7% імпортної амфорної тари. 35-40% у цих спорудах складає ліпний черняхівський посуд. Відзначені, крім кераміки, знахідки бронзових і залізних фібул, кістяних і залізних гребенів, а також різноманітних інших металевих і скляних виробів, які разом з усім речовим комплексом датують селище ВІД КІНЦЯ II ДО середини V СТ. Н.е. І Фіксація кераміки та всіх інших знахідок велася за принципом' визначення “закритого” комплексу. Йдеться про знахідки на долівці приміщень (наземних і напівземлянкових) під шаром глиняної обмазки стін, у розвалах печей, господарських ямах і т.п. Отже, знахідки речей іц situ у “закритих” комплексах становили основу при визначенні приналежності досліджуваних об’єктів до черняхівської культури. Той же принцип був використаний і стосовно об’єктів середини І тис. н.е., V-VII ст. н.е., VIII-IX ст. н.е. і Київської Русі IX-XIII ст. Такий методичний підхід для археологічного вивчення багатошарового селища є цілком виправданим. Разом з цим проводилися спостереження і за стратиграфією відкритих об’єктів. Зокрема, в кількох випадках вдалося зафіксувати житла, які стратиграфічно перерізали одне одне. Цікаві стратиграфічні спостереження здійснені завдяки наявності надворних вогнищ, які розташовувалися за межами жител. Фіксація надворних вогнищ дозволила в багатьох випадках чітко визначити рівень давньої денної поверхні.

Отже, звернемося до аналізу й систематизації головних житлових комплексів черняхівського культурного шару. В процесі розкопок на селищі були відкриті різночасні житла та господарські будівлі, яким було дано суцільну польову нумерацію.