РОЗДІЛ І АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ БАКОТИ ТА її ПЕРИФЕРІЇ

Місто Бакота - давньоруський центр Пониззя¹, як важливий адміністративний осередок краю, виникло в процесі соціально- економічного і культурного розвитку населення певної території Середнього Подністров’я.

Рештки стійбища ашельської епохи було відкрито П.Й.Борисковським і С.М.Бібіковим у 1946-1948 рр. поблизу с.Луки-Врубловецької. Тут, на лівому березі Дністра, знайдено ашельські ручні рубила, які вода, що розмивала берег, винесла з шару гальки у заплаву. Ручні -рубила з Луки-Врубловецької вважаються одними з найдавніших на території України². Тут же, у середньодністровському регіоні, О.П.Чернишом у 1948-1960 рр. досліджені й пам’ятки мустьєрської ^культури, які стали еталонними для Південно-східної Європи. Йдеться, зокрема, про унікальний комплекс в с.Молодове (на правому березі Дністра)³. Поблизу с.Сокіл, на плато лівого берега Дністра, у 1931 р. М.Я.Рудинським відкрито залишки стоянки мустьєрського часу. Тут зібрано мустьєрські крем’яні і кістяні знаряддя⁴. Мустьєрські. стоянки зафіксовані також поблизу с.Атаки⁵, Нагоряни, Ожеве

(правий берег середньої течії Дністра).

У Бакотському мікрорегіоні, які у Середньому Подністров’ї в цілому, представлено й серію пам’яток пізнього палеоліту (ориньяк, солютре, мадлен).

Важливими еталонними стали пізньопалеолітичні стоянки Молодове, Кормань IV, Осёлівка, Вороновиця⁷. Опорними пам’ятками у вивченні доби мезоліту в Середньому Подністров’ї є: Молодове V (шар 1а), Молодове І, Оселівка I, III, Кормань IV, VII, Атаки VI. З лівобережних пам’яток мезоліту назвемо Сокіл, Студеницю і Бакоту. Не дивлячись на те, що останні вивчалися тільки в розвідувальному плані, разом з стаціонарно досліджений вони дають можливість уявити певну концентрацію давнього населення в регіоні.

Населення кам’яного віку у СередньомуПодністров’ї мало досить солідні природні сировинні ресурси для виготовлення знарядь праці. Мова йде, перш за все, про потужні виходи кременю, які наявні поблизу сіл Рогізна, Теремці, Бакота, Студениця. Печери на горі Білій, що поблизу с.Студениця, були відомі науці ще з кінця XIX ст. Однак, тільки в 1964 р. вони були детально вивчені С.М.Бібіковим. Як з’ясувалося, в печерах розроблявся кремінь, потужний - до 2 м, шар якого прикритий пізнішими відкладами. Розчищення виходів кременю в печерах, східчасті виїмки в кремневій породі показують, що кремінь тут добували з материкової породи. Як показали дослідження, тільки в одній з печер в давнину було вибрано й вироблено понад 70 кубометрів крем’яної породи⁸. Це засвідчує значні, як на ті часи, масштаби видобування кременю й виготовлення з нього різноманітних знарядь праці. Над печерами з кремневими покладами зафіксовано залишки давніх майданчиків, де з кременю виготовляли знаряддя для полювання й повсякденного побуту.

Наявність кремневої сировини, а також сприятливі фізико- географічні умови краю (зокрема, йдеться про лісп, луки, родючі землі, потужні джерела ппттєвої води) сприяли подальшій концентрації населення Середнього Подністров’я в епоху неоліту та енеоліту. Мікрорегіон Бакоти представлений цілою низкою (групою) поселень трипільської культури IV-III тисячоліть до н.е., яка сформувалася на основі місцевих традицій племен буго- дністровського неоліту і припливу нового, задунайського за походженням, населення. Рештки поселення буго-дністровського неоліту (VI-V тис. до н.е.) відомі на лівому березі Дністра в околіцяхс. Велика слобідка. А в Луці-Врубловецькій стаціонарними дослідженнями 1945-1950 рр. було відкрито кілька житлово- господарських комплексів з типовим для раннього трипілля речовим інвентарем⁹. Раньотрипільські поселення досліджувалися в селах Бернове і Ленківці¹⁰ (правий берег Дністра), а на лівому березі - в с.Бернашівка”.

Досить щільно була заселена середньодністровська територія в період розвинутого і пізнього трипілля (III тисячоліття до н.е.) Вказаний етап історії краю представлений цілим рядом поселень (Кадиївці, Жванець, Цвіклівці, Баговиця, Боришківці, Брага, Голосків, Завалля, Китайгород, Сокіл, Бакота). В Бакоті, в урочищі Біла паралельно із збиранням підйомного матеріалу в 1962 р. були проведені й розвідувальні розкопки. В процесі досліджень тут виявлено рештки житла з глинобитною пічкою. Зібрано серію уламків поліхромної кераміки, в тому числі - й біноклеподібних посудин. З кам’яних і кремневих знарядь цього бакотського поселення представлені зернотерка, кремневі сокири, ножевидні пластини, а такояі кам’яна недосвердлена сокира- молот¹².

Залишки трипільських поселень зафіксовані і в інших урочищах Бакоти (Вертеп, Пушкарівка), де знайдені серії типової кераміки і кремневі сокири з добре зашліфованим робочим лезом. Поруч з Бакотою, на полі с.Гораївка, розвідкою простежено ще одне досить велике поселення розвинутого трипілля із значними залишками глиняної обмазки, кераміки, уламків кам’яних зернотерок, кремневими сокирами й ножевидними пластинами.

Залишки трипільського поселення простежені в с. Кривчани, на північний-схід від двору відділення радгоспу лікарських рослин, на правому березі безіменного струмка (притоки р.Ушиці). Тут на протязі 1 км вздовж струмка виявлено скупчення глиняної обмазки, обпалених каменів й чимало трипільської розписної кераміки.

В с.Теремці, в 2,5-3 км на захід від Бакоти, в районі Теремецької гори, що має в плані овальну форму і панує над навколишньою місцевістю, також простежено залишки трипільського поселення. Окремі ділянки цього підвищення, звернуті до безіменного струмка, який оточував основу гори, мають родючі чорноземні грунти. На цих ділянках і знаходилися фрагменти трипільської кераміки, глиняна обмазка, відщепи кременю. Тут же знайдено крем’яну сокиру.

Відзначимо, що у часи побутування трипільської культури на території Середнього Подністров’я з’явилися і перші укріпленні поселення - городища. Одне з них досліджувалося Т.Г.Мовшею поблизу с.Жванець¹³.

Крім трипільських поселень, розташованих у безпосередній близькості до Бакоти, необхідно мати на увазі аналогічні селища поблизу сіл Грушка, Демшин, Дерев’яне, Княгинин.

На схилах берега р.Ушиця, на території с.Чугор виявлено трипільське поселення. Розкопками 1975 р. тут досліджено рештки житла і хрестовидного в палні глинобитного жертовника. Знайдено уламки кількох трипільських посудин, глиняну антропоморфну статуетку¹⁴. В скелі, над річкою, знаходиться кілька природних печер, в яких було в свій час простежено залишки культурного шару¹⁵.

Отже, територія Бакоти та її округи у III тисячолітті до нової ери була своєрідним “гніздом” поселень трипільської культури, пов’язаних своєю господарською діяльністю з рядом інших одночасних селищ Середнього Подністров’я. Населення часів трипільської культури в Середньому Подністров’ї ми розглядаємо як частину індоєвропейської мовної спільності, яка включала на вказаній території з одного боку предків фракійського, а з другого праслов’янського населення.

У добу бронзи (II тисячоліття до н.е.) Бакотський середньодністровський мікрорегіон був також досить щільно заселений. Про це свідчать залишки поселень в урочищах Біла, Монастирище, Пушкарівка. Населення піздньої бронзи знало розвинені, як на ті часи, форми землеробства та приселищного скотарства. Воно продовжувало історико-культурні традиції носіїв трипільської культури і племен тшинецько-комарівської ет­нокультурної спільності. Йдеться, зокрема, про дальший розвиток орного і мотичкового землеробства. Місцеві праслов’янські землеробські племена продовжували обожувати сили природи, від яких залежало господарське благополуччя суспільства. Значне місце відводилося обожуванню сонця. Поблизу с.Гораївка, що розташоване поруч з Бакотою, у 1963 р. експедицією Кам’янець- Подільського педінституту було досліджено великий курганоподібний насип. Він мав 25 м завдовжки, 16 м завширшки, а висоту -1,6 м. У центрі та в основі (по периметру) насипу були виявлені спеціально викладені кам’яні вимостки. Центральне кам’яне коло обмежувало воронкоподібну яму глибиною 4,5-5 м. Яма була заповнена прошарками попелу, деревного вугілля; кістками тварин та уламками керамічнго посуду доби пізньої бронзи. Гараївська споруда була, очевидно, місцем принесення жертв. Землеробське населення обожувало сонце і тому кам’яні вимосткі мали в плані форму кола.

Поблизу вказаного жертовника, в урочищі Серлівка, зафіксовано рештки поселення доби пізньої бронзи. На місці селища знайдені глиняна обмазка, різні кремінні відщепи, а також фрагменти ліпної кераміки (вінчики з “перлистим” орнаментом), кістки тварин.

Жертовне місце доби пізньої бронзи було досліджено Б.О.Тимощуком в 1961 р. у печері, поблизу решток давньоруського Бакотського скельного монастиря. У цій печері (висота її біля входу - 1,3 м; ширина - 3,7 м), розташованій на висоті біля 70 м над водним рівнем Дністра, було поставлено пошукову траншею. У траншеї 2x1,5 м на глибині 2,6 м були виявлені уламки ліпної глиняної посудини з ручкою-вушком, а також миски з шнуровим орнаментом і конічне керамічне прясло, орнаментоване заглибленими крапочками.

Нагадаємо також, що ще в кінці XIX ст. К. Мельник, яка разом з В.Б.Антоновичем здійснила обстеження ряду пам’яток, звернула увагу на чотири глиби вапняка, які були відколоті у формі неправильної піраміди і мали висоту 2 м. На одній з них дослідниця виявила малюнок, вибитий у камені: людська голова, шия, тулово і руки розставлені горизонтально. До пам’яток типу мегалітів вона віднесла і великий камінь висотою 3 м, який лежав у 1883 р. на краю берега Дністра, а гострим кінцем спирався у дно річки¹⁶. Поверхня каменю була вкрита круглими заглибленнями на зразок чашок різної величини. Одне з цих заглиблень було довгастим і нагадувало стопу людини. Вказані об’єкти К.Мельник віднесла до мегалітичних споруд, пов’язавши їх з жертовниками. Зображення людської постаті й заглиблення, вибиті в камені, мали на думку дослідниці, символічне значення, пов’язане з давніми язичницькими віруваннями ¹⁷.

В Бакоті та на її периферії відкрито ряд пам’яток раннього залізного віку. Це залишки поселень передскіфського і скіфського часу. В урочищі На клині, розташованому в 2 км на південний- східвід Бакоти, підчас розкопок, які були розпочаті тут експедицією Кам’янець-Подільського педінституту і проведені протягом 1969- 1980 рр., було виявлено культурний шар передскіфського і скіфсько­го часу. У східній частині урочища на площі 6x2 м було відкрито залишки глинобитної будови. Це був розвал глиняної обмазки з відбитками дерев’яних конструкцій, з домішками у глині січеної соломи й полови. На місті споруди знайдено ліпний керамічний посуд (два горщики і кухлик), а також уламки кераміки з так зва’ним “перлистим” орнаментом. Судячи з форми й орнаментації кераміки, об’єкт належить до передскіфського часу VIII ст. до н.е.¹⁸

Поблизу с.Теремці, в урочищі Веприк під час польових робіт було виявлено унікальну пам’ятку передскіфського часу - бронзові кінські вудила. Вони суцільно литі з псаліями, являють собою комбіноване з’єднання двопетельних вудил з підвісами для повода і псаліями, що мають загнуту широку лопать. Вудила складаються з двох рухомо сполучених за допомогою кілець ланок (мундштуків). Один бік стержнів мундштуків вкритий двома рядами рельєфних чотирикутних рубців. Інші сторони гладкі. З зовнішнього боку щитка підвісу є рельєфне зображення напівовалу очевидно, це схематичний знак кінського копитця.

Бронзові вудила належать до досить компактної групи вудил передскіфського часу. Це перший за межами Північного Причорномор’я виріб подібного типу. Пам’ятка датується, очевидно, IX-VIIIст. до н.е. і відноситься до пізньокіммерійського, доскіфського історико-культурного комплексу¹⁹.

В урочищі На клині відкрито й залишки трьох жител скіфського часу. Вони являли собою рештки наземних споруд (площею 25-30 кв.м) з глинобитними печами. Об’єкти су­проводжувалися типовою ліпною керамікою VI-V ст. до н.е. (миски з загнутим до середини краєм, кухлики з високою ручкою, горщики з наліпним валиком і т.п.)

Поселення скіфського часу було зафіксовано на лівому березі Дністра в с.Бакота (при впадінні в Дністер невеличкої річечки Рудка, на її правому березі), поблизу дороги на с.Студеницю. Тут зібрано уламки глиняної обмазки і типову ліпну кераміку VI ст. до н.е.

У 2 км на південний захід від с.Бакота, на протязі 700 м вздовж лівого берега Дністра простежено два ряди зруйнованих оранкою жител. Тут зібрано типову кераміку VI-V ст. до н.е.²⁰

Навпроти Бакоти, на правому березі Дністра біля с.Комарів, ліворуч від невеликого яру, в береговому зрізі на глибині 0,5 м виявлено культурний шар поселення скіфського часу. Потужність шару 30-40 см²¹

У с.Наддністрянка, поблізу Бакоти, на лівому березі Дністра, біля неглибокого яру було зафіксовано рештки поселення скіфського часу. Підйомний матеріал представлений уламками ліпних типових мисок і горщиків. VI-V ст, до н.е.²²

В с. Стара Ушиця на місці давньоруського городища знайдено й черепки посуду скіфського часу²³. Аналогічні матеріали походять з ділянки другої надзаплавної тераси при впадінні р.Ушиці в Дністер.

На північному схилі Пижівської гори, біля с.Стара Ушиця, є залишки великого городища, нижній культурний шар якого відноситься до раннього залізного віку.

Поблизу с.Вороновиця, на правому березі Дністра, навпроти земель Бакоти-Студениці зафіксовано залишки трьох поселень скіфського часу²⁴.

Отже, в Бакотському мікрорегіоні у ранньому залізному віці продовжувалося інтенсивне життя місцевих праслов’янських землеробських племен, які унаслідували традиції побуту і культури від своїх попередників доби пізньої бронзи. Додамо до цього, що в територіально ширшому ареалі Середнього Подністров’я в цілому досліджені залишки городищ, селищ і могильників передскіфського і скіфського часу.

Городище передскіфського часу VIII-VII ст. до н.е. вивчалося експедицією Кам’янець-Подільського педінституту поблизу с.Рудківці Новоушицького району Хмельницької області, на лівому березі Дністра протягом 1972-1980 рр. Воно було розташоване на крутих схилах лівого берега, при впадінні в Дністер невеличкої річечки Маціорської. Городище, разом з прилеглими укріпленими ділянками на плато, мало площу понад ЗО га. Сьогодні воно затоплено після спорудження Могилів-Подільської ГЕС. Розкопками на городищі відкриті складні дерев’яні і кам’яні конструкції давніх фортифікацій. Досліджено близько 40 жител, ряд господарських споруд і ям. Житла були наземними і злегка заглибленими в грунт. Площа їх становила в середньому 25-30 кв.м. Опалювальні пристрої в житлах представлені глинобитними печами і відкритими вогнищами. Керамічний комплекс Рудковецького городища поєднує в собі елементи чорноліської та фракійської культури. Пам’ятка датується за речовим комплексом і, зокрема, - за специфічними формами бронзових наконечників для стріл VlII-VII ст. до н.е.²⁵

Городища предскіфського і скіфського часу зафіксовані і в інших пунктах Середнього Подністров’я (Гуменці, Княгинін, Маціорське та ін.)

Поблизу с.Дністровка Кельменецького району, на правому березі Дністра, експедиція Державного Ермітажу під керівництвом Г.І.Смирнової досліджувала у 1978-1980 рр. залишки селища і курганні поховання ранньоскіфської доби. Поселення цього ж часу вивчалося експедицією Інституту суспільних наук AH України під керівництвом Л.І.Крушельницької у 1974-1980 рр. поблизу с.Непоротове Сокирянського району Чернівецької області (на правому березі Дністра). Відкрито серії житлово-господарських об’єктів, а також жертовники та окремі поховання.

Вказані пам’ятки Середнього Подністров’я, очевидно, фіксують дальше проникнення носіїв чорноліської культури у середовище фракійських племен²⁶.

Поблизу с. Луки-Врубловецької дослідженнями І.Г.Шовкопляса в 1947, 1949-1951 рр. вдалося відкрити житлово-господарські комплекси на поселенні, а також поховальні пам ’ ятки передскіфського часу VIII-VII ст. до н.е.²⁷

Останнім часом (1987-1992 рр.) експедиція Кам’янець- Подільського педінституту під керівництвом А.Ф.Гуцала відкрила й дослідила понад ЗО захоронень на могильнику передскіфського часу поблизу с. Бернашівка Могилів-Подільського району Вінницької області. Захоронения були грунтовими, а також під курганними насипами. Узагальнення здобутих розкопками матеріалів дають можливість з’ясувати нові явища у поховальному ритуалі місцевих праслов’янських племен Середнього Подністров’я IX-VIII ст. до н.е.

Таким чином, Середнє Подністров’я і Бакотський мікрорегіон в ньому представлені великою групою археологічних пам’яток раннього залізного віку (передскіфського і скіфського часу), що вказує на проживання тут значного контингенту праслов’янського населення на стику з північно-східним ареалом давніх фракійських племен.

Починаючи з рубежу і перших століть нової ери в Бакотському мікрорегіоні, як і на території всього Середнього Подністров’я значно збільшується кількість населення. Про це незаперечно свідчать пам’ятки рубежу нової ери і черняхівської культури II- V ст. н.е.

Селище рубежу і перших століть нової ери досліджувалося у 1980-1984 рр. експедицією Кам’янець-Подільськогоцедінституту поблизу с.Велика Слобідка. Тут відкрито рештки 38 жител. Це були наземні і напівземлянкові будівлі прямокутної і підквадратної форми. Середня площа жител 15-20 кв.м. Конструкція стін жител - стовпова або зрубна. Стіни обмащувалися рідкою глиною, про що свідчить глиняна обмазка, зафіксована на місці жител. Опалювальні пристрої у приміщеннях представлені відкритими вогнищами, глинобитними печами і печами-кам’янками. У господарсько-речовому комплексі селища присутні серія кам’яних зернотерок і окремі круглі ротаційні кам’яні жорна, залізні ножі, серп, кам’яні точильні бруски, глиняні пряслиця, грузила від ткацьких верстатів і риболовних сіток, кістяні лощила, проколки і т.п.

Історико-етнографічні особливості найбільш рельєфно зафіксовані в керамічних формах посуду, у яких представлені елементи ліпної зарубинецької і місцевої пізньоскіфської кераміки. Крім того, наявні й зразки гончарного посуду. Про це ж свідчать залишки гончарного горна двохярусної конструкції. Матеріали розкопок свідчать про значну протяжність функціонування селища. Про це ж говорять і датуючі речі: фрагменти залізних і бронзових фібул, бронзова шпилька рубежу і перших століть н.е., а також бронзова фібула ранньоримського часу - II ст. н.е. Отже, селище Велика Слобідка існувало, очевидно, від III-II ст. до н.е. до I-Il ст. н.е.²⁸

Велико-Слобідське селище є сьогодні однією з еталонних пам’яток, яка фіксує ті інтеграційні процеси, що відбувалися в регіоні Середнього Подністров’я - на стику зарубинецької і гето- фракійської культур рубежа і перших століть нової ери.

Безпосередньо в Бакоті, в урочищі На клині було простежено під час досліджень рештки культурного шару рубежа і перших століть нової ери. Цей шар представляють уламки типового ліпного посуду I-II ст. н.е. На поселенні в с.Конилівка, поблизу Бакоти, також було виявлено кераміку перших століть нової ери. Аналогічний керамічний посуд у фрагментах походить з території першої надзаплавної тераси лівого берега Дністра, між сс.Бакотою і Теремцями.

Під час розкопок селища черняхівської культури в с.Лука- Врубловецька М. О. Тиханова виявила й окремі житлово-господарські об’єкти з керамікою рубежа і перших століть нової ери.

Цікаві пам’ятки рубежа і перших століть нової ери досліджувалися в сс.Круглик і Долиняни Хотинського району Чернівецької області (на правому березі Дністра). У Круглішу вивчалося селище, на. якому розкопками 1957-1959 і 1973 рр. виявлено 5 наземних жител з стовповою конструкцією стін. Середня площа будівель 30-40 кв.м. Опалювальні пристрої в житлах: відкриті вогнища і глинобитні печі. У господарсько- речовому комплексі Кругликського селища представлені залізний наральник латенського типу, залізні коси, серпи і ножі, кам’яні зернотерки, точильні бруски, кістяні проколки, лощила і т.п. Кераміка селища включає в собі форми гето-фракійського і зарубинецького посуду. Привозна амфорна тара, а також фрагмент фібули І ст. до н.е. - І ст. н.е. датують селище II ст. до н.е. - І ст. н.е.²⁹ Тут же, поблизу Круглика, було досліджено й захоронення- трупоспалення в урні II-I ст. до н.е.³⁰

У 1965-1966 рр. експедицією Кам’янець-Подільського педінституту проведені дослідження на поселенні в с.Бережанка Чемеровецького району Хмельницької області. На селищі виявлено речовий скарб II-III ст. н.е. Аналогії речами цього скарбу зафіксовані серед пам’яток слов’янського, кельтського, сарматського й фракійського світу на землях Південно-Східної та Центральної Європи³¹.

Могильник II-I ст. до н.е. досліджувався експедицією Державного Ермітажу при участі Кам’янець-Подільського педінституту в 1977-1978 рр. поблизу с.Долиняни Хотинського району (правий берег Дністра). Відкрито 23 поховання-трупоспалення (в ямах і урнах). Крім кераміки, виявлено залізні фібули середньо- і пізньолатенського типів, а також залізні ножі, бритву, бронзовий браслет з нанизаними скляними намистинами, глиняні пряслиця. За характером матеріальної культури Долинянський могильник включає елементи пшеворської, гето-фракійської та зарѵбинецькоі культур³²

Поселення східнопшеворської культури латенського часу досліджено С.П. Пачкове ю поблизу с.Горошова Борщівського району Тернопільської області (лівий берёг Дністра). Виявлено житла-

напівземлянки, вогнища, господарські ями. Кераміка представлена уламками ліпних кухонних горщиків, а також зразками столового посуду (чорнолощені миски з гранованими вінчиками). Знайдено також глиняні пряслиця та грузила³³.

Поблизу с.Бернашівка Могилів-Подільського району до­сліджено напівземлянку рубежу нової ери. Кераміка представлена формами, які увібрали в себе елементи східнопшеворської та гето- фракійської культур. Житло датовано пізньолатенською фібулою І ст. до н.е.³⁴ В розкопочних сезонах 1987-1991 рр. в Бернашівці виявлено ще кілька об’єктів з аналогічною керамікою I-II ст. н.е.

Розвідковими роботами у Середньому Подністров’ ї зафіксовані й інші пам’ятки рубежу та перших століть нової ери (Малинці, Клішківці, Оселівка, Пашківці, Курівка, Сокиринці, Возилів та ін.)

На фоні порубіжжя місцевих субстратних культур (зарубинецької, гето-фракійської та східнопшеворської) у Середньому Подністров'ї виділяються й пам’ятки сарматів, досліджені в сс.Ленківці, Буряківка, Киселів, Острівець та ін.³⁵ Це означає, що історико-культурне підгрунтя черняхівської культури в Середньому Подністров’ї, і зокрема в Бакотському мікрорегіоні, було досить строкатим. Очевидно, формування черняхівської культури в регіоні відбувалося на основі порубіжжя вказаних субстратних культур. В процесі їх інтеграції відбулася й часткова асиміляція прийшлого сарматського населення у місцевому середовищі.

Археологічні матеріали рубежа і перших століть нової ери Середнього Подністров’я дають, таким чином, можливість простежити початок формування черняхівської культури, яка, безсумнівно, склалася в результаті взаємодії та інтеграції субстратних культур: зарубинецької, гето-фракійської і східнопшеворської при значному впливі з боку культури Північного Причорномор’я та римських провінцій.

Черняхівські старожитності Середнього Подністров’я і, зокрема Бакотського мікрорегіону, - представлені цілою серією добре досліджених пам’яток II-V ст. н.е. Це, наприклад, черняхівське поселення поблизу с.Лука-Врубловецька, яке досліджувалося в 1946-1948 і 1957 рр. під керівництвом М.О.Тиханової. Відкриті залишки наземних жител відносяться до хат-мазанок з деревоглинобитними конструкціями стін. Були тут і напівземлянки з стінами стовпової конструкції, які також обмащувалися глиною. І ті, і інші мали, очевидно, двоскатну покрівлю з дерева, покриту соломою або очеретом. В західній частині селища було досліджено два ряди жител, довгі стіни яких стояли перпендикулярно до течії Дністра³⁶. На селищі у 1957 р. відкрито залишки великої наземної так званої шахтної металургійної печі, а також сліди другого аналогічного залізоробного горну³⁷. З поселенням пов’язані і три гончарні печі³⁸.

Поселення з рештками скляного виробництва дослідив М.Ю.Смішко в с.Комарів у 1956-1957 рр.

Протягом 1969-1980 рр. експедицією Кам’янець-Подільського педінституту було досліджено черняхівське селище, розташоване в урочищі На клині, на південно-східній околиці Бакоти. Тут відкрито залишки 54 житлових споруд (16 наземних і 38 напівземлянок). На поселенні простежено залишки залізоробного виробництва, а також відкрито чотири гончарні печі. На місці поселення відкрито й досліджено залишки жертовника.

На Бакотському урочищі Пушкарівкау 1964 р. І.С.Винокуром досліджувалися залишки ще одного черняхівського поселення. Поряд з рештками жител, тут виявлено й місце з уламками кам’яного тесаного стовпа-ідола.

У 1979-1980 рр. експедицією Інституту археології AH України під керівництвом В. Д. Барана були проведені розкопки на поселенні черняхівської культури поблизу с.Теремці. На вказаному селищі відкрито 29 черняхівських напівземлянок³⁹.

Протягом 1974-1975, 1977-1979 рр. Л.В.Вакуленко були проведені розкопки на черняхівському селищі поблизу с.Сокіл. Відкрито залишки 12 жител, 27 господарських споруд, 24 ями і 6 вогнищ за межами жител⁴⁰.

Матеріали вказаних черняхівських селищ можна вважати еталонними для Середнього Подністров’я. Вони дали такі матеріали житлово-господарських і керамічних комплексів, які знаходять своє безпосереднє продовження у ранньосередньовічних східнослов’янських старожитностях корчаксько-празької культури V-VII ст. н.е.

Поряд з дослідженням селищ і жертовників-капищ в регіоні Бакоти і Середнього Подністров’я в цілому вивчалися й могильники черняхівської культури. Вони досліджувалися в сс.Устя⁴¹, Романківці⁴², Бернашівка⁴³, Думанів⁴⁴, Малинівці⁴⁵.

Якщо до матеріалів стаціонарних розкопок поселень, жертовників-капищ і могильників додати дані розвідок, то з’ясовується значна концентрація черняхівських пам’яток в Бакотському мікрорегіоні і в Середньому Подністров’ї в цілому. Залишки поселень II-V ст. н.е. зафіксовані в сс.Бабшин, Баговиця, Брага, Великозалісся, Велика Слобідка, Вербка, Врублівці, Гелетина, Гуменці, Довжок, Думанов, Жванець, Завалля, Залісся Перше, Збруч, Каветчина, Кадиївці, Калиня, Кам’янка, Колубаївці, Конилівка, Кривчани, Кудринці, Ластівці, Нагоряни, Нігин, Оленівка, Ориніга, Панівці, Пудлівці, Ріпинці, Слобідка- Кульчиєвецька, Стара Ушиця, Студениця, Шутнівці, та в інших пунктах⁴⁶. Вказані пам’ятки належать безпосередноо до оточення Бакотського мікрорегіону. Коли мати на увазі черняхівські старожитності всього Середнього Подністров’я, то кількість цих пам’яток за даними на 1972 рік становила біля 300 пунктів⁴⁷. А за останні двадцять нових польових пошуків кількість пам’яток черняхівської культури зросла приблизно до 400.

Спостереження за топографією поселень черняхівської культури у Бакотському мікрорегіоні і в Середньому Подністров’ї в цілому показують, що одночасно тут функціонували великі, середні і малі за площею і кількістю житлово-господарських споруд селища. Це цілком узгоджується з історико-етнографічною ситуацією на території краю у першій половині І тисячоліття нової ери.

Середина І тисячоліття н.е. вважалася донедавна своєрідною лакуною в історії слов’янських лісостепових племен. Справа в тому, що після завершення функціонування черняхівської культури на вказаній території з’являються пам’ятки, морфологічні ознаки яких значно архаїчніші ніж ті, що були характерні для носіїв черняхівської культури. В значній мірі зникає гончарний посуд, який домінував у черняхівській культурі і склався безперечно під впливом провінціально-римської культури. Місцеве населення V- VII ст. н.е. повертається до більш давньої (зарубинецько-пшеворської традиції) виготовлення керамічного ліпного посуду (до речі і в черняхівській культурі частина кераміки була також виготовлена від руки). “ Архаїзація” масового керамічного матеріалу V-VII ст. н.е., як і інших окремих рис побуту, може бути пояснена специфікою історичної ситуації, яка склалася у середині І тис. н.е. З падінням Римської імперії значно змінилася історична обстановка в Європі (в тому числі - і на території Лісостепу сучасної України). Перервалися на певний час традиційні зв’язки з Північним Причорномор’ям, римськими провінціями. Гуннська навала кінця IV - початку V ст. н.е., безперечно, негативно вплинула на економічні зв’язки лісостепового слов’янського населення з Півднем. Все це позначилося на загальній “архаїзації” матеріальної культу­ри населення Південно-Східної і Центральної Європи.

Як наслідок об’єктивних історичних процесів, за археологічними матеріалами складалося враження про відсутність прямих спадкоємних зв’язків між населенням першої і другої половини І тисячоліття нової ери. Дослідження, проведені в останні 20 років у Середньому Подністров’ї, дозволили, нарешті, заповнити уявну лакуну і виявити археологічні пам’ятки середини І тис. н.е., які з’єднуть старожитності черняхівської культури - з наступними ранньосередньовічними слов’янськими V-VII ст. н.е.

В кінці 60-х і на початку 70-х років в Бакоті (в урочищі На клині) експедиція Кам’янець-Подільського педінституту під керівництвом І.С.Винокура виявила групу житлових комплексів кінця IV - першої половини V ст. н.е., які були введені в науку як перехідні пам’ятки середини І тисячоліття н.е.⁴⁸, що продовжують в нових історичних умовах традиції черняхівської культури⁴⁹. Пам’ятки цього ж кола були досліджені І.С.Винокуром, О.М.Приходнюком, АЛ.Сміленко в дністровському с.Устя⁵⁰.

Безпосередньо поблизу с.Бакота, на порубіжжі з с.Теремці (вже на теремецьких полях) у 1979 р. екпедиція Інституту археології AH України під керівництвом В.Д.Барана відкрила і дослідила ряд напівземлянок, які датуються своїм ліпним і гончарним керамічним комплексом, а також бронзовою трьохпальчастою фібулою серединою V ст. н.е.⁵¹ Аналогічні за характером пам’ятки середини І тис. н.е. вивчалися Л.В.Вакуленко в с.Сокіл і О.М.Приходнюком в урочищі Лука-Каветчинська поблизу с.Каветчинана Середньому Дністрі у 1974-1977 рр. Тут досліджено 27 напівземлянкових жител, 10 господарських споруд, 32 господарські ями і т.п.⁵²

В с.Лука-Врубловецька, на місці попереднього черняхівського поселення, М.О.Тихановоюбули досліджені і житла-напівземлянки ранньосередньовічних слов’ян V-VII ст. н.е.

Поблизу с.Бернашівка протягом 1977-1978; 1987-1992 рр. екпедицією Кам’янець-Подільського педінституту досліджується селище середини і третьої чверті І тис. н.е. Відкрито понад 40 житлових комплексів, ряд господарських приміщень і ям. Керамічний комплекс включає типовий ліпний посуд східних слов’ян VI-VIII ст. н.е., а також - у перехідних за часом об’єктах середини І тис.н.е. - гончарний посуд черняхівської культури. Серед цих перехідних об’єктів виділяється напівземлянка № 36, в якій знайдено залишки ювелірної майстерні (64 кам’яні ливарні форми і глиняний тигель-ллячка). Серед ливарних форм виділяється та, яка була призначена для виготовлення пальчастої (п’ятипалої) фібули. Це перша знахідка такого роду на теритрії Південно- Східної і Центральної Європи.

При вивченні вказаних пам’яток ранньосередньовічних слов’ян було простежено цікаву закономірність топографічного співпадання поселень черняхівського і післячерняхівського етапів. Це означає, що історія населення Середнього Подністров’я в цілому і Бакотського мікрорегіону зокрема у V-VII ст. н.е. була спадкоємним продовженням життя на черняхівських селищах регіону II-V ст. н.е. Разом з цим в означеному регіоні зафіксовані й селища V-VII ст. н.е., які не співпадають за своєю конкретною топографією з попереднім черняхівським етапом. Це можна пояснити появою поселень на нових, не обжитих раніше, місцях. Отже, йдеться про розширення заселення території Середнього Подністров’я у третій чверті І тисячоліття нової ери.

Дальша концентрація населення у Бакотському мікрорегіоні, як і на території всього Середнього Подністров’я, фіксується і за матеріалами проведених тут розвідок. Залишки поселень ранньосередньовічних східних слов’ян корчаксько-празької археологічної культури представлені в сс.: Бакота (у різних урочищах), Велика Слобідка, Врублівці, Голосків, Гораївка, Горошова, Гринчук, Думанів, Завалля, Ісаківці, Козлів, Конилівка, Малинівці, Наддністрянка, Оринин, Патринці, х.Покос, Ріпинці, Сокіл, Стара Ушиця, Студениця, Субіч, Суржинці (лівий берег Дністра); Атаки, Брага, Гордівці, Горішні Шерівці, Дністрівка, Задубрівка, Комарів, Кормань, Корнешти, Малинці, Митків, Мусорів'ка, Нагоряни, Оселівка, Перебиківці, Пригородок, Самушин, Хотин, Чепоноси та ін. (правий берег Дністра)⁵³.

Наступний важливий етап історії населення Середнього Подністров’я пов’язаний безпосередньо з формуванням економіки, соціальних взаємин і культури напередодні і в процесі створення Київської Русі. Входження у IX ст. території лісостепового Подністров’я до складу Київської Русі значно прискорило економічний і культурний розвиток східнослов’янського населення цього регіону. В Бакоті та на її периферії зафіксовані археологічні пам’ятки східних слов’ян VIII-X ст. н.е. Так, в урочищі На клині було виявлено кілька житлово-господарських об’єктів, керамічні комплекси яких відносяться до типу Луки-Райковецької VIII-IX ст. н.е. Зафіксовані вони також на межі полів сс.Бакоти та Теремців, а також в урочищі Пушкарівка. Аналогічні пам’ятки були відкриті під час розвідкових і розкопочних робіт і на периферії Бакоти. Йдеться, перш за все, про дослідження Л.В.Вакуленко і О.М.Приходнюка комплексу типу Луки-Райковецької в урочищі Острови, поблизу с.Сокіл,, де було виявлено- кілька житлово- господарських об’єктів з типовою східнослов’янською керамікою VIII-IX ст.⁵⁴

На селищі Рашків І (правий берег Середнього Дністра) під керівництвом В.Д.Барана досліджено 80 жител, понад 100 господарських ям і гончарний горн, які відносяться до типу пам’яток Луки-Райковецької VIII-IX ст. До цієї ж групи пам’яток належить поселення Чорновка, на якому Б. О.Тимощуком зафіксовано сліди 160 будівель⁵⁵. Отже, йдеться про те, що у Середньому Подністров’ї, як і у інших суміжних землях Правобережної України, протягом VIII-IX ст. в процесі дальшого соціально- економічного розвитку територіально-сусідської общини відбувалася подальша концентрація населення на селищах, які розташовувалися окремими групами або “гніздами'’. В цей же час набувають значного поширення укріплені поселення - городища. При наявності городищ навколишні селища, як правило, тяжіють до них⁵⁶.

У вказаній ситуації важливо з’ясувати, яким чином продовжувалося заселення мікрорегіону Бакоти, яким було співвідношення неукріплених селищ і городищ краю на ранньому етапі Київської Русі (тобто у IX ст.). Цей аспект можна певною мірою розкрити при врахуванні матеріалів розкопок і розвідок в самій Бакоті, а також в її безпосередньому оточенні і на периферії (в Середньому Подністров’ї в цілому).

Вивчаючи струтуру гнізд-общин VI-VII і VIII-IX ст. на землях Українського Прикарпаття, Б.О.Тимощук прийшов до висновку, що в середньому гніздо-община за територією займала біля 70 кв.км. При цьому в межах кожного такого гнізда у VIIl- IX ст. відбувалися дальші соціально-економічні зрушення. Це виявилося у різкому збільшенні на території гнізд-общин VIII-IX ст. числа поселень. З’являються селища нового типу, яких не знала община VI-VII ст. До них належать, наприклад, мініатюрні селища - малі сім’ї. В цей же період з'являються общинні центри більш складної структури, городища-святилища і пам’ятки.uι∏u∣,⅛, типів, що є показником нового етапу еволюції східнослов’янської общини. Структура общинних центрів у значній мірі визначалася головними - поруч з адміністративними і військовими функціями цих центрів. Деякі з них здійснювали широкі торговельні функції (“відкриті торговельно-ремісничі поселення”), інші могли бути _ι “племінними” (надобщинними) центрами, тобто загальними центрами для кількох гнізд-общин і т.п.⁵⁷

Звернемося до лівобережної частини Середнього Подністров’я, населення якої, очевидно, складало соціально-економічну основу формування в подальшій історії центру, столиці Пониззя - м.Бакоти. У цій лівобережній частині, на території нинішніх Кам’янець- Подільського і Новоушицького районів Хмельницької області, маємо ряд пам’яток (відкритих поселень, городищ і могильників IX-XIII ст.). За основу можна взяти модус в середньому приблизно 70 кв.км, на гніздо-обіцину, виведений, як зазначалося, Б.О.Тимощуком за матеріалами Прикарпаття. До речі географічний рельєф та кліматичні умови лівобережної частини Середнього Подністров’я надзвичайно близькі до регіону Українського Прикарпаття. При такому модусі на території нинішніх Кам’янець- Подільського, Новоушицького і частини Дунаєвецького районів, загальна площа яких становить 2,6 тис. кв.км., могло розміститися 34-35 більш-менш значних східнослов’янських гнізд-общин.

На вказаній території археологічними розвідками зафіксовано 34 городища і 39-40 відкритих селищ. Якщо врахувати, що не всі неукріплені поселення виявлені (вони можуть знаходитися частково і під лісовими масивами, розвідки в яких ускладнені), то ще 20- 25 селищ можна мати на увазі. Оскільки йдеться про центр Пониззя - Бакоту, то саме стосовно неї можна виділити три групи городищ і пов’язаних з ними селищ, які відповідно територіально зв’язані з Бакотою.

Перша група городищ розташована безпосередньо у Бакотському мікрорегіоні - давньоруської столиці Пониззя. До них відносяться Бакотське городище, розташоване при впадінні в Дністер р.Рудки. Друге Бакотське городище локалізується над печерним скельним монастирем, в- урочищі Біла або Білянська стінка. Третє, так би ловити, природне городище - на високій Теремецькій горі. Сама назва - Теремці пов’язується у народних переказах з літньою резиденцією бакотських феодалів. До городищ Бакотського мікрорегіону прилягають ряд відкритих, неукріплених селиш (v Бакоті - 4 поселення, v теоемцях - 2 поселення, v Студениці - 1 поселення, у Конилівці - 1 поселення, при в’їзді В бакоту з боку с.Грушка -1 поселення). Таким чином, у Бакотському мікрорегіоні відомо три городища і 9 відкритих, неукріплених селищ.

Навколо Бакоти, на відстані 3-15 км, розташовані давньоруські городища у сс.Ст.Ушиця, Пижівка, Подільське, Дерев’яне, Калюс, Пилипи Хребтіївські, Куча, Хребтіїв, Лоївці. До кожного з городищ цієї групи прилягають відповідно по 2-3 неукріплених селища. Цікаво, що крім самої Бакоти, розташованої безпосередньо на лівому березі Дністра, Cτapoyιnn∏bκe_l Калюське та Лоївське городища також зв’язані безпосередньо з береговою лінією Дністра. Інші городища цієї групи і зв’язані з ними відкриті селища локалізуються в стороні від Дністра, переважно на його притоках.

В радіусі 15-30 км від Бакотського мікрорегіону розташовано 11 городищі 20 селищ, пов’язаних з ними. Це городища в сс. Брага (два городища), Велика Слобідка, Врублівці, Устя, Гринчук, Гуменці, Кадиївці, Княгинін; Княжпіль, Малинівці. З вказаних городищ безпосередньо на лівому березі Дністра розташовані городища все. Брага, Велика Слобідка, Врублівці, Устя, Гринчук. Всі інші городища цієї групи локалізуються в стороні від Дністра (переважно на його притоках). Цікавими для історії давньоруського періоду Середнього Подністров’я є назви сіл - Княгинін і Княжпіль, з якими пов’язані давньоруські городища XI-XIII ст. вказаної групи.

Нарешті, в радіусі 30-45 км від Бакотського центру відомо ще 10 давньоруських городищ і 23 селища, пов’язаних з ними. Це залишки городища в м.Кам’янці-Подільському (на місці пізньосередньовічної фортеці XIV-XVΠcτ.), а також все. Кадиївці, Колубаївці, Ластівці, Оринин, Супруньківці, Гарячинці, Глибівка, Маціорське, Зелені Курилівці.

Які ж головні причини того, що саме Бакота стала центральним містом давньоруського Дністрянського Пониззя у XII-XIII ст.? Відповідь на це запитання дає саме її природно-географічне розташування на місцевості. Придністровські перша і друга надзаплавні тераси обмежувалися тут підкововидною в плані грядою підвищень, що переходять у плато з напільного боку. Утворений таким чином природний “амфітеатр” з виходом до Дністра та його приток Рудки і Градівки був надзвичайно вигідний для розміщення гнізда поселень, на базі яких в процесі подальшого соціально-економічного розвитку сформувалися різні частини майбутнього давньоруського міста. Важливу роль відіграли землеробство, а також розвиток ремесел (на посаді відкриті залишки залізоробного і гончарного виробництв). Розташована на важливій водній артерії, Бакота у XII-XIII ст. розвиває інтенсивну торгівлю. Остання йшла не тільки по Дністру, а й по сухопуттю (особливо з другої половини XIII ст.), коли центр Пониззя був пов’язаний і з сухопутними торговельними шляхами, які вели в країни Заходу і Сходу: Старий Татарський шлях вів з Польщі до Львова, а далі, через Кам’янець і південні степи - у Крим. Другий, Молдавський, проходив із Львова і через Кам’янець та Яси виводив до Чорного уоря.

Не останню роль у формуванні міста Бакоти, як центра Пониззя, відіграв і релігійний центр, який сформувався спочатку на основі язичницьких жертовників-капищ, а потім перетворився на широко відомий у давньоруський час печерний, скельний монастир.

Таким чином, цілий комплекс природно-географічних факторів, інтенсивний розвиток землеробства й ремесел, вигідне розташування для розвитку торгівлі по Дністру і сухопуттю, створення значного давньоруського релігійного центру сприяли тому, що саме Бакота з її мікрорегіоном стала центральним адміністративним, ремісничим, торговельним і культурним осередком Дністрянського Пониззя XII-XIII ст.

Археологічні та історико-архітектурні матеріали XIV-XVII ст., які були відкриті в Бакоті (в урочищі Двір і в деяких інших частинах міста) та на її периферії (Студениця, Китайгород) пока­зують, що і у пізноьму середньовіччі місто Бакота продовжува­ло відігравати певну роль в системі території Поділля. Однак, з 60-х років XIV ст. на передній план виступають нові адміністратив­ні, ремісничі, торговельні і культурні центри, якими стали Смотрич, а потім - і Кам’янець-Подільський.

Примітки

¹ Пониззя - це давньоруська назва лісостепової території межиріччя Дністра та Південного Бугу. З XIV ст. для означення вказаної території з’являється нова назва - Поділля.

¹ Археологія Української PCP, т. 1.—К, 1971.~С. 14-15.

³ Чернши О.П. Палеолітична стоянка Молодове V.-K, 1961.~C.173∙

⁴ Рудинський М.Я. З матеріалів Дністрянської експедиції 1945 р. // АП УРСР.-К, 1949.~m. 2.-С. 299-314.

’ Анісюткін M.К. Варіант мустьє з листоподібними гостроконечниками на Середньому Дністрі // Матеріали другої Подільської історика- краєзнавчої конференції-Львів, 1968 -С. 108-110.

⁶ Борисковський П.И. Палеолит Украины.-M₁ 1953.~C.422; Винокур І.С.

Історія лісостепового Подністров’ я та Південного Побужжя. Від кам’яного віку до середньовіччя.-Київ-Одеса, 1985~С. 16.

⁷ Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (Каменный век).-К,

1987.~С.28-43-

⁸ Бибиков С.Н. Древние кремневые выработки на горе Белой в районе Каменец-Подольска // Тези доповідей Подільської історико-краєзнавчої конференції,-Хмельницький, 1965.-С.62-64.

⁹ Бибиков С. Н. Раннетрипольское поселение Лука-Врублевецкая на Днестре

// МИА, № 38.-М-Л, 1953.-С.410.

^w Пассек Т. С. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья // МИА, X? 84..-М, 1961.-С.228; Черниш К.К. Ранньотрипільське поселення JIенківці на Середньому Дністрі.~К, 1959.~С.108.

" Збенович В.Г. Поселение Бернаиіевка на Днестре. - К, 1980. — С. 178.

¹² Винокур И.С., Хотюн Г.Н., Бойко Ю.В. Отчет об археологических исследованиях на территории Хмельницкой области в 1963 году. — Каменец-Подольский, 1964 (Архів Кам’ янець-Поділъсъкого історичного музею-заповідника).

¹³ Мовша Т.Г. Городище трипольской культуры Жванец-Шовб //АО 1973 года.—М, 1974. -С.310-311.

¹⁴ Дослідження проведені під керівництвом В.І.Якубовського..

^,5 Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии // Tp. XI AC.-M, 1901, т. 1.-C.298.

¹⁶ Мельник Е.Н. Следы мегалитических сооружений в некоторых местностях Южной России // Tp. VI АС, т. 1.-Одесса, 1886.-С.103-134. У 1886 році камінь було зірвано під час очистки русла річки.

¹⁷ Там же.-С. 103-134.

¹⁸ ТереножкинА.И. Предскифский период на днепровском Правобережье. - К, 1961.-С.74-75.

¹⁹ Горішній П.А. Бронзові вудила з с.Теремці // Археологія,.27. —К, ■

1978.-С.55-57.. ■

²⁰ Гуцал А.Ф. Нові пам’ятки раннього залізного віку в Середньому Подністров’ї (розвідки 1968-1969 рр.) //Археологія, 1979.-е. 31.— С. 72.

²¹ Гуцал А.Ф. Нові пам’ятки раннього залізного віку на Середньому

Дністрі...— С. 72. ■

²² Там же.-С.73.

²³ Там же.

²⁴ Там же.-С.72.

²⁵ Узагальнення всіх здобутих при розкопках в Рудківцях матеріалів

передбачається у спеціальній роботі А.Ф.Гуцала.,..

²⁶ Винокур І.С. Історія лісостепового Подністров’я та Південного Побужжя...—С.45.

²⁷ Шовкопляс І.Г. Археологічні дослідження на Україні (1917-1957). — К, 1957. -С. 157-160.

²⁸ Винокур И.С., Мегей В.Ф. Об историко-культурной интерпретации памятников Среднего Поднестровья рубежа и первых веков новой эры / / Зб. Древние славяне и Киевская Русь.—К, 1989.-С. 14-22.,

²⁹ Тимощук Б.А., Винокур И.С. Памятники эпохи полей погребений на Буковине // KCHA АН СССР. - 1962.-е. 90. -С. 74.

³⁰ Там же.-С.76.

^3, Винокурі.С. Бережанський скарб//Зб. Слов’ яно-риські старожитності. — К, 1969.-С.14-21.

³² Смирнова Т.Н. Могильник типа Поянешты-Лукашевка у с.Долиняны на Буковине // CA. -1981, Ms 3. - С. 193-208.

³³ Пачкова С.П. Раскопки пиіеворского поселения у с.Topouieea на Днестре '//АО 1978 года.-М, 1979.-С.383-

³⁴ Баран В.Д., Винокур И.C., Журко А.И., Козак Д.Н., Мегей В.Ф., ТЦегельский Н.П. Раскопки селища Бернашевка. Там же,—С.295-296.

³⁵ Мелюкова А.И. Памятники скифского времени на Среднем Днестре // KCHHMK. —1953, в. 51. —С.65-67; Винокур И.C., Вакуленко Л.В. Киселевский могильник I-II ев. н.е. // KCHA АН СССР. - 1967.—в.

112. —С.126-132; Смішко М.Ю. Сарматські поховання біля с. Острівець Станіславської області // МДАПВ, - 1962.-в.4.-С.54-71; Малеев, Ю.М., Піоро І. С. Сарматське поховання в с.Буряківка на Тернопільщині // Археологія.- 1973.12.-С.73-77.

^x Tиханова М.А. Поселение культури полей погребений в Луке-Врублевецкой Хмельницкой области // KCHA АН УССР.-К. 1955.-в.4.-С.45-46.

³⁷ Її ж. Про металургію у Подністров’ї в черняхівські часи // Матеріали третьої Подільської історико-краєзнавчої конференції. —Львів, 1970. — С.122-124.

³³ Зильманович И.Д. Гончарные печи Луки-Врубловецкой // KCHA AH СССР.-М, 1967.-в.112.-С.112-118.

³⁹ Баран В.Д. Черняхівська культура. За матеріалами Верхнього Дністра і Західного Бугу. —К, 1981. — С.148.

⁴⁰ Вакуленко Л.В., Приходнюк О.М. Славянские поселения І тыс. н.е. у с.Сокол на Среднем Днестре. —К, 1984.—С.6-44.

⁴' Винокур И. C., Приходнюк О.M., СмиленкоА.Т. Исследования славянских памятников в Устье на Среднем Днестре // Археологические исследования на Украине в 1968 году.-К, 1971.-в.3. — С.218-222.

⁴² Никитина Г. Ф. Могильник Черняховской культуры у станции Романковиы // АО 1974 года,-М, 1975.-С.331.

⁴³ Матеріали досліджень 1987-1991 рр. зберігаються в фондах археологічного кабінету Кам’янець-Подільського педінституту.

⁴⁴ Кропоткин В. В., Кропоткин А.В. Раскопки Думановского могильника / /АО 1978 года.-М, 1979.-С.351.

⁴⁵ Пачкова С.П., Петрашенко В.А., Яковенко Е.В. Работы на Среднем Днестре // АО 1975 года.-М, 1976.-С.374-375.

⁴⁶ Винокур І.С., Гуцал А.Ф., Пеняк С.I., Тимощук Б.О., Якубовсъкий В.І. Довідник з археології України. Хмельницька, Чернівецька,-Закарпатська області, —К, 1984. -С.42-59.

⁴⁷ Винокур І.С. Історія та культура черняхівських племен Дністро- Дніпровського межиріччя II-V cm. н.е. -К, 1972, — карта між С.32-33.

⁴³ Винокур І.С. Історія лісостепового Подністров’я та Південного Побужжя... - С.82-83.

⁴⁹ Винокур И. С. Черняховские традиции в памятниках середины и третьей четверти I тыс. н.э. лесостепного Днестро-Днепровского междуречья / / Rapports du III Congres International d’Archeologie Slave,— t. 1.- Bratislava, 1979.-C.867-877.

^w Винокур il.C., Приходнюк О.M., Смиленко А.Т. Исследования славянских памятников в Устье на Среднем Днестре... - С.218-223-

^sl Баран В.Д. Черняхівська культура...~C.148.

^и Вакуленко Л.В., Приходнюк О.М. Славянские поселения I тыс. н.э. у с. Сокол... - С.44-89.

⁵³ Приходнюк О.М. Слов'яни на Поділлі. —К, 1975. — С.83-109.

^м Вакуленко Л.В., Приходнюк О.М. Славянские поселения I тыс. н.э. у с. Сокол...-С. 89-99.

⁵⁵ Славяне Юго-Восточной Европы в предгосцдарственный период. - К, 1990.-С.261.

^κ Там же.

⁵⁷ Тимощук В.А. Восточнославянская община,—М, 1990. — С. 78, 79, 95..

PMC∙ 2

Карта-схема розташування археологічних пам’яток Бакоти та її найближчої периферії

Рис. 5

Жертовник доби бронзи поблизу с. Гораївка: 1 - камені; 2 - обпалений камінь; 3 - вогнище; 4 - кістки тварин;

5 - кераміка; 6 - деревне вугілля; 7 - попіл;

8 - материк.

Бронзові кінські вудила IX-VIII cm. до н.е. з Студениці.