7. Поняття і види правової позиції захисника; Колізії правових позицій підзахисного і захисника;

Поняття правової позиції захисника у літературі не однозначне. Проте у будь-якому випадку вона нерозривно пов’язана з правовою позицією підзахисного.

Після осмислення фактичних обставин вчиненого, на підставі матеріалів досудового чи вже судового слідства, захист мусить визначитися щодо позиції по справі.

- не визнаю себе винним повністю;

- визнаю частково;

- визнаю повністю;

- відмовляюся від висловлення своєї думки щодо обвинувачення.

Залежно від висловленого підзахисним свого ставлення до обвинувачення захисник формулює позицію захисту:

- винуватий повністю;

- винуватий частково;

- невинуватий повністю;

- позиція мовчання.

Якщо підзахисний повністю визнає пред'явлене йому обвинувачення у вчиненому, щиро розкаюється, то роль захисника може зводитися до дещо пасивної ролі. Хоча це не значить, що захисник не може мати своєї, іншої, позиції по справі, коли, приміром, на його глибоке переконання підзахисний з різних причин себе обмовляє. В такій, можна сказати, делікатній ситуації, захисник має щиро й відверто викласти підзахисному свою правову позицію по справі, запевнивши, що іншої лінії захисту він не може обрати й буде доводити його невинуватість.

Не погоджуючись із позицією захисника по справі, підзахисний вправі відмовитися від подальших послуг цього адвоката, щоб уникнути колізій у логіці захисту. Якщо ж цього не зробить підзахисний, захисникові нічого не залишається, як відстоювати свою правову позицію по справі до кінця.

Помилковим і неприпустимим є намагання окремих захисників схилити підзахисного визнати вину ніби в обмін на обіцяне слідчим застосування - замість тримання під вартою - підписки про невиїзд з основного місця проживання В такій ситуації захисник немає жодних гарантій від слідчого, що останній дотримає слова, а, крім того, не виключається, що підзахисний себе обмовить, що згодом дуже важко буде оспорювати.

Отже, позиція повного визнання підзахисним своєї вини зобов'язує захисника переконати суд у наявності по справі певних пом'якшуючих вину обставин, обґрунтовуючи, що злочин учинено за іншої, ніж зазначено в обвинуваченні, форми вини тощо.

Позиція часткового визнання своєї вини може означати:

- оскарження частини обвинувачення;

- визнання всіх або частини фактів, але заперечення правильності юридичної кваліфікації;

- заперечення, що факти мали місце саме так, як викладено в обвинуваченні.

Основна суть позиції захисту при частковому визнанні вини полягає в намаганні захисника добитися виключення з обвинувачення окремих епізодів обвинувачення, у перекваліфікації дій підзахисного та ін.

Позиція невинуватості - це невизнання підзахисним своєї вини.

Ця позиція примушує захисника до найактивнішої участі у справі. Він мусить не один раз аналітично осмислювати всі доводи підзахисного, пов'язуючи їх у логічно довершену сукупність переконливих доказів. Невизнання підзахисним своєї вини чи заперечення взагалі своєї причетності до злочину, що інкримінується йому у вину, обумовлює й основу тактичної поведінки захисника. Останній не може формувати тактику захисту, за якої допускалися б «альтернативні позиції». Така тактика е неприпустимою. По-перше, захисник, нагадуючи суду, що він пов'язаний з позицією підзахисного, і тим самим нібито визнає й переконує суд, що всі доводи, які він наводив для обґрунтування невинуватості підзахисного, є надуманими, вигаданими й підстав зважати на них нема. По-друге, захисник, займаючи альтернативну позицію, грубо порушує свої професійні обов'язки, морально-етичні приписи поведінки. Такий захисник не захищає, а посилює функцію обвинувачення.