Позиція часткового визнання своєї вини може означати:

- оскарження частини обвинувачення;

- визнання всіх або частини фактів, але заперечення правильності юридичної кваліфікації;

- заперечення, що факти мали місце саме так, як викладено в обвинуваченні.

Основна суть позиції захисту при частковому визнанні вини полягає в намаганні захисника добитися виключення з обвинувачення окремих епізодів обвинувачення, у перекваліфікації дій підзахисного та ін.

Позиція невинуватості - це невизнання підзахисним своєї вини.

Ця позиція примушує захисника до найактивнішої участі у справі. Він мусить не один раз аналітично осмислювати всі доводи підзахисного, пов'язуючи їх у логічно довершену сукупність переконливих доказів. Невизнання підзахисним своєї вини чи заперечення взагалі своєї причетності до злочину, що інкримінується йому у вину, обумовлює й основу тактичної поведінки захисника. Останній не може формувати тактику захисту, за якої допускалися б «альтернативні позиції». Наявність вагомих доказів винуватості підзахисного при запереченні ним своєї вини не дає підстав адвокатові оспорювати лише правильність юридичної кваліфікації, а не доведення самої вини. На практиці окремі захисники допускають разючі порушення в обранні тактики при невизнанні підзахисним своєї вини. Зокрема, можна почути у промові захисника: «Мій підзахисний не визнає своєї вини. У зв'язку з цим я зв'язаний з позицією підзахисного, тому прошу винести виправдальний вирок. Якщо ж суд із моїми доводами не погодиться, прошу врахувати всі пом'якшуючі винність обставини й обрати покарання, не пов'язане з позбавленням волі»[5, с. 23] .

Така тактика е неприпустимою. По-перше, захисник, нагадуючи суду, що він пов'язаний з позицією підзахисного, і тим самим нібито визнає й переконує суд, що всі доводи, які він наводив для обґрунтування невинуватості підзахисного, є надуманими, вигаданими й підстав зважати на них нема. По-друге, захисник, займаючи альтернативну позицію, грубо порушує свої професійні обов'язки, морально-етичні приписи поведінки. Такий захисник не захищає, а посилює функцію обвинувачення.