Участь адвоката при допиті підозрюваного, обвинуваченого.

Законодавством не врегульовано те, як повинен діяти захисник під час допиту, чи має він право втручатися й рекомендувати підзахисному відповідати на те чи інше запитання слідчого.

Допит обвинуваченого - це найпоширеніша слідча дія, коли захисник бере участь у досудовому слідстві.

Завдання адвоката не в тому, щоб задати будь-яке запитання аби справити враження, що він є активним учасником процесу. Перш ніж задати запитання необхідно для себе вирішити:

1) яку мету ви ставите, задаючи таке запитання,

2) у який момент допиту найдоцільніше задати питання,

3) наскільки відсотків ви впевнені в одержанні бажаної, очікуваної відповіді. .

Допит підсудного.

При підготовці до процесу захисник, як правило, знає чи буде підзахисний давати в судовому засіданні показання. Зрозуміло, що таке рішення приймає сам підсудний, але обов'язок захисника роз'яснити йому, що судова практика визначається щодо випадків, коли під судний відмовляється давати в судовому засіданні показання: показання підсудного, які він давав на досудовому слідстві, оголошуються й досліджуються судом та кладуться в обґрунтування вироку.

. Проаналізувавши з підзахисним імовірні запитання, захисник може розраховувати на адекватні відповіді й поведінку в судовому засіданні підсудного, що є складовою успішного захисту.

Щоправда, це не означає, що підсудний повинен вивчити напам'ять усі запитання і в судовому засіданні, мов робот, стереотипно відповідати.

Допит свідків, потерпілого.

Для захисника важливо пам'ятати, що завжди актуальним є питання встановлення психологічного контакту із свідком чи потерпілим безпосередньо під час їх допиту.

У спеціальній літературі слушно наголошується, що допит свідка в судовому засіданні має свої психологічні особливості. Якщо допит свідка на досудовому слідстві відбувається, як правило, один на один із слідчим, то в судовому засіданні ситуація зовсім інша. Присутність в залі суду деколи великої кількості людей може сковувати свідка. Даючи показання в присутності підсудного чи потерпілого, свідок може побоюватися їх реакції, може відчувати жалість до підсудного, що спричиниться до пом'якшення показань. Можна очікувати також, що показання свідок буде давати, пристосовуючись до інтересів присутніх осіб чи відверто демонструвати знайомим свою обізнаність, використовуючи давання показань як засіб самоствердження й підвищення свого власного авторитету у присутніх. Наведене вище захисник має враховувати при допиті свідків у судовому засіданні.

Досвідчені адвокати стверджують, що навіть свідки обвинувачення будуть більш лояльні до адвоката під час їх допиту, якщо адвокат зуміє з самого початку допиту засвідчити увагу до свідка. Адже свідок - це, як правило, людина, яка не обізнана із всіма нюансами процесу. .

Інше питання - щодо свідків захисту. Захисник вправі підготувати таких свідків до процесу. В літературі наголошується, що досі ще побутує неправильне уявлення про поняття «підготовка адвокатом свідка» до допиту. Дехто під цим розуміє підкуп, підмову свідка давати в судовому засіданні потрібні для захисту показання. Це не так. Уже багато століть європейські правові системи допускали й допускають, що адвокат вправі свідків захисту готувати до допиту.

До допиту свідків у судовому засіданні мусить також добре підготуватися і сам захисник.

- знати детально всі показання свідків, що їх вони давали на досудовому слідстві;

- обов'язково занотувати виявлені суперечності в показаннях;

- скласти приблизний перелік запитань до кожного свідка окремо.

Методика записів показань свідків - різна. Одні адвокати вважають раціональним записувати у вигляді таблиці:

Інші - запитання до свідків, які допитуватимуться в судовому засіданні, записують на окремому аркуші, там же занотовують на них відповіді.

Захисник при підготовці до допиту свідків має з'ясувати у підзахисного його стосунки із свідками. Якщо є необхідність, звертає увагу суду на існування тих чи інших, приміром, неприязних взаємин свідка з підсудним, оскільки ця обставина може мати важливе значення для належної оцінки судом показань свідка.

При допиті свідків у судовому засіданні найважливішими завданням для захисту є:

- отримання від свідка відповідно до вимог кримінально-процесуального закону повних, правдивих, об'єктивних і відображаючих істину показань;

- пояснення причин суперечностей у показаннях одного й того ж свідка при допитах, проведених у різний час на досудовому слідстві;

- виявлення невідповідності показань свідків матеріалам кримінальної справи, а також показам обвинуваченого (підсудного), потерпілого, інших свідків;

- виявлення й пояснення суперечностей у показаннях свідка, які він давав на досудовому слідстві, й показаннях даних ним у судовому засіданні;

- отримання від свідка показань, що виправдовують підзахисного або пом'якшують його відповідальність;

- підготовка матеріалу для захисної промови. Захисник повинен добре володіти тактико-психологічними прийомами допиту свідка в суді. З тактичних позицій питання захисту можна визначити за метою, яку очікує захисник досягти, задаючи їх свідкові.

1) Контрольні запитання дозволяють переконатися її об'єктивності існування умов, за яких свідок сприймав чи був очевидцем обставин, які мають значення для справи.

2) Уточнюючі і доповнюючі запитання сприяють поглибленому виясненню показань свідка, є також засобом контролю за правильним відтворенням свідком сприйнятих обставин, а також щодо правильності ним сприйняття певних подій.

3) Призначенням спрямовуючих запитань є спрямовувати мислення свідка на конкретні обставини, об'єкти чи осіб, які безпосередньо пов'язані із суттю кримінальної справи.

4) Нагадувальні запитання - нагадують про забуті обставини.

Рекомендується інколи перед допитом свідка по суті справи задати йому декілька запитань, які б зняли з нього нервове й психологічне напруження. Приміром, це можуть бути питання щодо його способу життя, інтересів тощо. У процесі всього допиту свідка захисник мусить пам'ятати, що він не може принижувати гідність і честь свідка, вживати образливі вислови чи проявляти зневажливе ставлення, не може проводити допит у роздратованому стані. Захисникові не варто робити докори свідкові, що той дає неправдиві показання, навіть тоді, коли його показання викликають обґрунтовані сумніви. Неприпустимими є такі запитання захисника свідка: коли той говорив правду — на досудовому слідстві чи на суді. Адже причинами суперечностей у показаннях свідків можуть бути: прикра помилка у записах, добросовісна помилка свідка.

Арсенал тактичних і тактико-психологічних прийомів, які можуть бути реалізовані захистом при допиті свідка для досягнення поставленої мети захисником, досить великий.

1) Засіб максимальної деталізації показань. Він застосовується у випадках, коли є підстави припускати, що свідок:

- непевно сприйняв обставини, що виясняються, й прогалини заповнює своїми вигадками, фантазією, навіюванням чи засвоєними чутками про певні обставини;

- неправильно зрозумів окремі обставини чи деталі;

- добросовісно помиляється внаслідок неадекватного сприйняття обставин;

- забув окремі деталі сприйнятого;

- завідомо дає неправдиві показання.

2) Засіб стимулювання відновлення у свідка спогадів про окремі деталі його показань. Часто доводиться свідкові давати показання в суді після спливу значного проміжку часу, приміром, один рік і більше. Рідко хто може пригадати у суді без труднощів усі характерні особливості обставин, свідком яких була особа.

3) Засіб асоціативного вибору, коли свідок достеменно знає обставини явища, яке він спостерігав, але не може пригадати час чи період події. В такому разі задаються запитання свідкові щодо інших достовірно існуючих і відомих подій, фактів і запитується свідка, чи обставини, про які він розповідає, мали місце до чи після цього. Так, крок за кроком свідок сам наближається у своїх роздумах і спогадах саме до події, якою цікавиться суд.

4) Засоби стимуляції згадування з використанням асоціації за подібністю й контрасту полягають у тому, що свідок у судовому засіданні взагалі не може пригадати обставини, щодо яких його викликали на суд. У такій ситуації захисник може використати наочний матеріал, наприклад, фотографічні знімки місцевості, яка була об'єктом спостереження свідка. Побачивши таку фотографію в суді, свідок пригадає, де відбувалася та чи інша подія. Правда, не у всіх випадках такий засіб можна використовувати. Коли, скажімо, свідок усе пригадав, а окрему деталь своїх показань не може уточнити, то представлення такої фотографії може стимулювати свідка давати показання, чого він раніше може взагалі не зауважив.

5) Засіб асоціативного стимулювання згадування за контрастом полягає в тому, що свідкові повідомляють ознаки й властивості, які не притаманні об'єкту, що досліджується, які свідок заперечує, наближаючись до істини.

Практика виробила певні рекомендації щодо допиту захисником у судовому засіданні свідків, а саме:

- не слід ставити запитання перед свідком про обставини, які є очевидними і достатньо повно встановленими;

- не запитувати про обставини, що байдужі для функцій захисту;

- не задавати питань, коли шанси сприятливої відповіді незначні;

- про обставини сумнівні й малоймовірні запитувати з великою обережністю;

- допит проводити спочатку в частині показань, яка найбільш важлива для завдань захисту;

- просто й зрозуміло формулювати запитання;

- слухаючи відповідь, дивитись в очі свідкові, що сприятиме психологічному контакту;

- необхідно своєчасно в допиті зупинитися, щоб запитання не перетворилися у питання заради питань.

Своєрідною формою судового допиту свідка є перехресний допит.

Перехресний допит малоприємна процесуальна судова дія для свідка, але дуже відповідальна й важлива для адвоката. На його ж думку, перехресний допит - це одна з небезпечних процедур для адвоката. Застосовується як різновид допиту свідка так званий шаховий допит. Він полягає в тому, що під час свідчень свідка попутно йде те ж саме розпитування іншими особами, з метою перевірити чи підтвердити показання інших осіб. Наприклад, після відповіді свідка на певне питання таке ж задається підсудному, потерпілому, експертові чи навіть іншому свідкові.

У ч. 2 ст. 304 КПК вказано, що кожного свідка можна додатково допитувати або передопитати в присутності інших уже допитаних осіб або на очній ставці. Під додатковим допитом свідка розуміють допит з питань, які не з'ясовувались під час першого допиту. При цьому ставляться нові запитання, які були упущені при основному допиті або ж виникли у суддів чи учасників судового розгляду вже в ході судового слідства. Показання свідка на додатковому допиті стосуються нових обставин, а також можуть уточнювати або роз'яснювати попередні показання.

Нарешті, відповідно до вимог ст. 306 КПК, суд із власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під чac дізнання, досудового слідства або на суді у випадках:

1) наявності істотних суперечностей між показаннями, які свідок дав на суді і під час досудового слідства або дізнання;

2) неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих або інших причин неможлива.

Зазначений перелік випадків оголошення показань свідка є вичерпним і не піддягає розширеному тлумаченню. Захисник має знати, що оголосити показання свідка, які він дав на дізнанні чи досудовому слідстві, суд може лише після його допиту всіма учасниками процесу й судом про обставини справи, з приводу яких є істотні суперечності в показаннях свідка.