Юридична кваліфікація злочину.

Після викладення фактичних обставин справи й глибокого аналізу та оцінки зібраних доказів захисник має зробити свій висновок щодо юридичної кваліфікації злочину у випадках, коли підсудний повністю чи частково визнає свою вину.

З «психологією злочину» тісно пов'язана характеристика особи підзахисного. Наведена частина промови, можливо, комусь може видатися малозначимою. Проте, як стверджує В. В. Молдован, тут «відкривається широке поле діяльності для захисника. Неможливо уявити собі кримінальну справу, у якій адвокату в захисній промові не довелося б говорити про особу підсудного». Навіть у кримінальній справі рецидивіста, з найжахливішого злочину, можна знайти бодай і таке, що може, хоч до певної міри, змінити думку чи погляди суду, учасників процесу, аудиторії на підсудного.

Захисник має розрізняти дані про підсудного, які можна вважати як пом'якшуючі, і дані, що характеризують саме особу підсудного.

Заключна частина захисної промови є обов'язковою у будь-якій промові, без неї не можна обійтися, бо оратор саме в ній підбиває підсумок і ще раз наголошує на вузлових моментах промови. Це та частина, яка найбільше запам'ятається не тільки учасникам процесу, але й слухачам.

Заключна частина повинна бути короткою, чіткою, обр ною і виразною, щоб у кожного слухача мимоволі з'явилі думка: «А й справді, більше тут нема що сказати!».

Висновки захисника мають бути послідовними, аргументованими, принциповими. Якщо в результаті аналізу здобутих доказів захисник прийшов до переконання, що подія злочину не встановлена, в діях підсудного немає складу злочину чи не доведено його участі - він просить суд винести виправдальний вирок, якщо заявлено цивільний позов, захисник також висловлює свою думку про безпідставність позовних вимог.

У разі, якщо захисник погоджується з обвинуваченням повністю, йому залишається просити суд врахувати обставини, що пом'якшують покарання, про звільнення підсудного від відбуття покарання з випробуванням (ст. 75 КК), про виключення з обвинувачення обтяжуючих обставин, якщо вони в судовому засіданні не знайшли свого ствердження тощо.

На відміну від прокурора захисник не може в заключній частині називати конкретно розмір покарання, він може лише назвати вид покарання, який, з врахуванням всіх обставин справи та особи, найдоцільніше обрати.

Захисник не може допустити в заключній частині промови альтернативного прохання. Не можна одночасно, скажімо, просити виправдати підсудного і пом'якшити покарання. Такі випадки у судовій практиці непоодинокі. Адвокат протягом всієї промови, аналізуючи та оцінюючи докази, стверджує, що підсудний непричетний до вчиненого злочину, а в заключній частині раптом просить суд на всяк випадок, якщо його доводи не будуть переконливі, щоб суд врахував усі пом'якшуючі обставини і обрав м'яке покарання.