Заключна частина захисної промови

є обов'язковою у будь-якій промові, без неї не можна обійтися, бо оратор саме в ній підбиває підсумок і ще раз наголошує на вузлових моментах промови. Це та частина, яка найбільше запам'ятається не тільки учасникам процесу, але й слухачам.

Заключна частина повинна бути короткою, чіткою, обр ною і виразною, щоб у кожного слухача мимоволі з'явилі думка: «А й справді, більше тут нема що сказати!».

Висновки захисника мають бути послідовними, аргументованими, принциповими. Якщо в результаті аналізу здобутих доказів захисник прийшов до переконання, що подія злочину не встановлена, в діях підсудного немає складу злочину чи не доведено його участі - він просить суд винести виправдальний вирок, якщо заявлено цивільний позов, захисник також висловлює свою думку про безпідставність позовних вимог.

У разі, якщо захисник погоджується з обвинуваченням повністю, йому залишається просити суд врахувати обставини, що пом'якшують покарання, про звільнення підсудного від відбуття покарання з випробуванням (ст. 75 КК), про виключення з обвинувачення обтяжуючих обставин, якщо вони в судовому засіданні не знайшли свого ствердження тощо.

На відміну від прокурора захисник не може в заключній частині називати конкретно розмір покарання, він може лише назвати вид покарання, який, з врахуванням всіх обставин справи та особи, найдоцільніше обрати.

Захисник не може допустити в заключній частині промови альтернативного прохання. Не можна одночасно, скажімо, просити виправдати підсудного і пом'якшити покарання. Такі випадки у судовій практиці непоодинокі. Адвокат протягом всієї промови, аналізуючи та оцінюючи докази, стверджує, що підсудний непричетний до вчиненого злочину, а в заключній частині раптом просить суд на всяк випадок, якщо його доводи не будуть переконливі, щоб суд врахував усі пом'якшуючі обставини і обрав м'яке покарання.