5. Вимірювання добового горизонтального паралаксу.

О, і О - пункти спостережень Т – центр землі.

Z і Z - зенітні віддалі світила в пунктах спостережень О, і О

і - схилення світила.

ОМТ – паралакс світила в пункті О

О₁МТ=Р і ОМТ=Р

із трикутників +р; (1)

але Р Р (2)

( - має знак мінус, бо точка О знаходиться в південній півкулі.)

Визначення віддалей до місяця, планет і сонця.

Р=57’2,67” R=6378 км.

Знаходимо середню віддаль до місяця

(3864036) км.

Перше вимірювання паралаксів в 1672 р. За спостереженнями Пікара і Ремера в Парижі і Ріше в Кайєні, дало паралакс Марса Р= 25” . При найбільшому наближенні Марса до землі (км.) його паралакс Р=23”,2

Паралакс сонця.

Визначення паралаксу сонця описаною методикою супроводжується великими похибками, викликаними рухом повітряних течій, неоднаковим нагріванням інструментів і т.д. Тому для визначення паралаксу сонця,, спочатку визначають паралакс найближчого тіла сонячної системи, а по ньому визначають паралакс сонця.

Позначимо а і - середню відстань до і паралакс , а через а– середню відстань Марса до Сонця і через Р – паралакс Марса. Тоді

А=, (а-а)=

Річний паралакс.

Орбіту землі вважають круговою. Зорю М видно з центра сонця в напрямі СМ, а з землі – в напрямі ТМ утворює з радіусом орбіти прямий кут.

Позначимо кут СМТ паралакс зорі через П, радіус орбіти через А, віддаль сонце – зоря – через Д. Тоді sin П=

Річним (зоряним) паралаксом називають кут під яким видно із зорі піввісь земної орбіти в перпендикулярному напрямку.

Вперше було визначено паралакс Веги (1835 – 1838р) П=0”,12.

Найближчою зорею виявилась α.Центавра

П=0”76; Д=272000 а≈39,6*10км.

1км.

При обчисленні віддалей слід користуватися формулою: Д=

Світловим роком називають віддаль, яку проходить світло за 1 рік.

1 Визначення розмірів

Якщо відома віддаль Земля – планета, то можна знайти лінійні розміри планети. Для цього досить виміряти - кутовий радіус планети за допомогою телескопа з мікрометром