1 Державне регулювання ринкової економіки має незначну історію.

До 30-х років 20 століття побутувала думка про саморегульованість ринкової економіки. Пропагувався так званий принцип laissez faire, згідно з яким держава не повинна втручатися в економічне життя, оскільки це лише перешкоджає вільному саморегулюванню (в економіці нібито існує “невидима рука”, яка скеровує усю систему в напрямі рівноваги).

Одночасна тривала інфляція і безробіття 1929-1933 років (світова економічна криза) довели неефективність і помилковість концепції laissez faire. Класична економічна теорія не могла пояснити причин тривалої кризи. Тоді у 1936 році Кейнс написав “Загальну теорію зайнятості, відсотка і грошей”, якою започаткував так зване кейнсіанство, що головним своїм принципом має державне регулювання економічного життя. Книга Кейнса – критика класичних постулатів і перегляд основних положень економічної теорії. Під впливом ідей Кейнса у 1935 році президент США Рузвельт розпочав проведення “нового курсу”, покликаного вивести економіку США з депресивного стану. Політика Рузвельта (державна підтримка населення, субсидії, регулювання пропозиції грошей, іншого виду державне втручання в економічне життя) спричинилася до відновлення потужностей економіки США. З тих пір необхідність державного втручання в економіку вже не підлягає сумніву і взята на озброєння усіма державами світу.

В той же час інколи згадують про більш строкату історію державного регулювання.

Епоха традиційного господарювання, яка характеризувалась економічною замкнутістю, слабкістю державної влади, не залишила визначних прикладів державного регулювання господарського життя.

Епоха підприємницьких відносин вільної конкуренції характери­зувалась значним обмеженням втручання держави в господарське життя. Її господарська функція зводилась до ролі "нічного вартівни­ка" економічної системи.

Швидке усуспільнення, концентрація та централізація вироб­ництва наприкінці XIX — на початку XX ст. зумовили докорінну зміну економічної ролі держави, господарські функції якої різко зросли. З того часу держава — активний учасник суспільного про­цесу відтворення благ. Причини цього вже вказувалися вище.

Елементами державного регулювання в ринковій економіці є:

1. Ведення статистики національної економіки на базі системи національних рахунків (визначення ВВП і порівняння його рівня з рівнем попередніх років).

2. Податкова функція і пов’язаний з нею перерозподіл (трансфертна функція) надходжень до державного бюджету.

3. Забезпечення розвитку транспорту і зв’язку, освіти, системи охорони здоров’я, захисту довкілля, соціального забезпечення, оборони.

4. Встановлення цін на деякі види продукції (так звані державні ціни).

5. Контроль за дотриманням принципів добросовісної конкуренції, недопущення монополізму (прийняття антитрестівського законодавства).

Головна мета державного втручання в економічний розвиток – забезпечення безперервності процесу відтворення національного господарства як єдиного цілого, досягнення економічної ефективності на макрорівні. Її реалізація здійснюється через свідоме визначення суспільних потреб, можливостей і шляхів їх задоволення.