2. У сучасному світі питання про величину пропозиції грошей має однозначну відповідь: теоретично величина пропозиції грошей має бути саме такою, щоб купити за діючими цінами усі товари і послуги, вироблені в країні.

Іншими словами, грошей повинно бути достатньо, щоб забезпечити витрати на придбання товарів і послуг в розмірі виготовленого сукупного національного продукту. Якщо грошей буде менше цієї величини, то витрати будуть мен­ші, ніж сума цін товарів та послуг, що пропонуються.

На практиці визначити необхідну кількість грошей, що мають бути в обігу, дуже складно. Передусім це пов'яза­но з тим, що наведений вище теоретичний підхід базується на діючих цінах, а ціни в свою чергу залежать від кількості грошей в обігу. Пропозиція грошей тісно пов'язана з інфляцією, відправною ж точкою для аналізу пропозиції грошей слу­жить кількісна теорія грошей, що базується на рівнянні Фішера:

MV = PT,

де M – кількість грошей у обігу; V – швидкість обігу грошей, тобто середня кількість разів, за яку грошова одиниця змінює власника протягом певного періоду; P – середня ціна за відповідний період однієї грошової операції; T – середня кількість грошових операцій за період.

Це рівняння широко використовується в іншій формі запису:

MV = PY,

де P – середня ціна одиниці продукції (тобто це дефлятор сукупного національного продукту); Y – кількість одиниць виготовленої за певний період продукції (тобто це реальний сукупний національний продукт); відповідно, PY – номінальний сукупний національний продукт.

Обидва рівняння показують прямий зв’язок між кількістю грошей, швидкістю їх обігу та рівнем цін і дають підставу зробити важливий висновок: збільшення пропозиції грошей, не забезпечене відповідним збільшенням реального національного продукту, призводить до зростання рівня цін.

Інфляцією називають процес знецінення паперових грошей, що супроводжується зростан­ням цін на товари та послуги.

Є декілька пояснень причин сучасної інфляції. Найбільш відомі з них (теорії інфляції) – квантитативна та її продовжен­ня — монетаристська теорія (вони стверджують, що причиною інфляції є збільшення кілько­сті грошей в обігу та швидкості цього обігу), кейнсіанська (причина інфляції - збільшення сукупного попиту) та структурна теорії. Квантитативна (монетаристська) та кейнсіанська теорії пояснюють інфляцію з позицій зміни у сукупному попиті та звертають увагу лише на інфляцію в короткостроковому періоді. Структурна ж теорія орієнтується на зміни в сукупній пропозиції та вивчає інфляцію в довгостроковому періоді. З цієї причини українськими економістами їй віддається перевага саме структурній теорії, оскільки вона найбільше відповідає реаліям нашого життя. Хоча насправді структурна теорія, розроблена в Скандинавії ще у 70-х роках, сьогодні вважається застарілою. Західний світ орієнтується на монетаристську і кейнсіанську.

Розглянемо докладніше структурну теорію інфляції на прикладі України. Ця теорія пояснює інфляцію незбалансо­ваністю між структурою попиту та структурою пропозиції. Україна успадкувала від радянського режиму вкрай ви­кривлену структуру сукупної пропозиції, найбільше у про­мисловості. Через слабку мобільність ресурсів зміна струк­тури пропозиції вимагає довгого часу — десяток років що­найменше. Проте зміна структури сукупного попиту може бути дуже швидкою, як це і сталося в українській еконо­міці. Від середини 80-х років неухильно зростав попит на продукцію зовсім нерозвинутих сфери послуг і сфери виробництва предметів споживання.

Якщо підсумувати положення усіх теорій інфляції, то основними причинами інфляції можна вважати:

1. Дефіцит державного бюдже­ту, для покриття якого випускають державні цінні папери чи просто паперові гроші.

2. Високий рівень непродуктивних (особливо військових) витрат держави.

3. Товарний дефіцит, що призводить до відриву попиту від пропозиції і відповідно – до зростання цін.

4. Монопольне становище окремих виробників, що дозволяє їм необгрунтовано підвищувати ціни на свою продукцію.

5. Відрив зростання за­робітної плати від зростання продуктивності праці тощо.

Інфляція викликає розлад­наність грошової системи, створює фінансове напруження в країні і, як на­слідок, призводить до підвищення вартості життя, натуралізації процесів об­міну, послаблює зацікавленість працівників у результатах своєї праці. У період інфляції падає курс національної валюти.