2 У сучасному світі питання про величину пропозиції грошей має однозначну відповідь: теоретично величина пропозиції грошей має бути саме такою, щоб купити за діючими цінами усі товари і послуги вироблені в країні.

Іншими словами, грошей повинно бути достатньо, щоб забезпечити витрати на придбання товарів і послуг в розмірі виготовленого сукупного національного продукту. Якщо грошей буде менше цієї величини, то витрати будуть мен­ші, ніж сума цін товарів та послуг, що пропонуються.

На практиці визначити необхідну кількість грошей, що мають бути в обігу, дуже складно. Передусім це пов'яза­но з тим, що наведений вище теоретичний підхід базується на діючих цінах, а ціни в свою чергу залежать від кількості грошей в обігу. Пропозиція грошей тісно пов'язана з інфляцією, відправною ж точкою для аналізу пропозиції грошей слу­жить кількісна теорія грошей, що базується на рівнянні Фішера:

MV = PT,

де M – кількість грошей у обігу; V – швидкість обігу грошей, тобто середня кількість разів, за яку грошова одиниця змінює власника протягом певного періоду; P – середня ціна за відповідний період однієї грошової операції; T – середня кількість грошових операцій за період.

Це рівняння широко використовується в іншій формі запису:

MV = PY,

де P – середня ціна одиниці продукції (тобто це дефлятор сукупного національного продукту); Y – кількість одиниць виготовленої за певний період продукції (тобто це реальний сукупний національний продукт); відповідно, PY – номінальний сукупний національний продукт.

Обидва рівняння показують прямий зв’язок між кількістю грошей, швидкістю їх обігу та рівнем цін і дають підставу зробити важливий висновок: збільшення пропозиції грошей, не забезпечене відповідним збільшенням реального національного продукту, призводить до зростання рівня цін.

“Опорою” паперових грошей є спроможність держави підтримувати відносну стабільність вартості грошей. Отже, забезпечення стійкості грошового обігу – справа держави (це одне з положень кейнсіанців) в такій же мірі, як і внутрішня справа економіки (теза класиків).

Таким чином, забезпечення стійкості грошового обігу – це підтримка стабільної вартості грошей. Вона передбачає проведення ефективної фіскальної політики і розумне регулювання грошової пропозиції. Задача держави – слідкувати за тим, щоб за ту кількість грошей, що знаходиться в економіці, можна було купити усі вироблені цією економікою товари і послуги. Більша кількість грошей (їх додатковий випуск – емісія) призводить до падіння купівельної спроможності грошей і до їх знецінення. Для уникнення емісії держава може вдатися до тиску на ціни (Р) при постійній пропозиції грошей (М): це особливо актуально для такої нестабільної економіки як українська.