Характеристика фаз циклу. Сукупність зовнішніх і внутрішніх причин циклів. Головна детермінанта циклу.
Коливання економічної активності, рух виробництв від початку попереднього до початку чергового кризового спаду характеризують в цілому економічний або промисловий цикл. Окремі цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю та інтенсивністю.
Але у них є певні спільні риси передусім, досить послідовна зміна фаз циклу: кризи, депресії, пожвавлення й піднесення.Найбільш характерною рисою промислового циклу є фаза кризи. Вона відрізняється від тимчасових коливань рівноваги між попитом та пропозицією на певні товари (передноворічні розпродажі, скажімо) чи в якій-небудь окремій галузі господарства (сезонне коливання сільськогосподарського виробництва, наприклад). Промислові кризи виникли як загальне надвиробництво, як глибоке потрясіння всієї господарської системи зверху до низу.
Після кризового падіння виробництва, яке характеризується певною глибиною й тривалістю, економічна система входить у фазу депресії.Депресія може мати досить тривалий характер. Рівень виробництва стабільний, але дуже низький по відношенню до передкризового стану. Зберігається високий рівень безробіття. Але падіння цін призупиняється, падає позичковий процент, стабілізуються товарні записи. Відбувається масове оновлення основного капіталу, який в період кризи руйнується фізично чи знецінюється. Оновлення це відбувається на більш високому технічному рівні, що дає можливість економіці у наступному циклі досягти більш високої точки піднесення.
Пожвавлення супроводжується незначним підвищенням рівня виробництва, деяким скороченням безробіття. Поступово розширюється попит на засоби виробництва й робочу силу, дещо зростають прибутки, заробітна плата й ціни. Процес пожвавлення охоплює все більшу кількість галузей, відновлюється докризовий рівень економічного розвитку, відбувається входження економіки у новий виток спіралі.
Піднесення характеризується зростанням виробництва стрімкими темпами.
Зростає платоспроможний попит, особливо на продукцію галузей, що визначають тенденції в русі науково-технічного прогресу. Виробництво розширюється, його рівень перевершує досягнутий у попередньому циклі. Безробіття скорочується до мінімуму при одночасному зростанні заробітної плати. Швидко зростають ціни, що збільшує прибутки та стимулює пропозицію. Але саме в цей час посилюються диспропорції, закладені ще на фазі пожвавлення. Спочатку вони непомітні, завдяки існуванню розгалуженої торговельної мережі, розвинутої кредитної системи тощо. І лише наступна криза знову показує реальний стан речей, справжні масштаби нерівноваги, диспропорційності ринкової економіки. Сучасні економічні цикли суттєво відрізняються від класичного своєю періодичністю, тривалістю характером протікання тих чи інших фаз, відсутністю деяких фаз взагалі тощо.Стосовно України та деяких інших країн СНД, особливості протікання цього процесу полягають у тому, що з кінця 1990 р. тут має місце не криза надвиробництва, а - недовиробництва. У країнах Заходу зниження ВНП та промислового виробництва у післявоєнний час не перевищувало 10%, тоді як в Україні спад виробництва досягає за різними оцінками) від 35 до 40%. Крім того, тривалість фази кризи у ринкових країнах становить 0,5-1,5 року, а в Україні вона триває вже понад 5 років.
Називають цілий ряд причин виникнення циклів: недостатнє споживання населення (С.Сімсонді); надлишок заощаджень і недостаток інвестицій (Д.Кейнс); співвідношення оптимізму й песимізму в економічній діяльності людей (В.Парето, А.Пігу); фізичний строк служби основного капіталу (К.Маркс). У сучасній економічній літературі особливо виділяються три підходи: а) цикл — явище зовнішнє відносно економічної системи. Він зумовлений зовнішніми факторами, до яких відносять війни, революції, відкриття крупних родовищ золота, урану, нафти, освоєння нових територій і пов'язана з цим міграція населення, значні досягнення в технології, винаходи та інновації, що дозволяють радикально змінити структуру виробництва; б) цикл — явище внутрішньо притаманне економіці тобто він залежить від внутрішніх факторів, які можуть викликати зростання або спад економічної активності через певні проміжки часу. Серед внутрішніх факторів виділяють: фізичний строк служби основного капіталу; особисте споживання, скорочення або розширення якого впливає на обсяг виробництва й зайнятість; інвестування, тобто авансування коштів на розширення виробництва, створення нових робочих місць; економічну політику держави з регулювання виробництва, попиту та споживання; в) цикл є синтез внутрішніх і зовнішніх факторів. Багато дослідників вважають, що зовнішні (екзогенні) фактори продукують початкові (первинні) імпульси циклів, а внутрішні причини (ендогенні) перетворюють ці імпульси у фазні коливання.