Доведення та його структура.

Доведення - це сукупність логічних засобів обґрунтування істинності будь-якого судження за допомогою інших істинних і пов’язаних з ним суджень.

Структура доведення: теза, аргументи, демонстрація (форма

доведення).

Теза - це судження, істинність якого треба довести.

Аргументи - це ті істинні судження, якими користуються при доведенні тези.

Демонстрацією - (формою доведення) називається засіб логічного зв’язку між тезою та аргументом, який веде до встановлення бажаної істини.

Розрізняють наступні види аргументів:

•Вірогідні одиничні акти;

•Визначення;

•Аксіоми та постулати;

•Раніше доведені закони науки та теореми.

За формою доведення розділяються на прямі та непрямі.

Прямим називають таке доведення, в якому з відомих передумов за встановленими правилами безпосередньо слідує теза, тобто істинність тези безпосередньо обґрунтовується наявними аргументами. Наприклад, довести, що 1992 р. був високосним, можна на основі аргументу-визначення, що таке високосний рік, тобто подільність його двох останніх цифр на чотири.

Непрямим називається таке доведення, в якому потрібно довести хибність антитези і на цій основі зробити висновок про істинність тези. Інколи непряме доведення називають доведенням за допомогою приведення до абсурду. Наприклад, ми маємо ствердження, що якщо дві прямі перпендикулярні до однієї і тієї самої площини, то вони паралельні. Припустимо протилежне, тобто, що перпендикулярні прямі непаралельні. В такому разі вони перетинаються, тобто утворюють трикутник, в якому два кути при основі складають 180⁰, а цього бути не може, бо тільки сума трьох кутів може складати 180⁰. Отже, перпендикулярні прямі є паралельними.

2.