Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин

Одним із найбільш важливих засобів захисту земельних правовідносин є контроль з боку

відповідних державних органів за додержанням норм законодавства у даній сфері, виявлення порушень та притягнення правопорушників до юридичної відповідальності.

відповідальність постає необхідною правовою гарантією законності у сфері земельних відносин. Як відзначає П. Кулинич, найважливішим елементом правового забезпечення раціонального використання та охорони земель, захисту прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів є застосування правових засобів впливу, спрямованих на усунення порушень земельного законодавства і припинення їх появи у майбутньому, відновлення порушеного права та притягнення винних у вчиненні земельних правопорушень до юридичної відповідальності, яка здійснюється у межах правовідносин між суб’єктом, що порушив приписи земельно-правової норми, з одного боку, і державою в особі її органів — з іншого^[489].

У сучасній правовій науці юридична відповідальність визначається як встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов’язок суб’єкта правопорушення зазнавати несприятливих наслідків, позбавлення певних благ^[490]. Як певна система заходів державного примусу, застосованих до порушників вимог чинного законодавства, юридична відповідальність за порушення земельного законодавства спрямована на забезпечення дотримання земельно-правових норм, поновлення порушених земельних прав, а також на попередження вчинення нових правопорушень^[491]. У

сфері земельних відносин застосовуються різні види юридичної відповідальності — кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна.

Найпоширенішим видом юридичної відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин є адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність є видом юридичної відповідальності, що виникає при скоєнні правопорушень у публічно- правовій сфері.

адміністративно-правових норм на основі

застосування адміністративних стягнень^[492].

В. Авер’янов визначає адміністративну

відповідальність як різновид юридичної

відповідальності, що становить собою сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв’язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій — адміністративних стягнень^[493]. Адміністративна

відповідальність має низку спільних з іншими видами юридичної відповідальності ознак. Поряд із цим, їй притаманні й особливі ознаки, що виділяють її з- поміж інших видів юридичної відповідальності, визначають її спрямованість, мету та зміст. До таких ознак насамперед відноситься наявність особливої підстави для її застосування (особливого виду правопорушення — адміністративного проступку, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення). Крім того, О. Синьов відзначає, що

адміністративна відповідальність врегульовується нормами адміністративного права, що містять вичерпні переліки адміністративних проступків, адміністративних стягнень і органів, уповноважених їх застосовувати, детально регулюють цей вид провадження і в сукупності утворюють її нормативну основу^[494]. Необхідно також зауважити, що за вчинення адміністративного проступку санкції застосовує досить широке коло державних органів. Крім того, порядок притягнення до адміністративної

відповідальності істотно відрізняється від цивільного, кримінального процесів та дисциплінарного провадження^[495].

Під адміністративною відповідальністю у сфері земельних відносин розуміють застосовування уповноваженими на те державними органами санкцій, передбачених адміністративно-правовою нормою, до осіб, які порушили вимоги земельного законодавства^[496].

встановлених державою і реалізованих спеціально уповноваженими органами чи посадовими особами з метою охорони земельних відносин, попередження

правопорушень та виховання і покарання винного^[497]. Аналізуючи характерні ознаки адміністративної відповідальності, дослідниця, зокрема, зазначає, що вона: є нормативно визначеною і встановлюється виключно законодавчими актами; має публічний характер; це засіб охорони встановленого державою правопорядку; супроводжується державним та громадським осудом діяння і правопорушника, який його вчинив; об’єктом охорони є суспільні відносини, що регулюються не лише адміністративним правом, а й іншими галузями права, що відрізняє її від цивільно-правової та дисциплінарної

відповідальності; настає за вчинення

адміністративних проступків; до неї притягаються особи, які порушили загальнообов’язкові правила і в яких немає стійких організаційних зв’язків із суб’єктами примусу; суб’єктами, які мають право притягати до адміністративної відповідальності, є спеціально уповноважені публічні органи та їх посадові особи; на винних суб’єктів накладаються адміністративні стягнення з метою, визначеною ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення (виховання правопорушника і запобігання вчиненню нових правопорушень), а також з метою покарання винного; це примусовий захід, застосування якого спричиняє негативні (моральні або матеріальні) наслідки для

правопорушника; реалізується за відповідною процедурою^[498].

О. Стукаленко відзначає, що адміністративна відповідальність за порушення земельного

законодавства застосовується у випадках, якщо: діянням особи порушені адміністративно-правові норми, які регулюють земельні відносини; у результаті порушення вимог норм адміністративного права власнику землі чи землекористувачу завдано такий збиток, що не передбачає кримінальної відповідальності; землеробу не завдано збитків порушенням, але склалась реальна загроза заподіяння такого збитку^[499].

відповідальності за порушення земельного

законодавства, визначає такі її основні особливості: фактичною її підставою є адміністративні правопорушення (проступки) у сфері земельних відносин, передбачені насамперед статтями 52-56 Кодексу України про адміністративні

правопорушення, а також статтею 211 Земельного кодексу України; адміністративна відповідальність врегульована нормами адміністративного права; за вчинення такого проступку застосовується

адміністративне стягнення у вигляді штрафу; штраф застосовується широким колом державних органів (органами земельних ресурсів та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України) з метою здійснити виховний вплив на порушника та інших осіб і тим самим попередити вчинення нових правопорушень; наявність особливого порядку притягнення до адміністративної відповідальності^[500]. Ю. Чиж вказує на такі основні ознаки, характерні для даного виду юридичної відповідальності у сфері

земельних відносин: вона настає при порушенні не всіх правових норм адміністративного та інших галузей права, що регулюють земельні відносини, а лише тих, які визначені законодавством як адміністративні проступки; до неї притягаються особи, які порушили загальнообов’язкові правила, встановлені для всіх громадян, незалежно від того, чи є вони власниками земельних ділянок, чи землекористувачами, чи третіми особами (за якими земельні ділянки не закріплені ані на праві власності, ані на праві землекористування); суб’єктом, який притягається до адміністративної відповідальності, є особа, у якої немає стійких організаційних зв’язків із суб’єктами примусу, в окремих випадках вона застосовується до спеціального суб’єкта

адміністративної відповідальності військово­

службовців, неповнолітніх); суб’єктами, що мають право притягати до адміністративної

відповідальності, є спеціально уповноваженні публічні органи та посадові особи^[501].

Правовою підставою для застосування заходів впливу та притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення. Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (навмисна чи необережна) дія або бездіяльність, що посягає на державний чи суспільний порядок, власність, права та волю громадян, на встановлений порядок управління, за який законодавством передбачена адміністративна відповідальність^[502]. Аналіз чинної статті кодексу, а також сучасної наукової літератури з даного питання дає можливість виділити такі невід’ємні ознаки адміністративного правопорушення у сфері земельних відносин:

1) протиправність (що вказує на заборону адміністративно-правовими нормами відповідних дій або бездіяльності у сфері земельних відносин та їх визначення саме як адміністративних проступків);

2) винність (що передбачає певне психічне ставлення особи до протиправного вчинку та його наслідків у сфері земельних відносин); 3) діяння (адміністратив­ний делікт може мати вигляд активної дії або бездіяльності у сфері земельних відносин); 4) об’єкт посягання (суспільний порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління у сфері земельних відносин); 5) караність(закріплення

у законодавстві відповідного адміністративного стягнення, що покладається на правопорушника за скоєння адміністративного правопорушення у сфері земельних відносин); 6) суспільна небезпека(негативні наслідки протиправного діяння невеликого ступеня у сфері земельних відносин, на відміну від суспільної небезпеки при скоєнні злочину)^[503].

Визначаючи дані ознаки як фактичні підстави для адміністративної відповідальності, І. Федорчак пропонує розуміти під адміністративним деліктом у сфері земельних правовідносин протиправне, винне (навмисне або необережне), з невеликим ступенем суспільної небезпеки діяння (дію чи бездіяльність),

скоєне суб’єктом делікту у сфері реалізації прав і законних інтересів землевласників і

землекористувачів, порядку управління,

раціонального використання, відтворення та охорони земельних ділянок, за що передбачено

адміністративну відповідальність^[504].

особливості такої ознаки адміністративного

правопорушення у сфері земельних відносин як протиправність діяння, Л. Мілімко пропонує її більш широке трактування, вбачаючи зміст протиправного адміністративного проступку (делікту) у тому, що даний проступок вступає у протиріччя з правовими приписами щодо раціонального використання та охорони земельних ресурсів, заважає реалізації земельної реформи, здійсненню прав і законних інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, порушує встановлений державою порядок управління землями України як її національним багатством^[505]. Стосовно об’єкта

посягання, то дослідниця відзначає, що у чинному законодавстві зафіксовано багато адміністративних проступків, в яких об’єктами протиправного посягання є земельні відносини. Залежно від виду об’єктів усі адміністративні проступки у сфері земельних відносин можна поділити на такі, що посягають на: земельні відносини майнового

характеру; суспільні відносини у сфері управління земельними відносинами; суспільні відносини у сфері раціонального використання, відновлення та охорони

земель (екологічної спрямованості)^[506]. П. Кулинич серед об’єктів правопорушень у сфері земельних відносин пропонує виділяти: 1) суспільні земельні відносини (які є загальним об’єктом земельних правопорушень); 2) права та законні інтереси власників земель, землекористувачів, у тому числі орендарів, та інтереси українського народу; 3) суспільні відносини у сфері використання та охорони земель; 4) земельний правопорядок^[507]. С. Слюсаренко

класифікує правопорушення у сфері земельних

відносин, розподіляючи їх на: правопорушення,

спрямовані проти встановленого порядку

розпорядження землею; правопорушення, спрямовані проти вимог цільового, раціонального використання земель у сільському, лісовому господарстві та галузях господарського виробництва; правопорушення, які пов’язані з недотриманням чи неналежним виконанням екологічних норм та приписів^[508].

У законодавстві України адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин визначається Земельним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та низкою інших законів, зокрема, Законами України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері

містобудування»^[509], «Про державний контроль за використанням та охороною земель»^[510], «Про охорону земель»^[511], «Про використання земель оборони»^[512], «Про землеустрій»^[513], «Про топографо-геодезичну і

картографічну діяльність»^[514], «Про забезпечення

санітарно-епідемічного благополуччя населення»^[515] та ін.

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за цілу низку порушень, серед яких, зокрема:

а) укладення угод з порушенням земельного законодавства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

е) знищення межових знаків;

є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

ж) непроведення рекультивації порушених земель;

з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;

и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;

і) відхилення від затверджених в

установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок

сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозміни та

впорядкування угідь;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок;

к) порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку^[516].

Наведений перелік порушень не є вичерпним, законом може бути встановлено відповідальність й за інші порушення земельного законодавства^[517]. Проте, слід зазначити, що Земельний кодекс України не визначає, за які саме правопорушення настає адміністративна

відповідальність. Кодекс закріплює лише диспозиції норм, які визначають діяння як правопорушення у сфері земельних відносин, окреслюючи їх загальний зміст, тоді як норми, що містять санкції за ці діяння, встановлюються іншими правовими актами. Так, адміністративні правопорушення у сфері земельних відносин визначаються перш за все Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також Законами України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», «Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення», «Про охорону земель» та ін. Норми більшості інших законодавчих актів у даній сфері (насамперед це стосується Законів України «Про землеустрій», «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», «Про використання

земель оборони» та ін.), так само як і норми Земельного кодексу, носять описовий склад, вказують на певні норми та правила, що мають загальні ознаки адміністративного правопорушення, але

безпосередньо не передбачають адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства. Так, А. Правдюк відзначає, що більшість норм чинного Земельного кодексу, що стосуються юридичної відповідальності за земельні

правопорушення, наразі зовсім не діють і не можуть використовуватися у правозастосовчій діяльності, як і інші нормативно-правові акти з охорони земельного

законодавства (наприклад, Закон України «Про використання земель оборони» та «Про державний контроль за використанням та охороною земель»), вони мають декларативний характер, що нівелює суть принципу верховенства закону і не завжди відповідає її змісту. Зокрема, на думку дослідника, такі норми ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України^[518] як приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок і подання недостовірної інформації щодо них та порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок, крім того, що не передбачають окремий склад правопорушення, є декларативними і, відповідно, недоцільними^[519]. До того ж окремі норми зазначених законів повторюються в Земельному кодексі України, у той час як кожне конкретне правопорушення повинно мати таку кількість ознак, які б виділяли його із загальної кількості правопорушень, тобто

відокремлювали одне від одного шляхом визначення його основних характеристик^[520].

Таким чином, аналіз норм чинного земельного законодавства, які стосуються питань юридичної відповідальності за земельні правопорушення, дає змогу стверджувати про неможливість їх застосування. Єдиним кодифікованим нормативно- правовим актом, який встановлює адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин, є Кодекс України про адміністративні правопорушення. Більшість складів земельних правопорушень містяться у главі 7 КУпАП «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини», ст. 52-56 якого безпосередньо передбачають адміністративну відповідальність за порушення земельного законодавства^[521].

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за:

- псування і забруднення сільсько­

господарських та інших земель (ст. 52);

- порушення правил використання земель

(ст. 53);

- самовільне зайняття земельної ділянки

(ст. 53.1);

- перекручення або приховування даних державного земельного кадастру (ст. 53.2);

- зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу (ст. 53.3);

- незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (ст. 53.4);

- порушення строку погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою (ст. 53.5);

- порушення законодавства про Державний земельний кадастр (ст. 53.6);

- порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54);

- порушення правил землеустрою (ст. 55);

- знищення межових знаків (ст. 56)^[522].

Деякі дослідники вважають, що адміністративна відповідальність за правопорушення, пов’язані із земельними відносинами, передбачається і в інших статтях Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, В. Семчик, П. Кулинич та М. Шульга до підстав притягнення до

адміністративної відповідальності відносять такі адміністративні правопорушення: незаконне

використання земель державного лісового фонду (ст.63), знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень (ст. 65.1), пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду^[523]. О. Погрібний,

І. Каракаш, М. Кліменко до адміністративних

порушень, що пов’язані із земельними відносинами, також відносять:

- порушення законодавства про захист рослин (ст. 83.1);

- правопорушення у сфері промисловості

(ст. 96 — порушення вимог законодавства,

будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва);

- правопорушення у сільському господарстві

(ст. 104 — потрава посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних

сільськогосподарських підприємств, державних, громадських чи фермерських господарств);

- правопорушення у сфері встановленого

порядку управління (ст. 188.5 — невиконання

законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів) та ін.^[524].

Проте, аналізуючи зміст даних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, маємо погодитися з думкою таких вчених як А. Правдюк та О. Мірошниченко, які вважають, що дані правопорушення треба розглядати в контексті правопорушень, що пов’язані не із земельними, а з іншими суспільними відносинами — у сфері охорони природи, промисловості, будівництві, сільському господарстві та ін.^[525], адже, по-перше, дані правопорушення безпосередньо не пов’язані із тими, що встановлюються у ст. 211 Земельного кодексу України, а по-друге, вони містяться у різних розділах Кодексу України про адміністративні

правопорушення. Так, А. Правдюк, зокрема, зазначає, що норми ст. 104 Кодексу України про адміністративні правопорушення дійсно мають багато спільного зі ст. 52 КУпАП (псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель), проте, об’єкт у цих правопорушень різний: якщо об’єктом правопорушень згідно зі ст. 52 є суспільні відносини у сфері використання природних ресурсів, то згідно зі ст. 104 таким об’єктом є суспільні відносини у сільському господарстві^[526].

Виходячи з об’єкту протиправних посягань, усі правопорушення у сфері земельних відносин можна розподілити на декілька підгруп. Загальною підставою для такого розподілу є класифікація земельних правопорушень на загальні групи: земельно-правові порушення, позбавлені екологічного забарвлення і не пов’язані із заподіянням шкоди землі як складовій навколишнього природного середовища, і земельні правопорушення, скоєння яких безпосередньо пов’язане із заподіянням шкоди землі та які є водночас екологічними правопорушеннями^[527]. Так, П. Кулинич відзначає, що до суто земельних правопорушень, які порушують вимоги раціонального використання земель, законних інтересів і прав власників землі, землекористувачів, зокрема, орендарів, належать такі правопорушення як: нераціональне використання сільськогосподарських земель; використання земельних ділянок не за цільовим призначенням; невиконання обов’язків з приведення земель у стан, придатний для використання їх за цільовим призначенням; самовільне захоплення земель і самовільне будівництво, не пов’язане із заподіянням шкоди землям; знищення межових знаків; порушення містобудівної документації при відводі земель; порушення строків розгляду заяв про надання земельних ділянок та термінів повернення тимчасово займаних земель; систематичне невнесення плати за землю; перекручення даних державного земельного кадастру і приховування інформації про наявність

земель запасу; приховування або перекручення відомостей про стан екологічної, зокрема, радіаційної обстановки; відхилення або невчасне виконання вимог органів державного контролю за

використанням і охороною земель з усунення порушень земельного законодавства^[528]. До земельних правопорушень з екологічним забарвленням, на думку дослідника, належать: псування

сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими відходами та стічними водами; використання земель способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів та погіршення екологічної обстановки земель; проектування, розміщення, будівництво і введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання обов’язкових заходів щодо поліпшення земель та охорони ґрунтів від водяної і вітрової ерозії, а також запобігання іншим процесам, що погіршують стан земель; порушення встановленого

природоохоронного режиму використання земель^[529]. О. Погрібний, І. Каракаш, М. Кліменко також залежно від конкретного виду об’єктів поділяють усі

порушення земельного законодавства на дві групи: власне земельні правопорушення і земельні правопорушення екологічної спрямованості, але, при цьому, у першій групі виділяють дві підгрупи: земельні правопорушення майнового характеру та земельні правопорушення у сфері управління^[530]. Виходячи з такого розподілу, до правопорушень майнового характеру у сфері земельних відносин можуть бути віднесені такі адміністративні проступки як: самовільне зайняття земельної ділянки

(ст. 53.1 КУпАП); порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54 КУпАП) та ін. До земельних правопорушень у сфері управління можна віднести такі як перекручення або приховування даних державного земельного кадастру (ст. 53.2 КпАП) тощо^[531]. Групу правопорушень екологічної спрямованості у сфері земельних відносин, об’єктом яких є земля як об’єкт навколишнього природного середовища, відповідно, складають такі правопорушення як: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52 КУпАП), порушення правил використання земель (ст. 53 КУпАП) та ін.^[532]. Л. Мілімко за предметом протиправних посягань у сфері земельних відносин виділяє такі об’єкти відповідних суспільних відносин як: земельна ділянка та права на неї (у тому числі на земельну частку (пай)), земля як природний ресурс (або ґрунти), документована інформація про землі та права на них. Дослідниця підкреслює, що для адміністративних проступків у сфері земельних відносин з матеріальним складом характерною є наявність шкідливих наслідків та причинного зв’язку між діяннями і цими наслідками; крім того, для адміністративних проступків, що полягають у порушенні строків повернення тимчасово зайнятих земель, кваліфікуюче значення має така

факультативна ознака як час^[533]. Таким чином, відповідно до конкретного виду об’єктів, адміністративні проступки у сфері земельних відносин поділяються на такі, що посягають на: земельні відносини майнового характеру; суспільні відносини у сфері управління земельними відносинами; суспільні відносини у сфері раціонального використання, відновлення та охорони земель (екологічної спрямованості)^[534].

Адміністративна відповідальність виявляється у вигляді адміністративного стягнення.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності за адміністративне правопорушення (проступок), що накладається у встановленому порядку державними органами й органами місцевого самоврядування і застосовується з метою здійснити виховну дію на порушника та інших осіб і тим самим попередити здійснення нових проступків та злочинів. До основних ознак адміністративних стягнень

відносяться такі: державно-примусовий характер; передбаченість конкретною правовою нормою; поєднання елементів виховного, запобіжного та карного характеру; реалізація покарання через інститут адміністративної відповідальності; наявність специфічного кола суб’єктів застосування (переважно позасудові органи та їх посадові особи); спеціальний порядок застосування^[535]. За адміністративні

правопорушення можуть застосовуватись такі види адміністративних стягнень як офіційне

попередження, яке фіксується установленим способом або виноситься в письмовій формі; штраф — грошове стягнення, яке накладається на порушників за адміністративне правопорушення в розмірах і у випадках, встановлених КпАП і законами України; оплатне вилучення предмета, який став

знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який належав власнику і став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом

адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; громадські роботи, виправні роботи;

адміністративний арешт^[536].

Кодексом України про адміністративні

правопорушення встановлені такі адміністративні стягнення за порушення у сфері земельних відносин:

- за псування сільськогосподарських та інших

земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами,

неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур’янами — накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян-суб’єктів підприємницької діяльності — від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 52);

- за використання земель не за цільовим

призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення,

проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильну експлуатацію, знищення або пошкодження

протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень — накладення штрафу на громадян від п’яти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 52);

- за самовільне зайняття земельної ділянки — накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 53.1);

за земельного інформації земельних

резервного посадових неоподатковуваних (ст. 53.2);

пер екручення кадастру, про стан ділянок, фонду осіб

даних державного а також приховування земель, розміри, кількість наявність земель запасу або

— накладення штрафу на двадцяти громадян

від п’яти до мінімумів доходів

- за зняття та перенесення ґрунтового покриву

земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і

використання родючого шару ґрунту — накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 53.3);

- за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель — накладення штрафу на громадян від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 53.4);

- за порушення посадовою особою Ради міністрів АРК, органу виконавчої влади або органу

місцевого самоврядування встановленого

законодавством строку погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою — накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а за

діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене посадовою особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, — накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) (ст. 53.4);

- за порушення встановлених законом строків внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей, вимагання не передбачених законом документів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та для надання таких відомостей, — накладення штрафу на державних кадастрових реєстраторів від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а за ті самі діяння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, передбачених частиною першою цієї статті, — накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) (ст. 53.6);

- за порушення строків повернення тимчасово

зайнятих земель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, — накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; непроведення

рекультивації порушених земель — накладення штрафу на громадян від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 54);

- за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою — накладення штрафу на громадян від п’яти до

двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян і на посадових осіб — від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян; за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозміни та

впорядкування угідь, — накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 55);

- за знищення громадянами межових знаків меж землекористувань — накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 56)^[537].

Таким чином, можна стверджувати, що наразі серед усіх видів адміністративних стягнень за порушення у сфері земельних відносин найбільш впливовим є штраф. Ця міра поєднує в собі і моральний, і матеріальний вплив на

правопорушника. При його накладенні конкретний розмір штрафу визначається в межах санкції конкретної статті Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення залежно від провини, з урахуванням ступеня провини порушника, майнового статусу винного, а також обставин, що пом’якшують або обтяжують адміністративну відповідальність. Сучасні дослідники підкреслюють, що сьогодні штраф є майже єдиним адміністративним стягненням за проступки у сфері земельних відносин. Так, зокрема, Л. Мілімко, стверджуючи, що наразі штраф як вид адміністративного стягнення не здатний повноцінно виконувати превентивну, виховну і каральну функції, наполягає на необхідності збільшення розміру штрафу за всі адміністративні проступки, що учиняються у сфері земельних відносин^[538].

Більшість дослідників підкреслюють, що до адміністративної відповідальності, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, можуть бути притягнені лише громадяни, які мають земельні ділянки на праві власності або на праві землекористування, посадові особи, а також працівники підприємств, установ, організацій^[539].

Юридична ж особа не є суб’єктом адміністративної відповідальності згідно з нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте, слід погодитися з думкою таких дослідників як Л. Мілімко, Ю. Чиж, С. Слюсаренко та ін., які відзначають, що відповідно до інших законодавчих актів (зокрема, до Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»^[540]) юридична особа може визнаватись суб’єктом адміністративної

відповідальності. С. Слюсаренко наголошує, що «поза межами Кодексу України про адміністративні правопорушення діє ціла низка законів, які

встановлюють відповідальність юридичних осіб за вчинення протиправних дій. І хоча такі дії не віднесені законодавством до адміністративних правопорушень, а відповідальність за них не названа безпосередньо адміністративною (зокрема, санкції, які застосовуються до правопорушників, названі фінансовими (економічними), а не стягненнями), вони мають багато їх ознак»^[541]. Так, зокрема, притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб передбачено Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення»^[542], у ст. 46 якого міститься положення, що до підприємств, установ, організацій можуть застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафу. С. Слюсаренко підкреслює, що на користь того, що в даному випадку відносини щодо застосування до порушників (юридичних осіб) фінансових санкцій є відносинами саме

адміністративної відповідальності, свідчить вивчення правової природи цих санкцій: «накладення на підприємство, установу або організацію штрафу», безперечно, є ретроспективною юридичною

відповідальністю, яка полягає в «обов’язку юридичної особи-порушника понести негативні наслідки у вигляді стягнень, які від імені держави накладають посадові особи уповноважених органів»^[543]. Тож

суб’єктами адміністративної відповідальності за

проступки, передбачені статтями 52, 53-1, 53-3, 54, 55, 56 Кодексу України про адміністративні

правопорушення^[544], мають бути також і юридичні особи^[545].

Таким чином, адміністративна відповідальність за земельні правопорушення являє собою застосовування відповідними уповноваженими на те державними органами санкцій, передбачених адміністративно-правовою нормою, як до фізичних, так і до юридичних осіб, які порушили вимоги законодавства у сфері земельних відносин. Запровадження адміністративної відповідальності

юридичних осіб за земельні правопорушення (що передбачає, по-перше, чітке закріплення видів стягнень, які можуть застосовуватися до юридичних осіб, зокрема, такі як скасування державної реєстрації суб’єкта, анулювання ліцензії на здійснення певного виду діяльності, тощо, по-друге, встановлення порядку відшкодування шкоди юридичними особами, винними у скоєнні адміністративного проступку) дозволить суттєво покращити рівень захищеності земельних відносин, позбутись існуючих прогалин в їх адміністративно- правовому забезпеченні.

Аналіз сучасного стану законодавства України з питань адміністративної відповідальності у сфері земельних відносин дозволяє відзначити цілу низку вад, що призводить до суттєвого зниження

ефективності його застосування на практиці. Це зумовлюється, зокрема, неузгодженістю,

дублюванням, а подекуди й протиріччям приписів Земельного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та низки законів, що передбачають адміністративну відповідальність за земельні правопорушення, неточністю, надмірною загальністю і декларативністю норм чинного законодавства щодо формулювань складів

адміністративних правопорушень у сфері земельних відносин, а також надмірним обмеженням кола стягнень за адміністративні правопорушення у сфері земельних відносин. Так, встановлено низку розбіжностей між Земельним кодексом України та Кодексом України про адміністративні

правопорушення — як у переліках порушень земельного законодавства, за які настає

адміністративна відповідальність, так і у формулюванні самих складів правопорушень. О. Мірошніченко відзначає наявність наразі такої ситуації, за якою у різних нормативних актах по- різному сформульовано однакові протиправні дії, що саме по собі ускладнює процедуру притягнення до адміністративної відповідальності^[546]. Причому така ситуація є характерною й для інших законів у даній сфері — такі закони як Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» і Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», нормами яких встановлюється адміністративна відповідальність громадян та посадових осіб, а також передбачається застосування фінансових санкцій до підприємств, установ, організацій за порушення

санітарного законодавства, також, у свою чергу, породжують правові колізії^[547]. А. Правдюк наголошує на тому, що норми земельного законодавства, які є декларативними, дублюють одна одну і не встановлюють особливі умови правового регулювання земельних відносин, мають бути вилучені із земельного законодавства, що призведе до зменшення правових колізій, сприятиме

вдосконаленню правозастосовчої діяльності при застосуванні норм статей Кодексу України про адміністративні правопорушення^[548]. Слід також

погодитися з думкою таких дослідників як С. Слюсаренко та Н. Бондарчук, які пропонують з метою посилення охорони земельних відносин посилити адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавства у даній сфері шляхом збільшення видів стягнень за

правопорушення у даній сфері, а також у разі повторного вчинення протиправних дій, зокрема, в разі псування земель, встановити підвищені санкції або передбачити альтернативні стягнення у Кодексі України про адміністративні правопорушення^[549].

Підвищенню ефективності адміністративної відповідальності також має сприяти низка заходів, пов’язана із профілактикою адміністративних

правопорушень у земельних відносинах, а також застосуванням відновлювальних заходів впливу у даній сфері. До заходів профілактики

адміністративних порушень у сфері земельних відносин можна віднести: спостереження за станом земель; надання власникам і землекористувачам обов’язкових до виконання вказівок з питань використання та охорони земель, усунення виявлених недоліків; одержання від органів виконавчої влади, землевласників і землекористувачів даних про наявність, стан і використання земельних угідь та ін.^[550]. Основними формами прояву відновлювальних заходів у земельних відносинах є: повернення

землевласникам і землекористувачам самовільно захоплених чи незаконно вилучених у них земель; доведення земельних ділянок до стану, придатного для використання за призначенням після проведення розвідувальних робіт; погашення заборгованості з земельного податку або орендної плати за землю; відновлення принципу використання земель за цільовим призначенням на випадок його порушення та ін.^[551].

Отже, адміністративна відповідальність, що передбачає застосування відповідними

уповноваженими органами державної влади

санкцій до осіб, які порушують норми законодавства у сфері земельних відносин, є одним з основних інструментів держави в регулюванні відносин у даній галузі. Належне додержання вимог законодавства у сфері земельних відносин передбачає вжиття низки

заходів щодо забезпечення ефективності

адміністративної відповідальності, серед яких слід виділити:

- виявлення і усунення розбіжностей (невідповідностей, протиріч, дублювань та ін.) у чинному законодавстві щодо переліку порушень у сфері земельних відносин, за які настає адміністративна відповідальність, а також щодо формулювання самих складів правопорушень, які потребують розширення і уточнення;

- запровадження адміністративної

відповідальності юридичних осіб за правопорушення у сфері земельних відносин, що передбачає чітке нормативне закріплення видів стягнень, які можуть застосовуватися до юридичних осіб, а також визначення порядку відшкодування шкоди

юридичними особами, винними у скоєнні адміністративного проступку;

- посилення відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері земельних відносин, що передбачає підвищення санкцій у разі повторного скоєння правопорушень, а також розширення кола видів стягнень за правопорушення у даній сфері;

- впровадження заходів профілактики

адміністративних правопорушень у земельних відносинах, а також застосування відновлювальних заходів впливу у даній сфері.