4.1. Екологічні проблеми річок, Чорного та Азовського морів

Річкову мережу України складають понад 2 тис. річок загальною довжиною більш як 170 тис.км. Дніпро та Дністер – головні водні артерії нашої країни, в басейнах яких проживає майже 80 % населення.

У минулому Дніпро – одна з найбільших річок Європи був чистоводним, зі стабільною екосистемою, яка нормально функціонувала тисячоліттями, поїла й годувала мільйони людей.

Основні причини кризової ситуації, що склалася:

– будівництво на Дніпрі каскаду водосховищ, які докорінно змінили динаміку стоку;

– великомасштабна меліорація;

– спорудження численних промислових комплексів у басейні річки;

– величезні об’єми водозабору для потреб промисловості та зрошення;

– дуже сильне забруднення.

З цих самих причин деградує екосистема Дністра, де також вимерли цінні види риби, на дні акумулюється величезна кількість теригенних відкладень, важких металів, радіонуклідів, гумусних речовин, розвивається ерозія берегів.

Річковий режим Дніпра штучно трансформовано в озерний, водообмін різко сповільнився, утворилися зони застою, прискорилися темпи евтрофікації. Водосховища істотно погіршили стан прилеглих територій: підвищився рівень ґрунтових вод навіть на чималих відстанях від берегів, посилилося засолення грунтів і зменшився вміст у них гумусу, майже в 10 разів збільшився об’єм підземного стоку й разом із цим – рівень забруднення підземних вод, особливо в нижній частині басейну; змінився водно-сольовий режим у зонах іригації, посилилася ерозія берегової зони.

У донних відкладеннях Дніпра постійно збільшується концентрація радіонуклідів, особливо в Київському водосховищі. У водах і мулах Дніпродзержинського та Дніпропетровського водосховищ стрімко зростає концентрація заліза, ціанідів, хлоридів, хрому, міді, кобальту, свинцю, цинку, кадмію, фенолів, нафтопродуктів.

Врятування Дніпра можливе лише за умови прийняття й реалізації комплексної програми національного рівня, обов’язковою складовою якої має бути система заходів для екологічного оздоровлення й відновлення малих річок, а також співробітництво з Росією й Білоруссю в цих питаннях.

Красуня Десна також потребує термінової й серйозної допомоги. Її в минулому чисті, цілющі води сьогодні не відповідають навіть третій категорії якості, й ситуація дедалі погіршується. До основних забруднювачів Десни належать Шосткінський хімкомбінат, а також підприємства Чернігова й Сум, Смоленська та Курська атомні електростанції.

Гостра екологічна криза охопила Азовське море. Води Азова здавна славилися цілющими властивостями. Нині ж у результаті антропогенного забруднення ці властивості втрачені. Щороку великі курортні зони періодично оголошуються закритими через невідповідність санітарно-гігієнічним нормам, спалахи особливо небезпечних інфекційних захворювань.

Головні причини екологічної кризи Азова:

– хижацький вилов риби;

– будівництво гребель і водосховищ на основних річках, що живлять море – Дону та Кубані, й перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники;

– впровадження в басейнах стоку в море зрошуваного землеробства та інтенсивних технологій вирощування рису замість вирощування традиційних культур, що призвело до пере хімізації та засолення грунтів, забруднення вод, істотного скорочення стоку річок Дону й Кубані;

– неконтрольоване, лавиноподібне змивання пестицидів із полів сільгоспугідь і винесення їх у море водами Дону й Кубані;

– збільшення кількості неочищених викидів підприємствами хімічної та металургійної промисловості в містах Маріуполь, Ростов-на-Дону, Таганрог, Камиш-Бурун;

– інтенсивне будівництво на узбережжі й морських косах численних пансіонатів і баз відпочинку й, як наслідок – скидання в море побутових відходів і каналізаційних стоків.

Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри та глибина. Проте в Чорне море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щорічно приносять мільйони кубометрів стоків, що містять токсиканти десятків найменувань.

У воді й донних відкладеннях значно підвищилася концентрація радіонуклідів. Шельф забруднюють побутові й каналізаційні стоки, супроводні індустрії туризму.

В південно-західній частині Чорного моря у зв’язку з розробкою підводних нафтогазових родовищ почалось інтенсивне забруднення води нафтопродуктами. В цьому ж регіоні дедалі частіше виникають зони замору. Величезну небезпеку становлять потужні припортові заводи та концентруються величезні об’єми рідкого аміаку, експлуатується потужний аміакопровід Одеса-Тольятті. Ця вкрай шкідлива речовина перевозиться танкерами місткістю 50 -120 тис.т. Навіть одна аварія на заводі, в порту чи на такому танкері може мати дуже тяжкі екологічні та економічні наслідки.

На якість морського середовища в прибережній зоні впливає масове купання людей. Люди, по-перше, стоптують морське дно на мілководді, руйнують гнізда, кладки ікри морських организмів. По-друге, вони виловлюють рибу, молюсків, крабів, що у зонах масової рекреації виконують санітарну роль. По-третє, людина викликає зімічне забруднення води. У воді з тіла змиваються бактерії (до 10 млн бактерій за 10 хв від однієї людини) і ряд хімічних речовин.

Відсутність радикальних змін у комплексі водогосподарських проблем може призвести до втрати реальних перспектив економічного розвитку, значного загострення соціальної напруженості, деградації населення та природи України.