<<
>>

Этика научных исследований.

Заняття наукою – специфічний вид людської діяльності, суть якого – систематичний процес досліджень, спрямований на здобуття знань, що ґрунтуються на перевірених результатах.

Етика науки – це галузь, що вивчає специфіку моральної регуляції в науковій сфері, а також зведення цінностей, норм і правил у цій галузі.

Вона охоплює два кола проблем: перше пов'язане з регуляцією взаємовідносин всередині самого наукового співтовариства, а друге – між суспільством в цілому і наукою.

Основні етичні принципи наукової діяльності, які визнаються більшістю вчених є такими:

а) самоцінність істини;

б) новизна наукового знання;

в) свобода наукової творчості;

г) відкритість наукових результатів;

д) організований скептицизм.

Принцип самоцінності істини чи універсалізм передбачає орієнтацію дослідника і наукової діяльності на пошук об'єктивного знання, а не на особисті, групові, корпоративні чи національні інтереси. Істина і тільки істина – основна цінність діяльності в сфері науки.

Тільки одна дихотомія має значення: "істинно – хибно", все інше – за межами науки. Якою б новою або тривіальною, "очікуваною" або "незручною" не виявилася істина, здобута в процесі наукового дослідження, вона має бути оприлюднена.

Наука існує, тільки розвиваючись, а розвивається вона безперервним збільшенням та оновленням знання.

Необхідність отримання нових фактів і створення нових гіпотез зумовлює обов'язкову інформованість дослідника про раніше здобуті в цій галузі науки знання.

Свобода наукової творчості – ідеальний принцип, який, на жаль, не завжди реалізується у науковій діяльності. Для науки немає і не повинно бути заборонених тем, визначення предмета досліджень є прерогативою самого вченого. Будь-який результат, який претендує на наукове досягнення, має бути уважно проаналізований та оцінений науковим співтовариством незалежно від того, вчений з якими минулими заслугами його представляє.

У реальних ситуаціях дієвість цього принципу здебільшого обмежена як внутрішніми чинниками, що діють у науковому середовищі, так і зовнішніми – етичними, соціальними і матеріальними.

На результати фундаментальних наукових досліджень (не плутати з винаходами) не існує права інтелектуальної власності, бо вони належать усьому людству. Автор, і ніхто інший, не може заборонити використовувати наукові результати або вимагати будь-якої компенсації за їх використання, окрім посилання на авторство. Відповідно, будь-який науковець, який отримав нові результати, повинен їх опублікувати, оскільки нове знання тільки тоді стає складовим елементом наукової картини світу, коли воно перевірене і визнане науковим співтовариством.

Принцип, який передбачає відкритість для сумнівів з приводу будь-яких результатів наукової діяльності, як власних, так і опублікованих іншими вченими. Це правило вимагає осмислення неявних припущень, що приймаються як аксіоми; пильного ставлення до спроб прийняти бажане за дійсне, викликаних особистою зацікавленістю або причинами етичного характеру; обережного ставлення до ймовірності неправильного тлумачення результатів.

45.

<< | >>
Источник: Філософія. Відповіді до іспиту. 2017

Еще по теме Этика научных исследований.:

  1. Научные и правовые основы криминалистической тактики.
  2. Вопрос 2. Место криминалистики в системе научного знания.
  3. Вопрос № 1. Научные основы криминалистической тактики.
  4. Основные стратегии исследования социальной реальности в современной философии
  5. 2. Православная трудовая этика
  6. 3. Трудовая этика в советское время
  7. Наука и этика. Проблема социальной ответственности научного сообщества.
  8. Научная картина мира и новые мировоззренческие ориентиры цивилизационного развития. Рациональность в современной культуре.
  9. Биология и формирование современной эволюционной картины мира. Эволюционная этика как исследование популяционно-генетических механизмов формирования альтруизма в живой природе.
  10. СОВРЕМЕННАЯ КЛАССИФИКАЦИЯ НАУЧНОГО ЗНАНИЯ.
  11. Этика научных исследований.
  12. Философия: предмет, структура, функции.
  13. Тема 13 Искусство публичной полемики
  14. ВВЕДЕНИЕ
  15. 7.2 Профессиональная этика — так принято называть кодекс поведения