14. Філософська система Арістотеля: метафізичні, антропологічні, етичні та політичні концепції.
Аристотель (384-322 р. р. до н. е. ), учень Платона. Аристотель не усі ідеї Платона вважав прийнятними, наприклад віру у існування двох реальностей. На думку Аристотеля “ідея та річ – те ж саме”, тільки річ існує у реальності, а ідея у нашому пізнанні і позначає насамперед не єдине, а загальне у різних речах.
За своєю будовою речі складаються з матерії і форми. Матерія є пасивним матеріалом, а тому паза формою вона постає невизначеною, як можливість бути. Таким чином ідеї знаходять свій вияв у формах.Разом з тим матерія і форма є протилежними явищами. За Аристотелем вони з’єднуються під впливом світового розуму інтелекту самого в собі. Аристотель розробив вчення про категорії за допомогою якого обґрунтував з’єднання ідей з речами: зміст, форма, можливість, дійсність, сутність, якість тощо.
Аристотель каже, що сутність речей полягає в самих речах, бо як би вона була поза ними, то не була їхньою сутністю. В «Метафізиці» Аристотель запитується про матерію та форму і каже: око – це матерія зору, а зір – форма ока.
Ідеї, або причини, він поділяє на чотири види.
Перша причина – матерія, друга – форма. Матерія може мати форму, але може бути позбавлена її, якщо вона є першоматерією. Аристотеля також цікавить проблема можливості та дійсності, руху, який є здійсненням можливого. Здійснення виражається терміном «ентелехія», так, наприклад, яйце є пташеням в можливості, але не ентелехійно. Тобто якщо у Платона Благо – це загальне, то у Аристотеля воно є завершенням окремої потенції, ентелехії.
«Те, заради чого» - третя причина, першопочаток всього існуючого, за Аристотелем.
Четверта причина – рушійна. Аристотель вважає, що рух завжди детермінований, тобто не буває спонтанного руху. Джерелом і причиною руху й будь-якої зміни називає Першорушія, який в нього постає Богом.
Аристотель поділяє буття на потенційне й актуальне, так що при їхній взаємодії одне перетворюється на інше.
Світ побудований ієрархічно: 1) чиста актуальність (форма), 2) людина, 3) тварини, 4) рослини, 5) неорганічні предмети, 6) чиста потенційність (матерія). Форма усіх форм – першодвигун – Бог, він позбавлений будь-якої потенційності, а тому і руху. Але він надає руху всім предметам матеріального світу.Твори Аристотеля:
· Метафізика.
· Фізика.
· “Про небо”.
· “Про виникнення тварин”.
· Нікомахова етика.
· “Політія”
· “Про душу”.
Існує думка в літературі: “Після того як Бог створив людину, щоб покращити їх життя він послав їм Аристотеля – продуцента ідей. Пізніше – Леонардо да Вінчі”
Аристотель більше 10 років був вихователем Олександра Македонського. Вважається, що це він надихнув його на “Східний похід”.
Аристотель заснував філософську школу в Афінах – “Лікей”.
Політичне вчення Аристотеля викладено у трактаті “Політика” в якому стверджує, що держава є спільнотою вільних і рівних людей. Схильність до особливого суспільного об’єднання, яким і є держава є внутрішньою потребою людини й закладена в самій її природі. Аристотель визначав людину як “політичну істоту”, тому що спосіб її буття, а також її сутність зумовлені суспільними факторами, а саме життям у державі.