Философское понятие общества. Способ производства, производительные силы. Общественное бытие и сознание.

СУСПІЛЬСТВО -одна з основоположних категорій соціальної філософіїкотра відображає; 1. В широкому розумінні якісно відмінне від природи надскладне, багато мірне, внутрішньо розгалужене і водночас органічно цілісне утворення, що постає як сукупність істор.

сформованих способів і форм взаємодії і об'єднання індивідів та їх груп, в яких знаходить своє виявлення всебічна і багаторівнева взаємозалежність людей. 2. У вузькому розумінні: а) діахронічне чи синхронічне фіксований соціальний організм; б) відносно самостійний І стабільний цілісний момент такого організму; в) спільна основа, "поле" перетину і накладення індивідуальних дій людей; г) корелянт держави (громадянське С. )°, д) корелят спільноти, утворений сумою цілеспрямованих,, раціонально організованих дій І зв'язків, що не відрізняються такою глибиною, іманентністю і органічністю, як у випадку спільноти. Філософія вивчає світ суспільства крізь призму його зв'язку і взаємовідносин з людиною як основу і спосіб її буття і водночас як її власне породження. Філософія розглядає єдність суспільства з природою та його своєрідність щодо неї; особливості суспільства як сукупності індивідів, що об'єднуються для задоволення "соціальних інстинктів" (Арістотель); відмінності "природного стану" співіснування людей та стану громадянського, "сусп. -договірного"(Т. Гоббс, Д. Локк, Шафтсбері, Мандевіль, Юм, Мейн, Ф. Тьонніс, Е. Дюркгейм, Р. Барт, М. Вебер); дистинкцію доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства (Р. Арон, У. Ростоу, Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Кан, А. Тоффлер); С. як сукупність цивілізацій (М. Данилевський, А. Тойнбі, О. Шпенглер); співвідношення С. взагалі та сусп. -екон. формацій як його якісно визначених істор. ступенів розвитку (К. Маркс, марксизм).

Люди с об’ектами i суб’ектами суспiльного буття. Людина як живий органiзм е системою, якiй внутрiшньо притамавие прагвевня до эбережевия, самовiдтворен1 л власно цлiсностi шляхом задоволенвя системи потреб.

Добування iжi е основним життевим процесом, що супроводжуе людину вiд народженвя i до смертi; • добування їжi в окремих випадках вимагае колективних дiй, кооперацiГi i спецiалiзацй, що i приводить до початкових форм цiлiсностi; • необхiднiсть постiйних зусиль спонукае людину до пошуку шляхiв їх економiї, що примушуе нас удосконалювали засоби забезпечення себе їжею; • потреба iндивiдуального вiдтворення — найсильнiша потреба, незадоволення якої веде до смертi. Серед власне антропологiчних потреб чи не найсильнiшою е потреба в самореалiзацii ( потреби у спiлкуваннi, пiзнавнi, самопізнанні). Духовний капiтал, яким живе людина i який становить її ество, успадковуеться i набуваеться тiльки через активне спiлкування. Сутнiсть людини полягае в едностi людини з людиною. Е. Гуссерль:, сутнiсть людини слiд шукати не в iзольованих iндивiдах; оскiльки зв’язок людськоi особи з її поколiнням та її суспiльством вiдповiдае сутностi людини, щоб її пiзнати, слiд пiзнати i сутнiсть цих зв’язкiв. Розвиваючи екзистенцiйну комунiкацiю, iталiйський філософ. Особлива сутнiсть людини прямо пiзнаеться лише в живому спiлкуванвi людини з людиною. Спiвбуття людей пiдлягае законам суспiльства, якi й здiйслоють регулювання його зовнiшнього аспекту вiдносин, забезпечуючи нормальне функцiонування iндивiдуального буття. Тобто особа — це iндивiд, що пройшов процес соцiалiзацii — засвоення зразкiв поведiнки, соцiальних норм i цiнностей, необхiдних для успiшного функцiонування у даному суспiльствi. Соцiалiзацiя охоплюе всi етапи залучення до культури, нанчання i виховання, з допомогою яких людина набуваб соцiальноi природи i здатностi брати участь у соцiальному життi. до цього процесу залучене все оточення iндивiда: сiм’я, сусiди, дошкiльнi установи, школа, засоби масовоi iнформацй тощо. Статус, як правило, передбачае кiлька ролей, кожна з яких, за Т. Парсонсом, описуеться п’ятьма основними характеристиками: 1) емоцiйна: однi ролi вимагають емоцiйноi стриманостi, iншi — розкутостi; 2) спосiб одержання: однi приписуються, iншi — завойовуються; 3) масштаб: частина ролей сформульована i чiтко обмежена, iнша — розмита, невизначена; 4) формалiзацiя; дiя в межах установлених правил або довiльно; 5) мотивацiя:. Окрiм соцiальноi людиiа мае ще й бiологiчну природу. Бiологiчно визначаються й певнi пiдструктури особи: темперамент, статевi та вiковi властивостi психiки, природнi здiбностi.

41.

<< | >>

↑

Источник: Філософія. Відповіді до іспиту. 2017

Еще по теме Философское понятие общества. Способ производства, производительные силы. Общественное бытие и сознание.:

- Логика - Основы философии - Социальная философия - Философия науки и техники -