1. Загальна характеристика функцій служби безпеки банку у боротьбі зі злочинами проти банків та їх взаємодії з правоохоронними органами.

1Боротьбу з легалізацією доходів, як правило, здійснюють правоохоронні органи з використанням попереднього слідства. Необхідно зазначити, що стан попереднього слідства по кримінальних справах зазначеної категорії поки не відповідає вимогам сьогодення.

Необхідно зазначити, що легалізація злочинних доходів відрізняється від інших злочинів своєю непередбачуваністю, латентністю, багатоепізодичністю фінансових операцій і угод з майном.

Злочини скоюються у багатьох випадках організованими угрупованнями, більшість з яких діють у трансграничному просторі. Вони злочинним шляхом викачують ресурси з української економіки і відмивають їх за кордоном, в офшорних зонах. А потім капітал повертається в Україну, fле злочинці вже виступають у ролі іноземних інвесторів. Наведене ще раз свідчить про складність розслідування зазначених злочинів, а відсутність належних методичних розробок ще більш ускладнює його.

При розслідуванні усіх злочинів, у тому числі і легалізації злочинних доходів у банківській сфері, слід встановлювати ознаки об’єктивної сторони злочину, тобто час, місце, спосіб та інші обставини скоєння злочину. Практика свідчить, що легалізація коштів в основному відбувається у робочий час, зовсім рідко – у нічний час. Як правило, оформлення фальшивих документів здійснюється в офісі легальної фірми, чому сприяють зацікавлені в ній співробітники. Однак інколи така робота проводиться і за межами фірми, що деякою мірою ускладнює роботу слідчого.

Як правило, злочинці спочатку планують спосіб легалізації (відмивання) коштів і укриття своєї злочинної діяльності. Обирається механізм дії, який включає в себе декілька етапів: планування процесу відмивання, підготовка легалізації злочинних доходів, їх передача з метою відмивання, проведення певних операцій і угод із злочинними доходами і укриття слідів злочину. Слід підкреслити, що зазначені злочини дуже небезпечні і мають міжнародний характер, тому Організація

Об’єднаних Націй у Віденській конвенції ще 19 грудня 1988 р. вперше зробила спробу визначити термін “відмивання коштів”.

Не є секретом, що разом з розвитком економіки у будь-якій державі, і в Україні також, розвивається і економічна злочинність. Тому будь-яка держава повинна разом із заходами щодо розвитку економічної сфери передбачати і заходи щодо боротьби із злочинністю у сфері економіки, а також створювати органи (структури), які будуть їх здійснювати. Водночас слід враховувати, що організована злочинність проникає в органи влади і управління, правоохоронні органи, банки, небанківські фінансові установи, щоб отримувати необхідну інформацію і офіційне прикриття. Крім того, до відмивання злочинних доходів залучаються керівники і службовці банків, яких заохочують грошовою винагородою. У свою чергу, банківські працівники сприяють злочинцям у дробленні рахунків, використанні банківського рахунку для масових операцій з внесків і видатків. Таким чином, своєчасно отримуючи необхідну інформацію, злочинні організації за кілька місяців до перевірки банківської бухгалтерії припиняють операції і на рахунках залишаються незначні суми, які не викликають підозри.

Найбільш поширеними способами легалізації злочинних доходів у банківській сфері України є:

- переказ коштів через банківські рахунки в Україні за фіктивними договорами;

- отримання в банках коштів з рахунків на фіктивних підставах;

- переказ коштів на банківські рахунки за кордон на підставі фіктивних угод;

- укладання договорів банківського вкладу;

- здійснення валютообмінних операцій;

- укладання кредитних договорів.

- Розглянемо кожний з цих способів.

Контроль визначається як процес, за допомогою якого керівники забезпечують відповідність фактичних дій запланованим заходам.

Контроль розглядається як одна з обов’язкових функцій будь-якого управлінського впливу і є його логічним завершенням.

Основною метою системи контролю будь-якого процесу є своєчасне виявлення відхилень від нормального (запланованого) проведення і здійснення адекватних управлінських заходів щодо покращення становища для забезпечення виконання розроблених планів, досягнення встановлених цілей діяльності.

Оцінкою вважається співвідношення об’єкта з прийнятим критерієм, зразком або нормою. У рамках системи фінансової безпекибанку здійснюються два типи контролю:

1) поточний, який здійснюється безпосередньо під час функціонування банку і виконання антикризових заходів. Його головною метою є оцінка відповідності фактичних результатів поставленим завданням. Оцінюється і ступінь ефективності, адекватності дій щодо забезпечення фінансової безпеки;

2) підсумковий, який здійснюється за фактом закінчення звітного періоду або реалізації комплексу антикризових заходів. Його мета – перевірка відповідності досягнутих результатів поставленим цілям, а також оцінка ефективності здійснюваних заходів і прийняття рішення про необхідність додаткових заходів щодо забезпечення фінансової безпеки.

Функції контролю за результативністю заходів щодо забезпечення фінансової безпеки, оцінки їх ефективності і достатності, а також координації інформаційних потоків у рамках пропонованої системи здійснюються підсистемою контролю та оцінки.

Підсистема контролю та оцінки повинна вирішувати такі завдання:

1) контроль за виконанням своїх функцій іншими підсистемами системи фінансової безпеки банку;

2) визначення причин і масштабів кризи, а також результатів, яких необхідно досягти в рамках реалізації антикризових заходів на підставі даних інших підсистем;

3) порівняння досягнутих результатів з очікуваними показниками;

4) визначення ступеня відхилення фактичних результатів від запланованих;

5) контроль за розробкою оперативних рішень з нормалізації діяльності банку;

6) оцінка ефективності заходів щодо нейтралізації кризи, висновки про їх достатність, а також необхідність додаткових заходів;

7) спостереження за ходом реалізації завдань фінансового управління;

8) забезпечення обміну інформаційними потоками між підсистемами та обробка інформаційних потоків усередині системи.

Функціонально контроль вирішує цілий комплекс завдань і об’єднує між собою всі елементи системи фінансової безпеки банку.

Він забезпечує взаємозв’язок між формуванням інформаційної бази, аналізом, плануванням, розробкою і реалізацією антикризових заходів, оцінкою їх ефективності і формуванням висновків.