6. Тактика очної ставки. Перехресний допит

У кримінальному судочинстві очна ставка відома як ефективний спосіб перевірки і одержання нових доказів. У «Руській правді» (XI—XII ст.ст.) вже зафіксовано право­вий інститут «звід», який є прообразом очної ставки.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство (стат­ті 172, 173, 304 КПК) регламентує порядок проведення оч­ної ставки, розкриває її ознаки.

Очна ставка — це слідча (судова) дія, яка передбачає одночасний допит раніше допитаних осіб про обставини, відносно яких були дані істотно суперечливі показання.

Очна ставка може бути проведена між двома допита­ними раніше свідками, свідком і обвинуваченим або підо­зрюваним, між двома обвинуваченими чи підозрюваними. Очна ставка може бути проведена також в суді. Головні характеристики очної ставки такі:

1) єдність предмета (особи допитуються за одних об­ставин);

2) єдність об'єкта (очна ставка являє собою процес не­перервного порівняння показань двох одночасно допиту­ваних осіб);

3) єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх при­сутності протягом слідчої дії);

4) єдність місця (особи допитуються в одному місці);

5) допитувані повинні бути поставлені у рівні умови сприйняття запитань слідчого і показань один одного;

6) єдність документування (процедура очної ставки фіксується в одному протоколі слідчої дії).

Підготовка до очної ставки передбачає вирішення та­ких питань: між якими особами вона буде проведена; які запитання слід поставити; які суперечності необхідно усу­нути та яким шляхом; які взаємовідносини між допитуваними мають місце; яка черговість допиту осіб на очній ста­вці буде ефективною; які тактичні прийоми доцільно за­стосувати.

Сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про обставини, в яких виявлено істотні суперечності. Під час очної ставки допитуваним може бути дозволено стави­ти запитання один одному, але слідчому треба пильно кон­тролювати цей процес.

Проведення очної ставки передбачає «ефект присут­ності», коли обвинуваченому треба давати показання у присутності особи, яка знає дійсні обставини події, що від­булася. Допитувані впливають один на одного своїм авто­ритетом, вольовими якостями, життєвим досвідом. Однак такий вплив може бути й негативним, коли авторитет не­добросовісного учасника (який може мати злочинний ха­рактер) впливає на добросовісного. Складні психологічні стосунки можуть виникати при очній ставці потерпілого і обвинуваченого. Якщо є симптоми нестійкості потерпілого, очну ставку проводити не слід.

Тактика очної ставки має певну специфіку, яка по­в'язана з розширеним складом її учасників; ускладненим інформаційним обміном; сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; зниженням рівня прогнозу слідчого; можливістю зміни показань; підвище­ним ступенем тактичного ризику.

Перехресний допит є специфічним видом судового до­питу. У судовому засіданні правом ставити запитання на­ділені суддя, прокурор, захисник, експерти, цивільний по­зивач, цивільний відповідач та їхні представники, а також підсудні та потерпілі. Допит є перехресним тільки тоді, ко­ли до нього включаються рівноправні учасники криміналь­но-процесуальної діяльності. Кожний учасник судового розгляду має право ставити допитуваному додаткові запи­тання для з'ясування чи доповнення відповідей, які були й на запитання інших осіб.

На перехресному допиті можуть бути допитані усі учасники процесу (підсудні, свідки, потерпілі, цивільні по­зивачі та цивільні відповідачі, а також експерти), які допи­туються у судовому засіданні. Такий допит справляє силь­ний вплив на психіку допитуваного. Він передбачає одно­часний допит кількома учасниками процесу однієї особи відносно одних й тих самих обставин. Особлива роль у пе­рехресному допиті належить суду, який повинен викону­вати регулятивну функцію.

Перехресний допит збільшує небезпеку виникнення навіювання. Це пов'язано з постановкою однотипних запи­тань, повторюванням однакових запитань кілька разів, різною тактикою допитуючих.