5. Допит неповнолітніх

Підготовка і проведення допиту неповнолітніх обумов­лені віковими особливостями допитуваної особи. Знання цих особливостей має велике значення для обрання при­йомів встановлення психологічного контакту, вибору ре­жиму проведення допиту, здійснення впливу на неповно­літнього, оцінки його свідчень.

Неповнолітні — це особи, які не досягли 18 років. У психологічній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх:

1) дитячій вік (до 1 року);

2) раннє дитинство (від 1 до 3 років);

3) дошкільний вік (від 3 до 7 років);

4) молодший шкільний вік (від 7 до 11—12 років);

5) підлітковий вік (від 11 до 14—15 років);

6) старший шкільний вік (від 14 до 18 років).

Вікові особливості — це сукупність взаємопов'язаних типових для даного віку процесів, станів і властивостей, що виявляються у поведінці та вказують на загальну спрямованість розвитку особи. При розгляді психологіч­них особливостей неповнолітніх окремих вікових груп не­обхідно враховувати не тільки хронологічний вік, а й за­гальні якості культури і товариства, до якого вони нале­жать, соціально-економічний стан, стать, індивідуально-типологічні якості.

Вік, починаючи з якого неповнолітній може виступати на допиті як свідок або потерпілий, у кримінально-проце­суальному законодавстві не визначений. У п. З ст. 69 КПК лише вказано, що не можуть бути допитані як свідки осо­би, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судо­во-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них. Характер­ні для неповнолітніх особливості психіки не є психічними чи фізичними вадами, але вони, без сумніву, впливають на процес формування і давання показань. Практиці роз­слідування злочинів відомо чимало прикладів, коли діти віком 3—5 років повідомляли на допиті дані, які сприяли встановленню об'єктивної істини по справі.

Для дітей дошкільної вікової групи характерна кміт­ливість, їх сприйняттю притаманна деталізація. При відт­воренні події, що спостерігалася, діти можуть свідчити про факти, яких не помітили дорослі. У цьому віці діти не ма­ють достатньої здатності до послідовного логічного мис­лення і можуть давати лише нескладні відповіді на зрозу­мілі їм запитання.

Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку ха­рактерною є наявність підвищеного навіювання та схиль­ність до фантазування. Ці психологічні особливості необ­хідно враховувати у процесі допиту і при оцінці показань неповнолітнього.

Підлітковий вік — це перехідний етап від дитинства до дорослості. Принципово нова відмінна риса цього віку — «почуття дорослості». Підліткам притаманні імпульсив­ність, швидка зміна настрою, негативізм. Ці якості можуть бути причиною відмови від спілкування зі слідчим і по­відомлення необхідної інформації.

Якщо свідком є неповнолітній, який не досяг 14 років, допит має проводитися у присутності педагога. Присут­ність педагога при допиті свідків у віці від 14 до 16 років не є обов'язковою. Це питання у кожному випадку вирішує слідчий. У разі необхідності при допиті неповнолітнього свідка можуть бути присутніми лікар, батьки чи інші за­конні його представники (ст. 168 КПК). Згідно зі ст. 438 КПК при допиті неповнолітнього обвинуваченого присут­ність педагога або лікаря, батьків чи інших законних пред­ставників винесена на розсуд слідчого чи прокурора або може бути здійснена за клопотанням захисника.

Важливим питанням підготовки до допиту неповноліт­нього є вибір місця і обстановки допиту (вдома, у школі, в кабінеті слідчого тощо), що має сприяти встановленню психологічного контакту і одержанню необхідної інформа­ції. Треба заздалегідь підготувати запитання, які необхід­но з'ясувати у неповнолітнього. Вони мають бути прости­ми, доступними для розуміння допитуваного.

У процесі допиту неповнолітнього слідчому необхідно встановити з ним психологічний контакт. Для цього реко­мендується провести бесіди на загальні теми (спорт, нав­чання, ігри, нові фільми, книжки та ін.), продемонструвати знання його потреб та інтересів. При допиті неповнолітньо­го підозрюваного або обвинуваченого слідчий повинен три­матись спокійно, доброзичливо, але й достатньо твердо. Така манера поведінки сприяє встановленню необхідного контакту з підлітком, навертає його на відверту бесіду.

Неповнолітньому допитуваному слід допомогти у фор­муванні правдивих показань. Слідчий не повинен викорис­товувати постановку запитань, що мають елементи навію­вання (навідні питання). Дуже обережно слід застосовува­ти оголошення показань інших осіб. Постановка навідних питань нерідко є причиною виникнення добросовісних по­милок у показаннях. Неправдиві ж показання неповноліт­нього можуть бути наслідком помилкового розуміння «ге­ройства», «товариськості».

Специфічними тактичними прийомами, що можуть за­стосовуватися при допитах неповнолітніх, є роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстра­ція поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси; роз'яснення сутності та значення пред'явлених і оголошених матеріалів; роз'яснення непра­вильно зайнятої позиції.