4. Встановлення психологічного контакту

Психологічний контакт — це найбільш сприятлива психологічна «атмосфера» допиту, яка допомагає взаємо­дії та взаємовідносинам між її учасниками, це певний «на­стрій» на спілкування.

Психологічний контакт у допиті передбачає можли­вість виникнення двох його рівнів: 1) коли допитуваний ба­жає давати показання та 2) коли його примушують до цьо­го. Такий контакт може йти з наростанням, а може гаснути чи може раптово виникнути і так само раптово зникнути.

Психологічний контакт завжди має двосторонній хара­ктер, його встановлення і підтримання залежить як від слідчого, так і від допитуваного, хоча ініціатива повинна належати слідчому. Існує двосторонній контакт, в якому допитуваний відчуває, що він становить для слідчого пев­ний інтерес.

Встановлення психологічного контакту вимагає від слід­чого знань психології допитуваного. Він повинен врахову­вати його індивідуально-психологічні особливості, типоло­гічні якості, психічний стан на момент допиту, життєвий досвід та ін.

Тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психо­логічного контакту з допитуваним, ґрунтуються на вико­ристанні даних психології, логіки та інших наук. У цьому відношенні певний інтерес становлять способи приваблю­вати до себе людей, запропоновані Дейлом Карнегі*. Він рекомендує шість таких способів: 1) виявляйте щирий ін­терес до інших людей; 2) усміхайтесь; 3) пам'ятайте, що для людини звук її імені — найбільш солодкий і найбільш важливий звук людської мови; 4) будьте добрим слухачем; заохочуйте інших розповідати вам про себе; 5) ведіть роз­мову у колі інтересів співрозмовника; 6) давайте людям відчути їх значимість і робіть це щиро. Банальність деяких прийомів очевидна, однак це не позбавляє їх практичного значення при певній інтерпретації.

Побудова системи тактичних прийомів передбачає не­обхідність з'ясувати мету встановлення психологічного контакту. Відповідно до мети і процесуального стану допи­туваного в системі тактичних прийомів можуть бути ви­ділені наступні підсистеми:

1) сприяюча адаптації до обстановки допиту і усунен­ню небажаних станів психіки допитуваного:

щодо обвинуваченого (підозрюваного) — уточнення ан­кетно-біографічних даних; бесіда на сторонню тему або на тему, що цікавить, але не відноситься до предмета допиту; демонстрація слідчим поінформованості про обставини жит­тя допитуваного, його потреби, інтереси;

щодо свідка (потерпілого) — повідомлення про мету допиту; бесіда на сторонню тему або на тему, що цікавить, але не відноситься до предмета допиту; переконання у не­відворотності покарання злочинців;

2) стимулююча установку на необхідність спілку­вання:

щодо обвинуваченого (підозрюваного) — роз'яснення допитуваному суті його процесуального становища; демон­страція перспектив ситуації, що склалася; роз'яснення значення щиросердості розкаяння, інших пом'якшуючих обставин; використання позитивної оцінки окремих якос­тей особи допитуваного;

щодо свідка (потерпілого) — переконання в необхідно­сті надання допомоги органам розслідування; роз'яснення суті наслідків вчиненого злочину або можливості їх виник­нення у майбутньому; показ фотознімків (предметів), по­в'язаних із вчиненим злочином та його наслідками; вико­ристання позитивної оцінки якостей особи допитуваного.

Розглянемо зміст і роль окремих тактичних прийомів стосовно підсистеми, яка сприяє адаптації до обстановки допиту та усуненню небажаних станів психіки обвинува­ченого (підозрюваного).

Наступний тактичний прийом — це бесіда з допитува­ним на сторонню тему або на тему, що цікавить, але не відноситься до предмета допиту. Важливе значення у цьо­му відношенні має уміння слідчого вірно обирати тему для бесіди, що визначається знанням інтересів допитуваного, його захоплень, рівнем загальної культури. Бесіди на такі теми дозволяють змінити психологічний стан допитувано­го, позитивно впливають на обвинуваченого (підозрювано­го) незалежно від того, перебуває він у збудженому чи пригніченому стані. Загальмованість, як і схвильованість, викликається напруженням, усунути яке допомагає спіл­кування. Змінюючи тему, необхідно знайти таку, яка ви­кличе у допитуваного інтерес. Допитуваний не повинен відчути, що його «виводять» на заздалегідь заплановану тему розмови. Це можна зробити шляхом включення в по­ле зору допитуваного предметів, пов'язаних з його ін­тересами, які викликають у нього позитивний емоційний відгук.

У процесі такої бесіди проявляються комунікативні якості слідчого, які впливають на встановлення психоло­гічного контакту. Окремі криміналісти розглядають вплив на допитуваного позитивними якостями — ввічливістю, справедливістю, доброзичливістю, принциповістю — як тактичний прийом, що сприяє встановленню контакту. Дійсно, позитивні якості особи слідчого сприятливо впли­вають на встановлення і підтримання контакту, проте вони не можуть розглядатися як самостійні тактичні прийоми, а мають бути притаманні всьому спілкуванню слідчого і до­питуваного.

Тактичний прийом, який полягає у демонстрації слід­чим поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси, сприяє адаптації підозрюваного на допиті, усуненню небажаних станів його психіки. Викорис­тання цього прийому викликає у допитуваного інтерес до інформації, яку повідомляє слідчий, відвертає від чинни­ків, що заважають зосередитись на головному, сприяє від­вертості допитуваного.