2. Підготовка до допиту

Ретельна і всебічна підготовка до допиту є необхідною умовою одержання повних та достовірних показань. У про­цесі підготовки до допиту слідчий здійснює комплекс орга­нізаційних і тактичних заходів.

Підготовка до допиту може бути поділена на три основ­них рівня: пізнавальний, прогностичний та синтезуючий. Пізнавальний рівень полягає у вивченні матеріалів кри­мінальної справи, ознайомленні з оперативно-розшуковими даними, збиранні відомостей про особу допитуваного, вивченні спеціальних питань. Інформація, яка буде одер­жана на цьому рівні, дозволяє прогнозувати різні ситуації допиту, визначати можливість виникнення у допитуваного реакцій на використання того чи іншого тактичного прийо­му або небажаного психічного стану, обирати найдоціль­ніші способи встановлення психологічного контакту. Підго­товка до допиту завершується на синтезуючому рівні й охоплює складання плану допиту, а також вирішення пи­тань, пов'язаних з визначенням доцільного місця, часу та режиму його здійснення.

Під час підготовки до допиту велике значення має цілеспрямоване вивчення матеріалів справи, що дозволяє встановити коло осіб, які підлягають допиту, визначити предмет допиту, сформулювати запитання допитуваному. Вивчення матеріалів справи слід розпочинати з первинних даних, покладених в основу порушення кримінальної спра­ви. У цьому сенсі цікаву інформацію для проведення допи­ту можна одержати з пояснень опитуваного, в яких відби­вається його позиція, ставлення до того, що трапилося. Та­кі пояснення нерідко містять дані, які допомагають спрямувати перебіг допиту, перевірити відомості, одержані від опитуваного.

Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає аналіз даних, які містяться у протоколах слідчих дій, що дає можливість виявити суперечності або прогалини з де­яких обставин. Важливе місце в процесі вивчення матеріа­лів справи належить аналізу результатів таких слідчих дій, як огляд місця події та обшук.

Вивчення даних, які містяться у протоколі огляду міс­ця події, дає змогу виявити окремі психологічні риси особи допитуваного: його рішучість або обачливість, сміливість або боягузтво, навички та звички, жорстокість, цинізм, схильність до афективних спалахів, патологічні відхилен­ня психіки тощо. Вивчення матеріалів справи дозволяє дійти висновку щодо характеру дій допитуваного і скласти його «кримінальний» портрет.

Під час вивчення матеріалів справи слідчий робить за­кладки у потрібних місцях, виписує прізвища, адреси, сис­тематизує письмові та речові докази. В окремих випадках доцільно вести робочі записи щодо кожного допитуваного у вигляді карток або на окремих аркушах паперу.

Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає необхідність:

1) предметної систематизації матеріалів про факти, події, особу тощо;

2) виявлення суперечностей і прогалин у досліджува­них матеріалах;

3) одержання контрольних відомостей, які можна ви­користовувати на допиті.

Деякі слідчі розпочинають допит, не вивчивши добре матеріали справи, і тому забувають з'ясувати істотні обставини. Це призводить до необхідності проводити повтор­ні допити, що є небажаним.

Підготовка до допиту передбачає необхідність вивчен­ня соціально-психологічної характеристики допитува­ного, яка складається з даних про його характер, темпера­мент, рівень інтелекту, спосіб мислення, схильність до ре­ферентної групи, спосіб життя, виховання в сім'ї тощо. Вивчення особи допитуваного дозволяє обрати доцільний момент для допиту, визначити послідовність допиту кіль­кох свідків або обвинувачених, встановити психологічний контакт з допитуваним, обрати найефективніші прийоми, способи виховного впливу, а також оцінити одержані пока­зання.

Вивчення особи допитуваного здійснюється на підставі певних методів: спостереження, бесіди, аналізу результа­тів діяльності, узагальнення незалежних характеристик.

Під час вивчення особи допитуваного істотну допомогу слідчому може надати фахівець-психолог. Використання спеціальних знань у галузі психології в процесі підготовки і проведення допиту є досить ефективним. Психолог може допомогти визначити особливості психічних процесів, вла­стивостей і станів допитуваного, встановити тип темпера­менту, риси характеру, інтелектуальні здібності тощо, а також рекомендувати способи, за допомогою яких можуть бути виявлені окремі психологічні якості допитуваного, за­пропонувати запитання, які доцільно поставити з метою встановлення контакту. Психолог при підготовці до допиту може запропонувати також експрес-психодіагностику до­питуваного, використовуючи можливості тестів.

Заключним етапом підготовки до допиту є його плану­вання, яке передбачає визначення порядку проведення допиту, здійснення прогностичної функції.

При плануванні слідчий прогнозує поведінку обвину­ваченого або свідка на допиті, а також можливість виник­нення різних ситуацій допиту та їх зміни під час його про­ведення. Планування допиту передбачає прогнозування можливих реакцій допитуваного на той чи інший доказ та можливі зміни лінії поведінки слідчого в процесі допиту.

Планування допиту потребує використання можливо­стей рефлексивного мислення (імітації можливого пере­бігу міркувань іншої особи). За допомогою рефлексивного мислення слідчий прогнозує варіанти відповідей, які може дати допитуваний на поставлені йому запитання, і визна­чає відповідну тактику. Рефлексивне управління являє со­бою конкретне запровадження слідчим напрямів прогнозу.

Результати розумової діяльності слідчого при підготов­ці до допиту знаходять свій концентрований вираз у плані допиту — усному або письмовому, короткому або розгор­нутому. Складання розгорнутого письмового плану допиту по­чинається з визначення його предмета. Предметом допиту є сукупність обставин, які підлягають з'ясуванню і мають значення для встановлення істини по справі. Такі обстави­ни мають викладатися в логічній послідовності та відбива­ти специфіку відповідно до процесуального становища до­питуваного. План допиту відбиває зміст тактики: запитан­ня допитуваному та використання інших тактичних прийомів. Підготовка до допиту полягає у визначенні не тільки змісту тактичних прийомів, айв їхній послідовності.