<<
>>

Атмосфера

Атмосфера — це зовнішня газова оболонка Землі, жит­тєдайний буфер між Космосом і поверхнею Землі, носій тепла, вологи, захисник екологічних систем від згубних ультрафіолето­вих випромінювань, важливий фактор фотосинтезу.

Це своєрід­ний «скафандр» для Землі і одночасно велетенський резервуар кисню. Дані свідчать, що в атмосферу щорічно викидається 110 млн т оксиду сірки; 70 млн т оксиду азоту; 180 млн т оксиду вуг­лецю; 70 млн т неочищених отруйних газів; 60 млн т завислих часток; 700 тис. т фреонів (сполук тяжких металів); 500 тис. т свинцю; 100 тис. т токсохімікатів; 10 тис. т ртуті та ін. Встанов­лено, що 80 % кисню постачає в атмосферу морський фітопланк­тон, 20 % тропічні ліси та інша рослинність. Але рівновага пору­шена антропогенними чинниками. Щорічно кількість кисню в атмосфері зменшується на 10 млрд т (вистачило б для дихання кількох десятків мільярдів чоловік). А промисловість, наприклад, США, Японії, Німеччини взагалі живе за рахунок інших, бо спо­живає кисню більше, аніж утворюється на територіях цих країн. Або, скажімо, лише один сучасний пасажирський реактивний лі­так протягом 8 годин польоту поглинає 50—75 т кисню, викида­ючи в атмосферу десятки тонн вуглекислого газу. Відтворити та­ку втрату кисню протягом доби в змозі масив площею 25— 30 тис. га. I все ж витрати атмосферного кисню поки що компенсується його утворенням в процесі життєдіяльності рослинності суші і Світового океану.

Виникла реальна загроза зміни клімату і порушення енергети­чного балансу планети, що пов’язано із значним виділенням вуг­лекислого газу. Звичайно, вуглекислий газ є необхідним компо­нентом фотосинтезу рослин. Але при спалюванні органічного палива, вирубці лісів, розорюванні степів, гнитті, вулканічній ді­яльності вуглецю продукується все більше, що може привести до підвищення середньорічної температури. Слід також зазначити, що протягом тисячоліть середньодобова температура на Землі становила 15 градусів за Цельсієм.

Впродовж останніх ста років температура підвищилась на 0,5-0,6 градуса і за деякими прогно­зами до середини XXI ст. може зрости на 1,5—2,5 градуса, що неминуче приведе до так званого парникового ефекту, тобто до підвищення температури земної поверхні. Небезпека парниково­го явища непередбачувана, бо зміняться характеристики опадів, вітру, хмар, морських течій, айсбергів тощо. У середніх широтах значно збільшиться посушливість, клімат стане напівпустельним, урожаї різко знизяться, а на узбережжях очікується значне під­вищення рівня Світового океану за рахунок танення льодовиків Антарктиди, а отже — і затоплення багатьох прибережних райо­нів. Станеться велике переселення народів. Спеціалісти ствер­джують, що за останнє століття рівень Океану піднявся на 10—12 см. Нині процес прискорився у декілька разів. Щорічно третина берегової лінії відступає приблизно на один метр, а на деяких ді­лянках, зокрема в штаті Луїзіана (США), до 30 м на рік. У повітрі циркулюють створені людиною отруйні речовини, які призводять до мутагенного забруднення. Так, якщо в середині 40-х років ХХ ст. 0,7 % народжених становили неповноцінні діти, то на початку XXI ст. маємо вже понад 10 % неповноцінних немовлят. Це за­грожує зміною генофонду людства.

Спостерігається значна деформація озонового шару як наслі­док попадання у верхні шари атмосфери оксидів азоту, брому та хлорорганічних з’єднань, які і розкладають озон на кисень. Ок­сиди азоту створюються бактеріями з азотних добрив, внесених у ґрунт і перенесених у стратосферу. Особливої шкоди озону за­вдають польоти висотних літаків та запуски космічних кораблів (зокрема, на твердому паливі), вихлопні гази, що мають багато оксидів азоту. Так звані фреони широко застосовуються в холо­дильниках, рефрижераторах, для очищення мікросхем, в аерозо­льних упаковках для лаків, дезодорантів, фарб та ін. Надзвичайне занепокоєння викликає витік антарктичного озону (40— 50 %). Якщо раніше пульсуюча діра відновлювалася, то з кінця 80-х ро­ків ХХ ст.

існує постійно і має тенденцію до розширення. З озо­новою дірою ще багато незрозумілого, і це потребує активізації спільних дій різних держав. Ще у 1985 році 28 держав — вироб­ників фреону уклали Віденську конвенцію з охорони озонового шару. Велику загрозу становлять кислотні дощі, які утворюються внаслідок взаємодії атмосферної вологи з продуктами неповного згорання палива на ТЕЦ, промислових підприємствах, в автомо­більних двигунах. Сірчана й азотна кислоти у вигляді дрібних краплин переносяться на величезні відстані і випадають кислот­ними дощами. Наслідки надто тяжкі: гинуть ліси, комахи, твари­ни, руйнуються будівлі, виводяться із сівозміни ґрунти.

Стан повітряного середовища в Україні, як і в багатьох інших країнах, явно незадовільний, а в деяких регіонах (Маріуполь, Кри­вий Ріг, Запоріжжя та ін.) — вкрай загрозливий. Тривалий період диктат центру впливав на відповідну структурну деформацію на­родного господарства, коли перевага надавалася розвитку сиро­винно-видобувних і металоливарних (металургійних, гірничоруд­них, хімічних), досить брудних і надзвичайно екологічно небезпечних галузей промисловості. Економіці України властива також висока питома вага ресурсних та енергоємких технологій, впровадження і нарощування яких у промисловості та сільському господарстві здійснювалося дешевим способом — без будівництва відповідних очисних споруд. Злочинна діяльність всевладних мо­нополій — одна з основних причин безпрецедентного радіаційно­го і хімічного забруднення величезних територій. Роки безконтро­льної експлуатації багатств України привели до того, що у багатьох районах забруднення повітря у десятки разів перевищує гранично допустимі норми. Хіба не вражають такі дані: територія України становила 2,7 % колишнього Союзу, а шкідливих викидів на неї припадало майже 30 %. Це 17 млн т шкідливих речовин, тобто по 300 кг на кожного жителя, а в деяких регіонах, напри­клад, Донецько-Придніпровському, — 500 кг і більше (у Кривому Розі — 1,6 т на мешканця, що становить 10,1 % усієї кількості ви­кидів в Україні). Одне з провідних місць у забрудненні атмосфери належить автотранспорту — понад третина об’єму викидів забру­днюючих речовин в Україні, а в деяких містах більше, ніж поло­вина. Велику стурбованість викликає неблагополучна екологічно столиця України. Так, Київ, який по суті не має металургійної і видобувної промисловості, за загазованістю повітря, в тому числі й автотранспортом, попереду промислових центрів — Запоріжжя, Кривого Рогу, Харкова, Макіївки, Алчевська та ін.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Атмосфера:

  1. 3. Атмосфера.
  2. 16 Элементы атмосферы торгового зала магазина
  3. 21. Окна прозрачности земной атмосферы.
  4. 12. Общие принципы систем зондирования атмосферы. Лидары. Измерение скорости и направления воздушых потоков.
  5. 99. Криминалистическая характеристика преступных нарушений правил охраны окружающей среды: водных ресурсов и атмосферы.
  6. 14 Измерение температуры атмосферы: метод с использованием резонансного рассеяния на атомах щелочных металлов, метод рэлеевского рассеяиния, метод комбинационного рассеяния молекулами воздуха.
  7. 2. Сонячна стала. Температура Сонця.
  8. 38. Парниковый эффект на Венере и сезрнные изменения на Марсе.
  9. Екологічна проблема
  10. 13. Космическая и авиационная геодезия. Особенности зондирования в водной среде. Системы машинного зрения ближнего радиуса действия.
  11. Инновационные решения в области автомобилестроения и экологии
  12. 8.Задачи коммуникационного менеджмента в формировании корпоративной культуры.
  13. Учение о ноосфере В. И. Вернадского. Социальная экология как теоретическая основа преодоления экологического кризиса.
  14. 8. Рефракция и редукция за рефракцию
  15. 59. Методы продвижения, используемые в розничной торговле.
  16. 10. Спектральный анализ, его положения.
  17. ПРИЛОЖЕНИЯ