Гідросфера

Гідросфера — водна сфера Землі в сукупності всіх вод земної кулі: океанів, морів, льодовиків, підземних вод, річок і озер. Земля майже на три чверті покрита водою. Арістотель вва­жав воду одним із головних елементів побудови світу, адже не­має іншого природного тіла, яке могло б зрівнятися за впливом на перебіг найграндіозніших геологічних процесів.

Проблема забезпечення людства прісною водою дедалі більше загострюється. Якщо в стародавній період її споживання на душу населення становило 12—18 літрів на добу, то тепер — від 200 до 400 літрів. Дуже швидкими темпами споживання води зростає в промисловості. Так, тільки за століття загальне споживання води зросло в 7 разів, а на промислові потреби — у 21 раз, що стано­вить 20 % від загального рівня її споживання.

В сучасних умовах вода майже в половині всіх річок і озер не придатна не лише для життя, а й для нормального існування меш-канців водойм. Великі водні артерії — Рейн, Ганг, Міссісіпі, Амазонка, Сена, По, Дунай, Волга, Дністер, Дніпро та інші — знаходяться в катастрофічному стані. Експерти передбачають, що у Німеччині до кінця XXI ст. літр чистої питної води коштувати­ме стільки ж, скільки літр рейнського вина. Якщо підрахувати запа-си байкальської води — 23 км³, то їх вартість становитиме 1,6 трлн доларів. Шкода, але найкраще озеро в світі, з найбіль­шими запасами прісної води, причому найкращої якості, опини­лося в критичному стані. I виною — бездумна гігантоманія, що породила на чудо-озері найбрудніше з усіх виробництв — целю­лозно-паперове. Антропогенною катастрофою величезного мас- штабу стала і трагедія Аралу — годувальника мільйонів людей, чудового регулятора клімату Середньоазіатського регіону. Але проблема не тільки в забрудненні водойм. Помітним є виснажен­ня і отруєння найцінніших і доступних джерел прісної води, зок­рема грунтової, відновлення чистоти якої, як вважають фахівці, може тривати 300—400 років.

Водні артерії України мають величезне значення. Основним джерелом водопостачання є річковий стік. В Україні стічні води становлять 50—85 млрд м3, що, порівняно з Бразилією (9900 млрд м3), є досить скромним. Причому абсолютна більшість річ­кового стоку припадає на Південно-Західний економічний регіон (70 %), а на Донецько-Придніпровській і Південний, де мешкає 60 % населення, лише 30 %. Але саме тут найбільша кількість водомістких виробництв. Це і привело до будівництва 1087 ма­лих і великих водосховищ. Гігантоманія перетворила красень- Дніпро на каскад водосховищ, внаслідок чого повноводна, зі ста­більною екологічною системою, третя за величиною ріка в Євро­пі втратила свої незліченні багатства: заплавні луки, безмежні па­совища, сади, ліси, родючі чорноземи, флору і фауну, сотні сіл, а з ними — культурну тисячолітню самобутність жителів. Річковий режим Дніпра дедалі більше трансформується в озерний, різко уповільнений водообмін і утворення зон замору. Досить небезпе­чною є і концентрація радіонуклідів у Київському водосховищі та Прип’яті.