Глобальні проблеми сучасності

Що таке глобальні проблеми? Глобальні проблеми — це проблеми, які стосуються життєвих інтересів всього людства, всіх народів, країн, континентів, всіх соціальних сил і класів, а в перспективі й майбутнього всього людства; це проблеми, що на­справді набувають всесвітнього характеру, тобто виявляються як об 'єктивний фактор розвитку суспільства в усіх основних ре­гіонах; це проблеми, невирішення яких створює загрозу для май­бутнього людства і які мають бути вирішені, щоб забезпечити дальший прогрес суспільства.

Глобальні проблеми — результат тривалого історичного роз­витку антагоністичного суспільства; не досить раціональне і ефе­ктивне використання природних ресурсів і досягнень науки і техніки державами; суперечливість процесів взаємодії людини, суспільства і природи. Глобальні проблеми — закономірний на­слідок, результат всієї сучасної глобальної ситуації, що склалася на планеті Земля в кінці XX століття. Для правильного розуміння походження, суттєвості та можливості їх вирішення необхідно бачити в них результат попереднього всесвітньо-історичного процесу, в усій його об 'єктивній суперечливості. Сучасне стано­вище світу відрізняють: убогість більшості населення, напівголо­дне існування значної частини людей, які живуть на планеті, гос­тра недостатність охорони здоров’я і масова передчасна смертність (особливо серед дітей), величезні масштаби непись­менності, взагалі, відносно низька фізична, соціально-побутова та інтелектуальна культура більшості людей; стихійна урбанізація, протиприродне скупчення гігантських мас у великих містах, з одного боку, і деградація сіл, з іншого; в обох випадках це вкрай негативні наслідки для економіки, культури, екології, соціальної психології людей; зростаючі масштаби антигромадських явищ (поведінка людей, що відхиляється від норми, включаючи нарко­манію, корупцію, незаконний перерозподіл благ — тіньова еко­номіка, злочинність та ін.).

Глобальні проблеми поділяються на три групи: перша — ін­тернаціональні, світові проблеми, зв’язані зі сферою міжнарод­них відносин, відображають притаманні їй суперечності і об’єктивні необхідні перетворення; друга — глобальні проблеми взаємовідносин особи та суспільства і треті — глобальні про­блеми в сфері взаємодії людини і природи. Соціальний прогрес в розвитку дедалі більше втягується, з одного боку, в процеси зага­льносвітового, глобального масштабу і характеру, а з іншого, — прокладає нові соціальні маршрути, що ведуть в майбутнє в умо­вах глобальних загроз, і робить нові шляхи і способи їх вирішен­ня і усунення.

Перша група глобальних проблем охоплює, насамперед, про­блеми збереження миру і припинення гонки озброєнь, відвернення термоядерної війни, збереження світової цивілізації. Прогрес людства безпосередньо зв’язаний з науково-технічною революці­єю, з якісним стрибком в продуктивних силах людства, але й з якісним стрибком у засобах руйнування, у військовій справі, що вперше в історії наділила людину реальною можливістю знищити всіх живих на Землі.

В світі нагромаджені засоби масового знищення, достатні для багаторазового знищення всього живого на планеті. Підрахунки експертів ООН показують, що в світі ядерної зброї на «мільйон Хіросим», що навіть вибух 100 невеликих ядерних бомб (потуж­ністю від 5 до 50 кілотонн) приведе до знищення всього живого на просторій території планети. Ядерний же залп тільки одного американського підводного човна «Трайдіт» (24 потужні ракети з ядерним зарядом) може привести до різкого зниження темпера­тури на всій Землі, до настання абсолютної темряви тощо. Світо­ва війна може привести до загибелі світової цивілізації. Який може бути для людини вибір між життям і смертю? Звідси єди­ний реальний шлях — загальне і повне роззброєння, формування у всіх людей планети такого політичного мислення, що відобра­жало б принципи гуманізму, рівності та соціальної справедливос­ті і було б здатне розірвати безповоротно з думкою та дією, що століттями будувалися на прийнятності, допустимості війн і збройних конфліктів.

Вирішення глобальних проблем не віддаляє, а, навпаки, на­ближує соціальне оновлення суспільства — така діалектика соці­ального прогресу. I, звичайно ж, не може відкладатися вирішення пріоритетних глобальних проблем до тієї пори, доки на планеті не запанує солідарність і планомірний, свідомий розвиток суспі­льства.

Друга група — проблеми, зв ’язані з взаємостосунками людини і суспільства (проблема зростання населення та ін.). Населення світу, за даними ООН, до 2000 року збільшилось наполовину і становило на початку XXI століття, незважаючи на зменшення темпів приросту, 6,5 млрд жителів, 90 % з них живе в країнах, що розвиваються. Практично, за чверть століття населення планети зросте на стільки ж, на скільки зросло за перші 1950 років н. е., але зростання народонаселення навряд чи зуміє розвиватися тем­пами, необхідними не тільки для подолання розриву між потре­бами і фактичним його споживанням (насамперед, в країнах, що визволились). За даними ООН, дефіцит білка, наприклад, стано­вив до 2000 року приблизно 20 млн тонн, а на початку XXI сто­ліття недоїдання, голод обходитися людству щорічно в таку ж кі­лькість жертв, в скільки обійшлася Друга світова війна, що тривала п’ять років (тобто 20 млн жителів).

Третя група — проблеми, зв ’язані зі взаємовідносинами люди­ни і природи (енергетична, сировинна, продовольча, охорона на­вколишнього середовища та ін.). Проблеми, зв’язані з взаємодією людини і середовища проживання, суспільства і природи — зага­льнолюдські. В одному з документів ООН говориться, що «в історії людства виникає криза всесвітнього масштабу — криза навколишнього середовища. Стає очевидним, що при розвитку існуючих тенденцій, життя на Землі поставлене під загрозу».

Ось дані. Загальний обсяг забруднених відходів виробництва в другій половині 80-х років становив більш аніж 65 млн тонн. на З початку XXI століття щорічно в атмосферу викидається близько 145 млн тонн двоокису сірки, 250 млн тонн пилу і 70 млн тонн газу, в водосховища потрапляє близько 32 куб. км неочищених промислових вод, вирубуються та гинуть ліси на всій території планети. Через надмір різноманітних газів, за даними вчених, в Антарктиді утворилася діра в озоновому шарі. Головне лихо на­віть не в дірі над Антарктидою, а в тому, що тонкий озоновий шар, що надійно захищає від смертоносних ультрафіолетових випромінювань, став тонше скрізь. Його результат фреони — га­зи, що застосовуються в аерозольних балончиках, холодильних установках і у виробництві пінистих пластмас. Держави Спів­дружності викидають в атмосферу 10—14% фреонів, Японія — близько 15 %, США — близько 30 %. Над Москвою, наприклад, товщина озонового шару зменшилася на 3 %. Товщина ж озоно­вого шару над Києвом зменшилася на 2,5 %, а над Харковом, Одесою і особливо над Придніпров’ям — на 2 %. Що це означає? Американські вчені підрахували, що при зменшенні озонового шару лише на 1 % — рівень захворюваності на рак шкіри зі смер­тельним наслідком зростає на 6-7 %. Якщо перерахувати на циф­ри для європейської частини (Україна, Білорусь, Молдова, части­на Росії), то виходить 7—9 тис. смертей щорічно. Осідання пилу на льодах Арктики і Антарктиди може привести до їх часткового танення, змінити відбивну здатність Землі. Уявлення про можли­ві результати розвитку таких процесів доки надто суперечливі. Одні стверджують, що постійний та інтенсивний режим забруд­неності може викликати похолодання і навіть оліднення. Інші — доки їх більшість — що нагромаджуваний вуглекисень у атмос­фері (як скло в атмосфері), пропускаючи сонячну радіацію, не пропускає назад в космос інфракрасне випромінювання: створю­ється «парниковий ефект». Ясно, що зміни і в той, і в іншій бік є зміни в становищі всієї планети, а отже, і в умовах існування людства.

З початку 80-х років XX ст. загострилась проблема навколиш­нього середовища в Україні, Росії, Білорусі, Казахстані та ін. і в усьому світі. Бездумне знищення лісових масивів, забруднення озера Байкал і Ладозького, скидання шкідливих хімічних речовин в ріки, спроби перекинення сибірських рік з півночі на південь тощо — все це веде до екологічної катастрофи. Екологічною ка­тастрофою стало наступ пустель на ще нещодавні оазиси в Аф­риці, Австралії, Азії, в Європі, Америці тощо, відбувається об’єднання і зменшення видової різноманітності тваринного і ро­слинного світу. За даними ООН, за 20 століть н. е. через варвар­ське ставлення людей до навколишнього середовища знищено 106 видів тварин і 139 видів птахів, внаслідок Чорнобильської аварії заражена радіацією частина території України, Білорусі і Росії. Якщо виходити навіть з сучасних масштабів забруднення навколишнього середовища, то до 2000 року розвинені країни витрачали приблизно 1,4—2 % їх валового суспільного продукту і 5—6 % капіталовкладень на заходи із захисту навколишнього середовища. В першій половини XXI століття країнам, що розви­ваються, доведеться витрачати на охорону навколишнього сере­довища 0,5—1,5 % суспільного продукту і 2—5 % капіталовкла­день. Такі деякі дані.

Величезна кількість різноманітних речовин, що утворюються як побічні результати виробничої діяльності, потрапляє в гідро­сферу — океани, моря, ріки, озера, підземні води. За сучасними даними, об’єм всієї води, наявної на планеті, становить 1,4—1,6 млрд куб. км. Близько 94 % її зосереджено в Світовому океані, частина — в льодовиках, ґрунті, в атмосфері. Прісна ж вода, що, насамперед, необхідна людині, складає тільки 2 % від об’єму всі­єї гідросфери і розподіляється по планеті вкрай нерівномірно. В деяких промислово розвинених країнах забруднюється до 25— 30 % всього річкового стоку. Про якість таких вод не потрібно го­ворити: несуть відпрацьовані технічні масла, пестициди, нітрати, фосфати, свинець тощо. Покидьки, що потім нагромаджуються у водоростях, планктоні, рибі, врешті-решт, обертаються для лю­дини проблемами «водного голоду» і нових хвороб. Тепер дедалі більше приковує увагу становище Світового океану, що став сті­чною ямою планети: практично все, що людство скидає в грунт, у внутрішні водосховища, ріки, рано або пізно опиняється в океані. Особливу небезпеку становлять відходи, що потрапляють в океан безпосередньо, минаючи ріки. Це нафта, вуглекисні тощо. Людс­тво не повинно переходити меж, за якими самоурегулювання біо­сфери порушується, — такий основний висновок з екологічної ситуації, що склалася.

Злиденне становище країн, що розвиваються — найбільша за­гальносвітова проблема, що виникла внаслідок багатовікового панування колоніалізму. Країни, що розвиваються, де проживає більше 2 млрд населення планети, стали практично суцільним ре­гіоном бідності. В середині 80-х років XX століття рівень прибу­тків на душу населення в країнах, що визволились з-під колоніа­льного поневолення, в 12 разів нижче, аніж в розвинених капіталістичних країнах, на початку XXI століття майже в 15 ра­зів, бідність не знижується, а зростає. До глобальних проблем на­лежить і складний комплекс безпосередніх і віддалених проблем, що виникають під впливом науково-технічної революції. Це — проблема зайнятості людини, коли всі виробничі дії здійснюють­ся технічними системами незрівнянно швидше і ефективніше; проблема інтелектуального розвитку людини, коли наука і техні­ка досягнуть настільки високого рівня, що брати участь у їх тво­рчому розвитку, застосовувати на практиці зможуть тільки всебі­чно розвинені люди; проблема біофізичного стану людини, коли досягнення науки і техніки зможуть задовольнити весь комплекс основних запитів людської життєдіяльності та відпадає необхід­ність у виконанні фізичних дій, граничний стан уразливості буття окремого індивідуума і людей величезних регіонів у зв’язку з імовірною аварією складних централізованих технологічних сис­тем, що забезпечують життя людей; проблема розвитку сім’ї і виховання дітей тощо.

Всі глобальні проблеми сучасності концентруються на про­блемі людини — її життя, здоров’я, розвитку свідомості та само­пізнання, вольових якостей, духовному багатстві, творчому хисті, людинолюбстві, почутті добра, справедливості тощо. Глобальні проблеми — загальнолюдські інтереси, що порушують життєві інтереси всіх людей, народів, країн, континентів, їх вирішення не може бути справою однієї або групи держав. Тут необхідне спів­робітництво в загальносвітовому масштабі, тісна, конструктивна взаємодія більшості країн. В сучасних умовах дедалі гострішими і гострішими стають проблеми: ресурсів, екології, демографічна і продовольча.