Глобальні проблеми сучасної цивілізації. Міжнародний тероризм

Глобальні (від лат. qlobus - куля) проблеми сучасності - це про­блеми, які є загальносвітовими, такі, що зачіпають інтереси всіх націй і держав, усіх класів, соціальних груп, політичних партій, суспільних організацій і кожної людини зокрема.

Ці проблеми породжені:

• сучасними умовами матеріального виробництва;

• технічним рівнем озброєнь;

• соціально-політичними протиріччями сучасної цивілізації, які досяг- ли критичної межі.

Ці проблеми становлять зміст сучасної світової цивілізації і для свого вирішення потребують спільних зусиль.

У другій половині ХХ століття сформувалася теорія глобалістики - система наукових знань про походження і сучасний стан глобальних проблем, їх класифікацію і обґрунтування практичних соціально-еко­номічних і політичних шляхів їх розв’язання. Глобалістика - це мето­дологія наддержавного планетарного всесвітнього підходу до вирішення земних проблем.

Виникнення і загострення глобальних проблем сучасності корі­няться в конкретних видах діяльності самої людини. На край безодні світ поставили споживацьке ставлення людини до природи, стихійний вплив на останню непродуманої господарської діяльності та накопи­чення неймовірної кількості зброї масового знищення як результату ідеологічного та політичного протистояння держав різної орієнтації.

Можна навести чимало прикладів такого протистояння та дія­льності. Зокрема, у світі нагромаджено ядерних зарядів потужністю 60 тис. мегатонн, що в 10 тис. разів перевищує кількість вибухових речовин, застосованих у роки Другої світової війни. Але ж атомна та термоядерна зброя - не єдиний різновид зброї масового знищення. Є ще хімічна, лазерна, бактеріологічна зброя тощо. Та навіть якщо застосувати звичайну зброю тільки в Європі, насичену ядерними реак­торами (150 - рівних за потужністю Чорнобильській АЕС), хімічними заводами, похованням токсичних, зокрема й радіоактивних, відходів - неважко уявити, що залишиться від “колиски цивілізації” та й усієї планети.

Глобальних масштабів набула екологічна проблема. Кількість на­селення планети з початку ХХ століття зросла більш як у три рази, а площі, зайняті рослинністю - джерелом виробництва кисню - скороти­лися за цей час на одну третину. Ерозія щорічно руйнує у світі 26 млрд. га родючих ґрунтів.

За останні 100 років зміст вуглецю в атмосфері збільшився в 10 ра­зів. І це не дивно, адже за останні 30 років було знищено 50 % тропічних лісів Азії та Латинської Америки, які поглинали вуглець. У результаті кризових екологічних явищ з’явилася реальна загроза парникового кліматичного ефекту.

Внаслідок бурхливого зростання населення планети виникає чи­мало й інших проблем. Особливо гостро стоїть демографічна проблема в країнах, що розвиваються. Сотні мільйонів людей тут, як і раніше, при­речені на голод і злидні, 40 % населення неписьменні. Близько 800 млн. чоловік, які мешкають у цих країнах, постійно недоїдають, а від голо­ду щороку помирає 30-40 млн. чоловік. Щорічний дохід половини на­селення тут не перевищує 120 дол. на душу.

Негативною залишається й тенденція співвідношення рівнів розви­тку між Північчю і Півднем. Якщо на початку ХХ століття національний дохід на душу населення в розвинутих країнах перевищував відповід­ний показник у відсталих країнах у 6 разів, то на початку ХХІ століття він став 14-кратним. І це при тому, що сьогодні частка населення країн, що розвиваються, становитиме 4/5 усього населення планети.

Соціально-економічні проблеми породжують і політичну внутріш­ню та регіональну нестабільність. Країни, що розвиваються, й досі за­лишаються глобальним осередком напруженості і воєнних конфліктів.

Глобальні проблеми можна поділити на дві великі групи. Перша з них об’єднує ті, що діють у системі “людина - природа”, друга - ті, що діють у системі “людина - людина”.

До першої групи належать:

• проблеми населення Землі та його життєзабезпечення (продовольча, енергетична, сировинна й взагалі проблеми задоволення матеріаль­них потреб, а також демографічні проблеми);

• проблеми захисту навколишнього середовища (частіше їх називають екологічними);

• проблема освоєння космічного простору і Світового океану, вико­ристання їх в інтересах людини;

• проблема запобігання стихійним лихам і боротьбі з їхніми наслід­ками.

До другої групи належать:

• проблема ліквідації відсталості (економічної, культурної) країн, що розвиваються;

• проблема захисту і розвитку “духовного середовища”, примноження духовної культури;

• проблема вдосконалення освіти, інформатики;

• проблема боротьби зі злочинністю, наркоманією та іншими негати­вними соціальними явищами, зокрема з міжнародним тероризмом;

• проблема боротьби проти найбільш небезпечних захворювань, особ­ливо тих, що мають соціальне забарвлення (СНІД тощо);

• одна з найбільш гострих - проблема збереження миру.

Можна виділити такі особливості глобальних проблем:

• вони мають планетарний, загальносвітовий характер, зачіпають ін­тереси усіх народів світу;

• загрожують деградацією й загибеллю усьому людству;

• потребують невідкладних та ефективних рішень;

• вимагають колективних зусиль усіх держав, спільних дій усіх на­родів.

У свій час Володимир Вернадський запропонував вирішувати глобальні проблеми сучасності, використовуючи міждисциплінарні підходи (поєднання філософських, політичних, природних та техніко- економічних знань до відповідних сфер людської діяльності). Він ство­рив вчення про ноосферу (від грец. noos - розум). Сам термін запро­понував у 1927 р. французький учений Едуард Леруа. За Вернадським, ноосфера - сфера свідомої діяльності людини в глобальному масштабі, взаємодії суспільства і природи, в межах якої розумна діяльність лю­дини стає головним, вирішальним фактором розвитку.

Однак для досягнення такого стану необхідно, щоб усі країни відмовилися від політики конфліктності та конфронтації і перейшли до глобального співробітництва на засадах визнання пріоритетів загально- цивілізаційних цінностей.

На початку третього тисячоліття однією з головних проблем людс­тва став міжнародний тероризм. Як політичне явище тероризм сягає своїм корінням у глибоку давнину. За своїм походженням латинський термін “terroro” означає “страх, жах”. Страх - це одне із найбільш гли­бинних почуттів людини, що виникає при зустрічі з незвіданим, незро­зумілим і загадковим.

Тероризм вийшов на світову арену як загальнолюдська катастрофа. Завдяки розвитку науки і техніки тероризм стає загрозою вже не окре­мим особистостям, як було раніше, а набуває значення глобальної проблеми, яка загрожує всьому людству. Виступаючи з промовою на Генеральній Асамблеї ООН у 1986 р., тодішній прем’єр-міністр Франції Жак Ширак зазначив, що тероризм став систематично застосованою зброєю безмежної і найчастіше безликої війни. За даними Держде­партаменту США, у світі щорічно здійснюється від 320 до 620 теро­ристичних актів, але аналітичні центри ЦРУ вважають ці цифри значно заниженими.

Географічні зони терористичної активності сьогодні не мають кордонів. 11 вересня 2001 р. два пасажирські літаки, захоплені терорис­тами, врізались у будівлі-близнюки Міжнародного торгового центру в Нью-Йорку. Навіть США, які щорічно витрачали 5 млрд. доларів на заходи боротьби з тероризмом, виявилися беззахисними перед реальною загрозою.

Тероризм - явище багатогранне. У ньому поєднуються ідеологіч­ні, релігійні, етнічні та інші чинники. Крім того, ґенеза даного явища свідчить про його постійну трансформацію: зміну фори і методів діяль­ності, організаційної побудови та інше. Тероризм має багато спільного з іншими формами соціального протесту:

• агресією;

• збройною боротьбою;

• військовими конфліктами;

• диверсіями тощо.

Найбільший інтерес являє собою політичний тероризм. Він висту­пає як соціально-політичне явище, засноване на використанні або загро­зі використання політичного насильства у формі терористичного акту з метою створення атмосфери жаху в суспільстві для досягнення полі­тичних цілей суб’єктів терористичної діяльності.

Тероризм не є чітким і сталим явищем, а являє собою метод полі­тичної боротьби, до якого вдаються різні соціальні прошарки населення. Політичний характер терористичної діяльності принципово відрізняєть­ся від кримінальної злочинності, хоч між ними є деяка схожість, а саме:

• кримінальні злочинці та терористи свідомо порушують закони;

• ряд використовуваних ними засобів збігається;

• самі терористи нерідко залучають до своїх операцій злочинців.

Однак між політичним та кримінальним тероризмом усе ж більше відмінностей, ніж схожості.

Тероризм, як і будь-яке інше соціальне явище, має багато форм прояву.

За сферами дії тероризм може бути внутрідержавним та міжна­родним.

Внутрідержавний тероризм характерний лише для якої-небудь окремо взятої країни. Він пов’язаний як з діяльністю державних струк­тур по придушенню опозиції шляхом насильства, так і з боротьбою опозиції проти існуючого режиму.

Міжнародний тероризм - це такий, який розповсюджується на громадян і територію більш ніж однієї країни. Такі терористичні органі­зації, як “Всесвітній ісламський фронт боротьби проти іудеїв і хресто­носців^ “Аль-Каїда”, “Аль-Джихад” та інші обплутали мережею своєї терористичної павутини весь світ.

З огляду на ставлення суб’єктів терористичної діяльності до дер­жавної влади, тероризм підрозділяють на державний та недержавний.

Державний терор є відкрите насильство з боку правлячої еліти, яка спирається на силу державних інститутів.

Недержавний тероризм - насильство й залякування, що викорис­товують угруповання, які не беруть безпосередньої участі в діяльності державних органів.

З огляду на ідентичність суб’єктів терористичної діяльності, теро­ризм може бути етнічним та релігійним.

Суб’єкти етнічного тероризму являють собою групи, чий статус визначено етнічною належністю. Дана різновидність тероризму є на­маганням зміни форми державного правління, створення самостійної держави або досягнення часткових змін у становищі етнічних утворень.

Релігійний тероризм представляють терористичні організації, які належать до однієї конфесії (християнської, мусульманської, індуїст­ської і т.д.). Однією з причин виникнення конфліктів на релігійній ос­нові є фундаменталізм, притаманний представникам усіх релігій.

З огляду на соціально-політичну спрямованість, вирізняють лівий і правий тероризм.

Лівий (революційний) тероризм орієнтується на різноманітні ліві соціально-політичні доктрини (марксизм, ленінізм, троцькізм, маоїзм і т.д.).

Правий (контрреволюційний) тероризм орієнтується на тради­ційні для нації політичні доктрини та цінності. Часто активізується в період найбільшої загрози з боку лівих сил.

За засобами впливу на об’єкт тероризм поділяють на демонстра­тивний та інструментальний.

Демонстративний тероризм - має на меті привернути увагу до тієї чи іншої проблеми (будівництво АЕС, охорона навколишнього середовища).

Суб’єкти інструментального тероризму намагаються досягти реальних змін владних відносин під тиском фізичного впливу (вбивство, захоплення об’єктів, вибухи та ін.).

За засобами, які використовують під час терористичних актів, виді­ляють тероризм із застосуванням засобів ураження (зброя, вибухівка) та тероризм із застосуванням зброї масового знищення (біологічний, хімічний, ядерний тощо).

За середовищем здійснення тероризм буває наземним, повітря­ним, морським, космічним.

Терористичними актами можуть бути:

• диверсія;

• замах на вбивство;

• викрадення;

• пограбування (експропріація);

• захоплення будівель;

• збройні напади;

• кібертероризм (напади на комп’ютерні мережі);

• хайджекінг (захоплення транспортного засобу - літак, залізнич­ний потяг, автомобіль).

Останнім часом проблема тероризму все більше і більше набуває глобального характеру. У зв’язку з цим зросло міжнародне співробіт­ництво в боротьбі з тероризмом. Було прийнято цілий ряд документів, які регламентували діяльність у цій сфері, а саме:

• Конвенція про злочини і деякі інші акти, які скоюють на борту повітряних суден (1963);

• Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних су­ден (1970);

• Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (1971);

• Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом (1973);

• Міжнародна конвенція про боротьбу з захопленням заручників (1979);

• Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (1980);

• Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (1988);

• Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розміщених на континентальному шельфі (1988);

• Конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997);

• Конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999) та інші.

У 1999 році Генеральна Асамблея ООН заснувала відділення по запобіганню тероризму, яке розпочало свою роботу в квітні того ж року. Головним напрямом діяльності відділення є дослідження і тех­нічна співпраця, а також взаємодія у сприянні активізації міжнародного співробітництва в попередженні тероризму.

Особливе місце в боротьбі світового співтовариства з терориз­мом займає Інтерпол - міжнародна організація карної поліції, яка була організована ще в 1927 р.

Світ прийшов до розуміння: тероризм створює загрозу завжди і скрізь. Віднині людина, незалежно від національності, кольору шкіри, віровизнання, в жодному куточку світу не може почуватися в безпеці. Жодна країна (навіть наймогутніша) не в змозі захистити себе від те- рактів. Це вказує на те, наскільки світ є незахищеним перед тероризмом, і підтверджує, що цю проблему потрібно всім країнам вирішувати спільно. У жодному разі не можна давати терористам відчути, що вони здатні поставити на коліна весь світ. Завдання боротьби з міжнарод­ним тероризмом має об’єднати весь цивілізований світ. Прикладом цього стало створення міжнародної антитерористичної коаліції на чолі з США. Більш ніж 100 країн задекларували свою підтримку в боротьбі з тероризмом.

3.