Особливості структурно-функціонального методу

Структурно-функціональний аналіз дає можливість розглядати політику як деяку цінність, систему, що має складну структуру, кожний елемент якої має певне призначення і здійс­нює специфічні функції, спрямовані на задоволення відповідних потреб системи.

Для структурно-функціонального підходу визначення полі­тичної системи суспільства важливим, фундаментальним є встановлення місця та значення функціональних вимог до полі­тичної системи. Існує певна мета, вибрана з обмеженої кількості альтернатив, необхідних для життя суспільства. Привести мету до конкретних дій, реалізувати її, можливо тільки за здійсненням політичною системою певних функцій, тобто діяльність має бути доцільною. Якщо ж у філософії діяльність — специфічно людський спосіб ставлення до світу — стає процесом, в ході яко­го людина відтворює і творчо перетворює природу, стає тим са­мим діяльним суб’єктом, а освоювані нею явища природи — об’єктом своєї діяльності, то в соціальній філософії поняття дія­льність характеризує функцію індивіда в процесі його взаємодії з навколишнім світом. Специфічною особливістю вищої діяльності людини є свідоме перетворення навколишнього. Діяльність лю­дини має суспільний характер і визначається суспільними фор­мами, умовами життя. Доцільність політичної діяльності визна­чається межами політичної системи. Функції, що спрямовані і мають мету, називаються явними. Інші функції не є явними, а на­зиваються прихованими, і також ураховуються при з’ясуванні дій та структур. Саме усвідомленню важливості функцій, особливо прихованих, що реалізуються політичними лідерами і управлін­ськими верствами і групами, сприяє структурно-функціональний метод. Вхідні і вихідні фактори політичної системи аналізуються Габріелем Алмондом з метою з’ясування їх місця і значимості, закладених в надрах політичної системи.