<<
>>

Структурний функціоналізм Толкотта Парсонса

Відомий американський соціолог Толкотт Парсонс — засновник досить впливової структурно-функціональної школи. Його теоретична система орієнтована на синтез всього цінного, створеного в соціальних науках, а теоретичні пошуки полягали в новому підході до з’ясування соціологічної теорії.

Толкотт Пар­сонс поклав початок нового підходу до творчої спадщини в соці­ології, прагнув синтезувати різні концепції. При формуванні со­ціологічної теорії Толкотт Парсонс дотримувався позиції аналітичного реалізму, починав виклад теорії, насамперед, з роз­робки понять, абстрагованих від складної і різноманітної емпіри­чної дійсності, але здатних виділити найістотніші, найважливіші риси існуючого світу. В сучасному суспільствознавстві функціо­нальний підхід — один з методологічних підходів. Його суть по­лягає у виділенні елементів соціальної взаємодії, які належить досліджувати і визначати їх місце і значення (функції) як певнос­ті, роблять необхідним її системний розгляд. Функціональний підхід присутній в усіх соціальних концепціях, де суспільство розглядається системно. Виникає і виявляється дуже стійкою аналогія між суспільством і організмом. Відповідно, в суспільстві вишукувались подібні органи, функціонування яких забезпечує його життєдіяльність.

Соціальна система — система дій. Важливе місце в творчості Толкотта Парсонса займає і формування концепції соціальної си­стеми. Соціальна структура є система відносин між «дійовими особами», основана на певних зразках, що виявляються у взаємо­залежних ролях. Роль же виступає ланкою, що зв’язує «дійову особу» (актора) з соціальною структурою. Соціальна система діє тоді, коли відбувається певна диференціація соціальних ролей і позицій, прав і обов’язків, що їх супроводжують, а також наяв­ність спільних цінностей і норм.

Аналіз соціальної системи Толкотт Парсонс здійснює у відри­ві від проблеми її походження, визначає як складову частину за­гальної системи дій.

Іншими складовими частинами загальної си­стеми дій є система культури, система особистості та система поведінкового організму. Для реалізації системи дій необхідна її здатність до адаптації, досягнення мети, інтеграції і збереження зразків, тобто система має відповідати чотирьом функціональним вимогам. Адаптивна система — це, по суті, поведінковий орга­нізм, зосередження важливих людських здібностей, які допома­гають їм адаптуватися до вимог фізичного та біологічного ото­чення. Досягнення мети пов’язується переважно з особистістю індивіда. Система особистості є основним агентом процесів дії, а звідси — здійснення культурних принципів і вимог. Інтегративна ж функція пов’язується переважно з соціальною системою, що формує соціальні відносини між дійовими особами (акторами) і колективами. Збереження взірця реалізується системою культу­ри, що організує комплекси символічних значень, здійснює їх структурування, використання, збереження й зміну. Аналізуючи взаємозв’язки між чотирма функціональними вимогами дії, а та­кож між ними і оточенням дії, Толкотт Парсонс відмічає важливе явище: взаємопроникнення. Найвідомішим взаємопроникненням є інтерналізація соціальних об'єктів і культурних норм особис­тістю. Одним із прикладів взаємопроникнення є й інституаліза- ція нормативних компонентів політичних, соціальних, культур­них систем та ін.

Організація суспільства має чотири рівні соціальних систем: первинний або технічний рівень, де елементи взаємодіють один з одним безпосередньо; управлінський, що регулює процес обміну; інституціональний, де вирішуються питання більш загальні, та соцієтальний, що концентрується в сучасному суспільстві в полі­тичних сферах. Кожний рівень виконує певні спостережувальні, достатньо контролюючі та постійно регулюючі функції. Сенс ре­гуляції полягає в тому, щоб зберегти в суспільстві та в кожній його сфері рівновагу, повну стабільність. З метою виживання і вирішення інтегративних проблем в соціальних системах діють два механізми: соціалізації і соціального контролю.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Структурний функціоналізм Толкотта Парсонса:

  1. Возникновение структурных теорий в процессе развития органической химии. Атомно-молекулярное учение как теоретическая основа структурных теорий.
  2. Структурно-символьная спецификация
  3. Особливості структурно-функціонального методу
  4. 10. Структурная схема предложения
  5. Структурная организация информационных жанров по М.Н. Киму.
  6. 67. Понятие и структурные элементы системы права.
  7. Структура норм права, характеристика структурных элемен­тов (гипотеза, диспозиция, санкция)
  8. 1. Общее понятие о СП, его многоаспектный хар-р и структурно-семантические типы.
  9. 37. особенности многомерной динамической структурно семантической классификации сложноподчиненных предложений.
  10. 16. Структурные типы числительных.
  11. 4.4. Розмежування по горизонталі компетенції органів і структурних підрозділів прокуратури
  12. Структурно-функциональная схема системы управления охлаждением изделий
  13. Структурний розвиток обслуговуючих кооперативів.
  14. Структурний розвиток обслуговуючих кооперативів.