Визвольні ідеї Тараса Шевченка

На противагу спільному реформаторському духу това­риства Тарас Григорович Шевченко (1814—1861 рр.) стояв на ре­волюційно-демократичних позиціях. Виходець з кріпаків — се­лян, який зазнав всіх утисків і зневаги підневільного існування, Тарас Шевченко в силу свого соціального становища ненавидів самодержавно-кріпосницький лад.

Світогляд Тараса Шевченка формувався і розвивався в період, коли в Україні сталася криза феодально-кріпосницької системи господарства, посилився процес формування капіталістичних відносин. Його революційні погляди вперше відображені в «Коб­зарі» і поемі «Гайдамаки». Безкомпромісно осуджуючи феодаль­но-кріпосницьку систему і самодержавство, Тарас Шевченко за­кликав народ до боротьби за свободу. Перебуваючи в Петербурзі, встановлює тісні зв’язки з прогресивними діячами Росії та Украї­ни, з колишніми декабристами Федором Толстим — віце-прези­дентом Академії мистецтв, з українським істориком, етнографом, поетом Миколою Марковичем, дружив з Кіндратом Рилєєвим та ін. Революційні твори Тараса Шевченка згуртовували сили одно­думців. Царський уряд викрив і розгромив Кирило-Мефодієвське товариство, а Тараса Шевченка за революційну діяльність зааре­штували і в 1847 році віддали в солдати. Більше десяти років пе­ребував поет у неволі, і лише в 1858 році царський уряд, розрахо­вуючи, що казарма задушила революційний дух, дозволила Тарасу Шевченку повернутися до Петербурга.

Заслуга Тараса Шевченка полягає в тому, що визволення України з-під національного гноблення розглядав складовою частиною соціа­льного розкріпачення народів Росії, викривав лжепатріотизм кріпос­ників і таврував ганьбою тих, у «кого нема любові до батьківщини, ті серцем жебраки, каліки...». Та Тарас Шевченко не тільки звертав­ся до минулого, але й бачив зразок демократизації державно- політичного ладу в республіканському ладі Сполучених Штатів Аме­рики. Ідеєю природного права обґрунтовується висновок, що закон, який дозволяє полоненого продавати, купувати, зробити рабом і три­мати його безпідставно, не має ніякого права, ні справедливості. Всу­переч офіційній ідеї про необхідність, насамперед, надати освіту, від­полірувати народ, а потім уже дарувати йому свободу, Тарас Шевченко стверджував, що відполірувати народ інакше не можна, як через полегшення його труднощів. Події 40—50-х років ХІХ ст. в ба­гатьох країнах Європи мали величезний вплив на активізацію суспі­льно-політичного руху в Росії і в Україні. Повстання робітників і се­лян Франції, Німеччини, Австрії, Італії завдали могутній удар феодальній системі, відкрили шлях розвитку капіталістичних вироб­ничих відносин. На арену революційної і політичної боротьби вихо­дять буржуазія і робітничий клас — прогресивні сили суспільства.