Ідеї епохи Реформації

У кінці ХУ — першій половині ХУІ ст. важливим по­штовхом у розвитку соціально-політичної думки стали ідеї про­тестантизму: лютеранства, кальвінізму — ідеї епохи Реформа­ції — періоду широкого антифеодального і антикатолицького руху в Європі.

Мислителі Реформації надавали значну увагу проблемам соці­ально-політичного устрою держави. Мартін Лютер і його сучас­ники не знали поняття держава у розумінні республіка тощо, і користувались поняттям влада. Основу доктрин Мартіна Лютера становило вчення про два світи — духовний і земний, де водно­час живе і від влади яких залежить людина. Заперечувалась роль церкви і духовенства як посередників між людиною і Богом. По­рятунок людини залежить не від здійснення добрих справ: та­їнств, обрядів, а від щирості її віри. Земна влада має на меті не допустити коєння гріхів, протидіяти цьому за допомогою насилля злим задумам. Мартін Лютер твердив: якби люди були доброчес­ні, то не треба було б встановлювати владу і створювати державу. Та цього немає і люди мають підкорятися владі. В протилежність поміркованому реформаторству Томас Мюнцер рішуче виступав не тільки проти католицизму, але й проти всього християнства і феодалізму. Основне завдання Реформації Томас Мюнцер бачив не стільки в оновленні церкви та її вчення, скільки в удоскона­ленні соціально-економічного перевороту силами селян і міської бідноти, встановленні такого соціального порядку, за якого жо­ден християнин не мав би приватної власності, відсутнє насилля тощо. Всі люди рівні перед Богом і всі мають бути рівними між собою на Землі.