Психолого-педагогічні умови виховання рис духовності у творчо обдарованих учнів
Зважаючи на отримані дані, можна дійти висновку, що між естетичним і духовним розвитком особистості є тісний зв’язок. Естетичне сприймання дійсності розширює сферу інтересів, потреб вищого плану.
Естетичне є однією з найдоступніших людям і поширених у культурі систем прилучення людини до духовного шляхом творчої реалізації себе у матеріальному світі. Але такий зв’язок не є лінійним. Для того, щоб творча людина стала високодуховною, потрібна система виховання, яка була б спроможною прищепити, насамперед, високі моральні стандарти, коригувати надмірний егоцентризм, розвивати емпатію, спроможність визнати свою помилку, потребу та здатність чути іншого, почуття міри і такту у спілкуванні, відсутність звички до надмірно критичного ставлення до інших тощо.Тут доцільно детальніше зупинитися на проблемі егоцентризму, що значною мірою притаманний деяким з творчо обдарованих учнів. У філософській етиці наводиться суто негативна моральна оцінка егоцентризму, який співвідноситься з нездатністю особистості до адекватного сприйняття моральних дій та вчинків інших людей і своїх власних. Він визначається як егоцентризм моральної сфери. Моральний егоцентризм і справді за певних умов призводить до егоїзму та прагматизму. Під егоїзмом тут мається на увазі використання індивідом діяльності, взаємин, поведінки інших людей для задоволення власних потреб та досягнення власної мети, а під прагматизмом – сприйняття та ставлення до людей та оцінювання усього, з чим
людина зустрічається у житті, лише з огляду на їх корисність для себе. Егоцентризм у такому розумінні дійсно перешкоджає процесу нормального спілкування. Особистість діє в системі міжособових та соціально-рольових взаємин, а центрація та егоцентризм фіксують її у цій системі, не дають розвинутися комунікації вищого рівня. У цьому випадку егоцентризм стає на заваді духовному розвитку особистості.
Механізми ж децентрації можуть відкрити шляхи духовної трансформації, оскільки передбачають здобуття навичок подолання его-потреб, здатності до альтруїзму, певної жертовності. Але не лише люди з високим рівнем егоцентризму неефективно спілкуються один з одним. Якщо в учнів з високим рівнем егоцентризму це пов’язано з концентрацією на своїх проблемах та маніпулятивним прагненням впливати на інших, то в учнів з низьким рівнем егоцентризму немає такої потреби. Проте й вони заважають внутрішньогруповим процесам тим, що вкрай зрідка висловлюються та погоджуються з усім. Байдужість та мовчазне погодження підлітків з низьким рівнем егоцентризму стає на заваді для вироблення групових норм і цінностей.Таким чином, у процесі виховання метою має бути певний оптимум процесів центрації та децентрації. Стратегії ж зниження егоцентризму можуть передбачати розвиток в людини механізмів зворотного зв’язку, децентрації, емпатії, рефлексії, здатності уявити себе на місці іншого. Велике значення при цьому має підвищення загального рівня соціально-психологічної та комунікативної компетентності. Означені вище принципи можуть бути реалізовані під час соціально-психологічних тренінгів з учнями.
Естетичне виховання не повинно бути вузькоспеціалізованим, воно має відтворювати складні процеси світової культури на міждисциплінарних рівнях. Тобто, щоб стати справді духовним, естетичне виховання не може обмежуватись лише тією або іншою фаховою проблематикою, воно повинно враховувати і моральні, і гуманістичні аспекти мистецтва.
За умови так званої елітарної освіти сам процес добору будується на оцінюванні певних здібностей. Але поряд з позитивними сторонами у цьому випадку неминучими є і негативні, оскільки факт обдарованості, загальним показником якої є високий рівень креативності та естетичного спрямування, може супроводжуватися проблемами у поведінці, становленні самооцінки, самосвідомості, формах самоствердження і, особливо – проблемами у взаєминах з оточенням. Враховуючи це, ми вважаємо, що діагностику й розвиток здібностей необхідно супроводжувати відповідним вихованням особистості.
Особливої уваги в процесі такого виховання слід приділяти розвитку комунікативних навичок, формуванню вміння будувати міжособистісні стосунки з іншими людьми, формуванню адекватної самооцінки тощо. Цьому можуть сприяти активні форми і методи навчання, особливостями яких є моделювання кооперативних форм спілкування і взаємодії між учнями, розвиток навичок співробітництва і обговорення проблем, активне застосування зворотного зв’язку різного виду і форм, діалогічність. Для застосування таких активних форм навчання педагог повинен не лише добре знати свій предмет, а й мати розвинуті педагогічні здібності, творчемислення, бути соціально-психологічно компетентним, вміти розуміти інших людей, спілкуватися з ними та емоційно співпереживати тому, що відбувається, знання основних прийомів і правил організації кооперативної і конкурентної взаємодії. Щоб надати учням допомогу в розвитку духовності педагог має сам володіти високим духовним потенціалом.
Еще по теме Психолого-педагогічні умови виховання рис духовності у творчо обдарованих учнів:
- Емпіричне дослідження індивідуально-психологічних рис духовності у творчо обдарованих учнів
- Психолого-педагогічні умови духовного розвитку в дитячому віці
- Психолого-педагогічні умови формування духовних потреб особистості
- Психолого-педагогічні засоби розвитку духовних потреб дитини
- Психолого-педагогічні рекомендації щодо формування духовних цінностей у сім’ї
- Виховання духовності особистості : навчально-методичний посіб- ник / [М. Й. Боришевський, Л. І. Пилипенко, О. І. Пенькова та ін.] ; за заг. ред. М. Й. Боришевського. – Кіровоград : Імекс-ЛТД,2013. – 104 с., 2013
- Розділ 2. ГУМАНІЗАЦІЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН УЧНІВ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ЇХ ДУХОВНОСТІ В ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
- Бизеркала Френеля (рис.4.12).
- 46. Еврестична і творча функції інтуїції
- 1. Сутність психології виховання