Емпіричне дослідження індивідуально-психологічних рис духовності у творчо обдарованих учнів

Значний теоретичний і особливо практичний інтерес представляє вивчення певних особливостей динаміки становлення особистості творчо обдарованих людей. Однією з основних психологічних умов готовності суб’єкта до розвитку, самозміни є прагнення його до самобудови та зросту як особистості.

– описання основних даних про життєвий шлях досліджуваних (умови та стилі сімейного виховання);

– безпосереднє спостереження;

– методика «Духовний потенціал особистості» [16];

– методика «Здійснення бажань» [16];

– методика визначення рівня емпатії;

– проективний тест егоцентричних асоціацій;

– методика визначення акцентуацій особистості в підлітків;

– методика визначення рівня креативності.

У навчальному закладі мистецького спрямування вчаться діти, які заздалегідь виявили певні здібності у різних за фахом творчих сферах діяльності. За всієї різноманітності, більшості з них притаманні певні спільні риси. Прагнення досягти успіху – типова модель їхньої поведінки. Таке прагнення зароджується дуже рано, воно формується ще у сім’ї, іноді підтримується батьками, які намагаються розвинути особливі здібності своїх дітей, захоплюються ними. Оскільки обдаровані люди виявляють велику завзятість у досягненні мети, висока захопленість може підштовхувати їх до прагнення доводити все до повної досконалості.

Така далеко не вичерпна характеристика підкреслює не лише важливість розвитку духовності, а й труднощі, що виникають у вихованні тих,

хто осягає естетичну культуру, а згодом може стати творцем культурних цінностей. Адже насправді, в безумовно творчо обдарованих дітей можна зустріти вкрай протилежні моральні настанови, ціннісні орієнтації. І ці розбіжності саме у творчо обдарованих людей можуть бути найсуттєвішими.

Для кращого розуміння виховних впливів на учнів закладу мистецького спрямування, слід детальніше зупинитися на певних їх особливостях. У цьому закладі окрім дисциплін загальноосвітнього змісту вивчаються творчі дисципліни на чотирьох факультетах: музичного, хореографічного, образотворчого та театрального мистецтв. Окрім основних предметів, представлені архітектура, дизайн, основи кіно та телемистецтва, всесвітня історія мистецтв, художня література (за межами звичайної шкільної програми) тощо. Заклад працює за власними експериментальними навчальними планами, що затверджуються у відповідних міністерствах. Практикується індивідуалізація навчального та виховного процесу. Значна увага приділяється створенню щільних міждисциплінарних та міжфакультетських зв’язків, що має сприяти поглибленню гуманітарної підготовки майбутніх діячів мистецтв, їх вільній орієнтації в складних процесах сучасної світової культури. Основними методологічними засадами, на яких базується діяльність – навчити учнів творити і прагнути творчості.

Серед учнів звичайної районної школи були також і обдаровані в естетичному плані. Проте відмінність у можливостях набуття саме естетичної освіти і виховання, гіпотетично, могла мати місце. В подальшому це знайшло певне підтвердження.

Найвищий розвиток серед ознак поведінки в учнів мистецького закладу – чуйне, турботливе ставлення до слабких, незахищених людей з фізичними вадами, повага до їхньої людської гідності, бажання допомагати; яскраво виражена потреба у справедливості; повага до патріотичних почуттів представників інших національних спільнот, їх традицій, культури; естетична вихованість, здатність відчувати прекрасне в усіх проявах життя; категоричний осуд хитрості, брехні, улесливості, стійкі патріотичні почуття (особливо в тих, хто брав участь у міжнародних конкурсах). За цими ознаками творчо обдаровані старшокласники значно переважали більшість учнів районної середньої школи (відмінність достовірна зі ступенем р≤0,05). Водночас менше розвиненими у творчої молоді виявилися звільнення від егоцентричних тенденцій; здатність визнати свою помилку, провину; потреба та здатність слухати й чути іншого; почуття міри і такту у спілкуванні; турбота про своє фізичне здоров’я. Негативне враження справляють настирне нав’язування іншому власних думок, оцінок, поглядів; звичка до надмірного, доскіпливого критичного ставлення до інших. Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує той факт, що в поведінці учнів творчого спрямування особливо виражені крайні позиції у різних напрямках (у школярів районної школи за цими показниками превалюють оцінки, близькі до середніх). Це стосується віри у вищу ідею, потреби у подоланні в собі негативних рис, самоповаги та поваги до іншого; готовність до

добродійності; розвинене соціальне мислення; вміння бачити в іншій людині позитивні сторони її особистості; здатність до вдячності.

Слід також зупинитись і на деяких проблемах, що значною мірою нівелюють переваги у розвитку рис духовності в учнів мистецького учбового закладу.

У дослідженні було також з’ясовано, які саме риси притаманні тим, кого експерти оцінювали, як найрозвиненіших у духовному плані. Це – прагнення до самовдосконалення, бажання досягти якомога більшої самореалізації; прагнення вносити зміни в усі сфери свого життя, втеча від стереотипів; прагнення до отримання морального задоволення в багатьох життєвих сферах, певна ідеалістичність у поглядах, схильність до реалізації моральних норм; емпатійність та соціальна активність; прагнення до визнання, поваги, схвалення від інших; прагнення до певної незалежності; недовіра до авторитетів; гуманістична спрямованість у творчості; універсальність у інтересах. Саме цей перелік може засвідчувати орієнтири, у яких необхідно вести виховання обдарованої молоді.

Була помічена вельми цікава закономірність щодо співвідношення між демонстративністю та емпатією у досліджуваних. Обидві властивості були названі експертами, як надто важливі для творчості. Недостатньо розвинена демонстративність призводить до творчої скутості, недостатньої вмотивованості під час занять (особливо учнів факультету театрального мистецтва), невпевненості, відмови від експериментування через страх зробити помилку; нерозвинена емпатія не дає можливості естетично відчути об’єкт творення, передати в ньому нюанси емоційних станів. Учні, яких експерти оцінювали, як носіїв високого духовного потенціалу, демонстрували розвинену емпатійність і досить низький рівень демонстративності. Але дослідження виявило від’ємний кореляційний зв’язок між цими властивостями. Тобто, тут може йтися про пошук певного оптимального співвідношення між розвитком емпатії та демонстративністю в тих, хто прагне бути митцем.

Ще одне важливе спостереження стосується певної поляризації у сфері духовного розвитку учнів.

Дані, отримані за допомогою методики Е.О.Помиткіна «Духовний по-

тенціал особистості», виявили, що серед учнів мистецького закладу 33%

продемонстрували високий рівень духовного потенціалу; 67% – середній; жоден з учнів не потрапив до шкали «низький рівень». Серед учнів районної школи мав місце такий розподіл: високий рівень – 17%; середній – 74%; низький – 9%. Методика дала змогу також провести аналіз кореляційного зв’язку між розвитком естетичних ціннісних орієнтацій і духовним потенціалом. На прикладі учнів мистецького навчального закладу достовірно встановлена наявність такого зв’язку (r=0,55).

Були отримані дані і за методикою Е.О.Помиткіна «Здійснення бажань», що мала за мету з’ясувати, які цінності превалюють у досліджуваних. Найпопулярнішими серед учнів мистецької школи були духовні – 40%; наступне місце посіли сімейні цінності – 33%; далі йшли індивідуальні – 27%. Найдивовижнішим було повне ігнорування соціальних цінностей (принаймні, як вони подані у методиці) – 0%. В учнів районної школи превалювали сімейні цінності – 38%; духовні були на другому місці – 26%; за ними – соціальні – 22% і лише 14% – індивідуальні. Високий відсоток прийняття індивідуальних цінностей, що має місце в творчо обдарованих обстежуваних, може свідчити про те, що вони прагнуть обрати свій власний шлях, набути власного обличчя. Непопулярність у них соціальних цінностей може бути ознакою низького рівня конформізму. Слід зауважити, що окрім позитивних чинників цих якостей, вони можуть спричиняти і деякі незручності у спілкуванні з творчими людьми.

5.1.