Стабільні періоди та кризи в психічному розвитку

Психічний розвиток дитини відбувається нерівномірно. Є періоди відносно повільних, поступових змін, коли дитина протягом тривалого часу (кілька років) зберігає одні й ті ж основні риси психіки, - стабільні.

Поряд із стабільними періодами в розвитку дитини є періоди різких, стрибкоподібних змін, пов'язаних з відмиранням, зникненням старих і появою нових психічних рис, які часто роблять дитину невпізнанною для оточення. Ці стрибкоподібні переходи називаються кризами розвитку. Кризи виникають у всіх дітей, які живуть в подібних умовах, приблизно в одному й тому ж віці, і дозволяють ділити періоди дитинства на кілька вікових етапів.

Кризові періоди розвитку протилежні стабільному періодові. У кризові періоди за відносно короткий час (декілька місяців, 1 або 2 років) відбуваються різкі, великі зрушення, зміни, перелом в особистості дитини; розвиток набуває бурхливого, стрімкого характеру.

Перебіг криз дозволяє виділити такі вікові етапи:

J немовля;

J раннє дитинство;

J дошкільник.

Особливості кризових періодів:

1) кордони, які визначають початок і закінчення кризи, нечіткі. Криза виникає непомітно - важко визначити, коли вона починається і закінчується.

2) у значної частини дітей під час кризи виявляється важковиховуваність. Розвиток дитини під час кризи супроводжується більш або менш гострими конфліктами з оточенням. Внутрішнє життя дитини нерідко пов'язане з хворобливими переживаннями, внутрішніми конфліктами. У шкільному віці в критичні періоди знижується успішність дитини, працездатність послаблюється інтерес до шкільних занять.

Спільні риси: у кризові періоди діти стають неслухняними, вередливими, дратівливими; часто вступають у конфлікти з дорослими, особливо батьками і вчителями; у них виникає негативне ставлення до раніше приємливих вимог, яке доходить до впертості та негативізму.

1) Дитина в кризові періоди здається не стільки набуває, скільки втрачає з набутого раніше. В цей час не з'являються нові інтереси, нові прагнення, нові види діяльності, нові форми внутрішнього життя. Тому говорять про негативний характер кризових періодів. Однак - це лише зворотня, тіньова сторона позитивних змін особистості.

2) Виникнення кризи свідчить про те, що в організмі і психіці дитини протікають істотні зміни, що на шляху нормального фізичного і психічного розвитку виникли деякі проблеми, які дитина самостійно не в змозі вирішити. Подолання кризи - крок уперед на шляху розвитку, перехід дитини на більш високий рівень.

Від народження і до вступу до школи діти проходять такі кризові моменти:

J криза народження;

J криза 1 року;

J криза 3-4 років;

J криза 7 років;

Результати кризи:

J перехід до нового типу взаємин дитини з дорослими, в яких враховуються більші можливості дитини;

J зміна соціальної ситуації розвитку;

J зміна діяльності;

J перебудова всієї структури свідомості дитини.

Тривалість криз суб’єктивна (залежить від дитини, зокрема її індивідуальних особливостей та ін.): новонародженого - 1 міс., криза 3 років - 0,5 років, вступу до школи - від 2 міс. - до 2 років.

6.