4.2. Фінансове забезпечення процесів формування ґендерної політики – важлива умова її ефективності

Від вирішення питань фінансування державної ґендерної політики залежить ефективність її впровадження. А ці проблеми стоять гостро як на рівні держави в цілому, так і на рівні окремих областей та міст.

Складна ситуація виникла, наприклад, навколо виконання вимог Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”, Комплексної програми протидії торгівлі людьми в Україні, Національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та формування ґендерної рівності та інших документів. Соціальна сфера, ґендерна політика ще не є, на жаль, пріоритетними. І тому фінансуються здебільшого за залишковим принципом. Тому при плануванні фінансування заходів щодо впровадження ґендерної політики необхідно врахувати можливість використання позабюджетних коштів. Зокрема, серйозної уваги з боку державних органів управління потребують донорські організації, благодійні фонди, міжнародні організації, які розгортають свої програми в Україні і спрямовують кошти на вирішення важливих соціальних проблем, у тому числі проблем жіноцтва та ґендерних проблем.

Розглянемо ситуацію з діяльністю різноманітних фондів в Україні. Так, в Україні діють численні міжнародні організації та фонди, які працюють у сфері соціального та ґендерного розвитку. Це структури ООН – Програма Розвитку ООН, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Міжнародна організація праці, Міжнародна організація з міграції. Європейські структури – такі як представництво Європейської Комісії в Україні (з програмою ТАСІС), Рада Європи, Організація Безпеки та Співробітництва в Європі та Бюро демократичних інститутів з прав людини. Донорські організації працюють у посольствах іноземних держав в Україні: у Посольстві Королівства Нідерландів – програма МЗС цієї країни “Матра”, у Посольстві Великої Британії та Північної Ірландії в Україні – Фонд підтримки демократії та розвитку прав людини тощо. Різноманітні програми фінансуються в Україні через посольство США в Україні. Агенції міжнародного розвитку деяких країн виконують також свої програми в Україні. Варто назвати Агентство з міжнародного розвитку Канади та Канадський ґендерний фонд, Агентство з міжнародного розвитку Швеції, Агентство США з міжнародного розвитку. Деякі організації, базуючись в Україні, працюють також на Молдавію та Бєларусь. Кожна з них працює відповідно до свого мандату. У той же час, важливою вимогою реалізації програм міжнародних організацій є співпраця з державними установами, у зв’язку з тим, що перед міжнародними організаціями стоять завдання вибору пріоритетних напрямків діяльності, які дуже часто співпадають з державними програмами.

Необхідно враховувати, що більшість фінансуючих організацій працюють виключно через неурядові та громадські організації, але, у свою чергу, вимагають співпраці з державними органами. Деякі з фондів взагалі працюють тільки тоді, коли створюється спеціальна наглядова Рада з представників відповідних профільних міністерств та відомств. Врахування такого досвіду може також розглядатися як сфера вдосконалення управління формуванням ґендерної політики в Україні.

Наприклад, програми та проекти, спрямовані на досягнення рівності жінок та чоловіків, запобігання торгівлі людьми, домашнього насильства підтримувалися такими міжнародними та донорськими організаціями, як Агентство США з міжнародного розвитку, посольство США, Великої Британії, Фінляндії, Франції, Нідерландів, Фонд Відродження, ОБСЄ, МОМ, МОП та ін.

Намагання координувати та узгоджувати діяльність різноманітних організацій проглядається в Стратегії Програми розвитку ООН в Україні щодо створення ресурсних ґендерних центрів на регіональному та місцевому рівнях. Так, вже у тексті Стратегії відзначено, що уся робота базуватиметься на тісній співпраці з іншими проектами, що фінансуються від різних донорів, шляхом обміну інформацією то розроблення програм за співпраці з іншими донорами в майбутньому. Наприклад, ABA/CEELI фінансує неурядові організації, які надають юридичні послуги і намагаються покращити доступ вразливих груп населення до професіональних правозахисних послуг. Відділ зв’язків з громадськістю посольства США проводить фінансування різних недержавних організацій, що забезпечують послуги по захисту прав людини. “Партнерство заради відкритого суспільства” має мережу коаліцій, що працюють над питаннями корупції, Міжнародний фонд “Відродження” підтримує клініки та громадські правозахисні програми. Сюди слід додати ще Канадський ґендерний фонд, діяльність програми Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів в Україні, Міністерства закордонних справ Фінляндії, Шведського агентства з міжнародного розвитку та інших донорських організацій.

Можливості для фінансування в Україні існують. Мова йде про залучення благодійних коштів комерційних структур, які працюють в Україні, до вирішення соціальних проблем та фінансування програм соціальної спрямованості. Отримати (зібрати) інформацію з цієї проблеми дуже важко, оскільки самі приватні фірми її розповсюджують не дуже радо.

Неурядові організації також неохоче розповсюджують таку інформацію, не бажаючи породжувати конкуренцію (звернення до тих самих структур іншими організаціями), відкривати суми допомоги. Взагалі, проблемою є відсутність прозорості при фінансуванні програм та проектів, у тому числі у досліджуваній сфері. Крім того, така допомога розпорошена. Дуже часто це невеликі суми, які зливаючись в єдиний потік, складають чималі кошти по країні в цілому. Таким чином, у сфері фінансової політики виникає чимало труднощів (1) законодавчого забезпечення, (2) організаційних, (3) інформаційних, (4) координації. Проблеми полягають у відсутності заохочення комерційних структур надавати таку допомогу, низькому рівні розвитку внутрішнього фандрайзінгу, нерозуміння з боку керівництва комерційних структур важливості підтримки соціальних проектів. Водночас, перелічені проблеми складають основні напрямки вдосконалення державного управління у сфері ґендерної політики.

Особливо часто постають питання фінансування державними органами неурядових організацій. Проблемність такого фінансування зумовлена самим принципом існування громадських організацій, причинами їх виникнення та діяльності. Громадські організації як структура громадянського суспільства виникають як відповідь на існування невирішених державних та громадських проблем. Їх діяльність може перетинатися з діяльністю державних органів, може випереджати їх. Тоді дійсно держава повинна бути зацікавлена у фінансовій підтримці таких організацій.

Це політичне, етичне, філософське питання. І воно потребує свого ретельного вивчення. Практика організації тендерів серед жіночих неурядових організацій на виконання заходів Національного плану поліпшення становища жінок та підвищення їх статусу у суспільстві існувала в 1997–1998 рр. у період розквіту Міністерства у справах сім’ї та молоді. Друга “хвиля” фінансування НУО прийшлася на 2002 р. Поза сумнівом, фінансова ситуація в Комітеті є важливою, але не менш важливим є розуміння важливості діяльності НУО та їх участі у реалізації державних програм. Це не тільки підтримка НУО, але й розвиток взаємодії, підтримка жіночого руху та ґендерних перетворень у державі.