§ 10.4. ПРЕЗУМПЦІЇ, ПРЕЮДИЦІЇ, ФІКЦІЇ ТА АКСІОМИ У СФЕРІ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Правовою презумпцією називають закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів, яке може призвести до певних юридичних наслідків.

Види презумпцій:

За вірогідністю припущення:

- презумпції, що не можуть бути спростовані (неспростовні) - це такі припущення щодо існування повного факту, які не потребують доведення і не підлягають сумнівам, спростуванню (наприклад, презумпція недієздатності неповнолітньої особи);

- презумпції, що можуть бути спростовані (спростовні) - це такі припущення щодо існування певного факту, які мають юридичне значення доти, доки щодо цього факту не буде встановлено інше (наприклад, презумпція невинуватості особи, презумпція батьківства).

За сферою обігу:

- загально-правові презумпції - визнаються такими, що мають значення юридичних фактів у всіх галузях права (наприклад, презумпція знання опублікованих законів);

- галузеві презумпції - діють у межах однієї галузі права (наприклад,

цивільно-правова відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки, який завдав шкоди особі або її майну; його вина передбачається, якщо шкода не була викликана грубою необережністю або умислом потерпілого).

За ступенем обов’язковості:

- юридичні - презумпції, які прямо закріплені в юридичних нормах і тому безумовно обов’язкові для усіх (наприклад, якщо дитина народилася в зареєстрованому шлюбі, презумується, що його батьком є законний чоловік його матері;

- фактичні - презумпції, що не отримали закріплення в праві. Так, презумпція наявності права власності у власника речі прямо в законодавстві не закріплена, тому, якщо хтось виявить бажання відібрати цю річ у власника, йому доведеться довести в суді, що в нього є титул права власності на предмет спору.

За субординацією в правовому регулюванні:

- матеріально-правові - правові положення про наявність (відсутність) певного юридичного факту при існуванні інших фактів, які можуть мати відношення до іншого суб’єкта цих правовідносин або невизначеного кола осіб; слугують передумовою для існування процесуальної презумпції; вступають в дію тільки при доведені умов їх застосування; завжди можуть бути спростовані шляхом доведення про відсутність фактів, при наявності яких вони застосовуються;

- процесуально-правові - виключають необхідність доказування для винесення рішення або вказують суб’єкта, на якого покладається тягар доказування під час розгляду юридичної справи, чим встановлюється порядок застосування норм процесуального права; мають передумовою матеріально-правову презумпцію; завжди витікають з норми права та розподіляють тягар доказування суворо визначено, а не приблизно; не можуть бути спростовані, якщо матеріально-правова презумпція є неспростовною.

Окремо слід наголосити на «наборі» презумпцій, що існують у сфері правоохоронної діяльності (презумпція знання закону; презумпція невинуватості; презумпція добропорядності громадянина; презумпція нерозуміння суспільної небезпеки свого діяння особою, що не досягла на момент вчинення злочину віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність; презумпція цивільно-правової дієздатності дорослої фізичної особи; презумпція об’єктивності суб’єкта правозастосування тощо).

Своєрідним юридичними фактами є і юридичні фікції. Юридична фікція була відома ще римському праву (fictio - вигадка). Р. Ієрінг характеризував її як юридичну неправду, освячену необхідністю; вона дозволяє уникати труднощів, замість того, щоб переборювати їх, і являє собою свого роду «технічний обман».

Юридична фікція - це засіб юридичної техніки, за допомогою якого конструюється явно не існуюче положення (відношення або стан), що визнається існуючим та володіє імперативністю, який відіграє роль відсутнього юридичного факту в ситуації незаповнюваної невідомості, що закріплене нормою права. Приклад юридичної фікції наведений в ч. 3 ст. 46 ЦК, яка встановлює: «Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це». Визнання громадянина безвісно відсутнім, померлим, неосудним та інші схожі обставини - це юридичні факти, з якими пов'язані виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. І будь- яка невизначеність в їх наявності або відсутності недопустима.

Фікції виконують двояку функцію в правовому регулюванні. З одного боку, вони - юридичні факти, а з іншого - регулятори суспільних відносин. Тому фіктивне законодавче встановлення та закріплення таких положень є не тільки виправданим, але і необхідним.

Види юридичних фікцій:

За метою використання, застосування:

- легальні: у залежності від їх обумовленості тими чи іншими реаліями:

1. породжені реаліями юридичної науки:

- статичні (поняття юридичної особи, екстериторіальність і т.

- динамічні (наприклад, «якщо повідомлення про відкликання оферти надійшло раніше або одночасно з самою офертою, оферта вважається не отриманою»).

2. породжені антропогенними факторами (наприклад, особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи).

за галузевою ознакою:

1. матеріальні:

- цивільно-правові (фіктивне банкрутство, фіктивний правочин);

- сімейно-правові (фіктивний шлюб, фіктивне усиновлення) та ін.

2. процесуальні:

- цивільно-процесуальні (зміна адреси під час провадження по справі);

- кримінально-процесуальні (фікція істини в кримінальному

процесі) та ін.

- негативні (або фікції «тіньових» технологій - різні фіктивні конструкції, що використовуються в протиправних цілях):

✓ фіктивні події;

✓ фіктивні стани.

За джерелом виникнення:

- конституційні;

- що містяться в законах;

- що містяться в підзаконних актах (у тому числі відомчих і локальних).

Разом з тим, юридичні фікції виникають не тільки на рівні національного законодавства, тому, на нашу думку, доречно виокремити також фікції, що містяться в міжнародно-правових актах (наприклад, фікція загальної волі держави або фікції державоподібних утворень).

Правові презумпції та фікції явища схожі в окремих моментах, навіть за певних обставин можуть сполучатися одна з одною, але в той же час досить різнопорядкові, щоб ототожнювати їх. Так, З.М. Черніловський у своїй статті приводить досить цікавий приклад подібного сполучення з французького права, в якому передбачається, що у випадку одночасної загибелі чоловіка та дружини в авіаційній або автомобільній катастрофі, чоловік вважається померлим першим, його майно переходить до дружини, а від неї - до її родичів. Таким чином, заснована на медичній статистиці презумпція більшої тривалості життя жінок перетворюється в цьому випадку в юридичну фікцію.

Правові аксіоми представляють собою самоочевидні інститути, що не потребують доказів.

Соціальна цінність аксіом полягає у тому, що вони використовуються не тільки як докази, але і впливають на долю інших юридичних фактів в їх складних складах.

Теорія та правозастосовна практика опираються на аксіоми як на докази, вихідні засади. Окремо взяті або в сукупності вони виступають юридичними фактами, породжуючи відповідні наслідки (будь-які сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого або платника податків; закон зворотної сили не має; що не заборонено, те дозволено; один свідок - не свідок тощо).

Правові аксіоми повинні містити знання про:

- правові стимули - правові спонукання до законослухняної поведінки, які створюють умови для задоволення власних інтересів суб'єкта (наприклад, пільга, право на власність тощо);

- правові обмеження - правові стримування протиправної поведінки, які створюють умови для задоволення інтересів контр- суб'єкта, охорони і захисту суспільства (наприклад, обмеження дієздатності дітей; встановлені законом виборчі обмеження тощо).

Завдання юридичної науки - здійснити добір таких правових аксіом, додержання яких виключало б розбіжність поведінки людини з законом. Завдання юридичної практики - впровадити їх у правосвідомість громадян через ефективну професійну діяльність юриста-фахівця.

Правові аксіоми відрізняються від правових презумпцій тим, що, по- перше, аксіоми неспростовні, а презумпції навпаки, можуть бути спростовані, по-друге, аксіома містить стверджувальні або заперечувальні судження, являючи собою очевидні та достовірні знання, а презумпція таких властивостей не має - це лише приблизне узагальнення, що підтверджує (спростовує) знання про клас фактів, про нові знання, наукове передбачення.

Також, розглядаючи специфічні юридичні факти слід згадати про преюдиції. Преюдиція - виключення заперечуваності юридичної вірогідності одного разу доведеного факту. Якщо суд або інший юрисдикційний орган уже встановив певні факти (після їх перевірки і оцінки) й закріпив це у відповідному документі, то вони визнаються преюдиціальними - такими, що при новому розгляді справи вважаються встановленими, істинними, такими, що не потребують нового доказування. Як справедливо зазначає В.С. Ковальський, у правоохоронній діяльності досить поширеним є правило преюдиційності, за яким встановлені уповноваженою особою юридичні факти або правовідносини апріорі є істинними. Ці юридичні факти можуть бути переглянуті лише при додержані певних процедурних правил (слідчі документи - за вмотивованим поданням прокурора або обґрунтованим оскарженням адвоката тощо).

Таким чином, правові презумпції, юридичні фікції, преюдиційні факти та правові аксіоми, будучи юридичними фактами, не лише створюють сприятливу обстановку в правотворчості та правозастосовній практиці, але і є підставами складних правовідносин із захисту та охорони прав та законних інтересів особи, суспільства і держави, в чому і полягає їх соціальна цінність.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення правовідносин. Якими ознаками вони характеризуються.

2. Які Ви знаєте наукові підходи до розуміння поняття «правові відносини».

3. За якими критеріями здійснюється класифікація правовідносин.

4. Розкрийте юридичний і фактичний зміст правовідносин.

5. Покажіть співвідношення змісту і складу правовідносин.

6. З яких елементів складається правосуб'єктність фізичних осіб.

7. Як співвідносяться поняття «суб'єкт права», «суб'єкт правовідносин» та «учасник правовідносин».

8. Що визнається об'єктом правовідносин за моністичною та плюралістичною теоріями.

9. Які елементи складають зміст суб'єктивного юридичного права та суб'єктивного юридичного обов'язку.

10. Дайте визначення юридичного факту, за якими критеріями вони класифікуються.

Корисні джерела для підготовки до занять:

1. Бочаров Д. О. Правові відносини / Д. О. Бочаров // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. Т. 3: Загальна теорія права / Нац. акад. прав. наук України ; Ін-т держави і права України ім. В. М. Корецького НАН України ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого ; редкол. вид.: В. Я. Тацій (голова) та ін. ; редкол. тому: О. В. Петришин (голова) та ін. - Харків : Право, 2017. - С. 545-552

2. Ваньчук І. Д. Система правового регулювання суспільних відносин: теоретико-методологічний аспект [Текст] : автореф. дис.... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Ваньчук Ігор Дмитрович ; Приват. ВНЗ Ун-т Короля Данила. Івано-Франківськ, 2018. 16 с.

3. Дотримання прав людини в правоохоронній діяльності : навч.

посіб. / І. П. Андрусяк, Д. Є. Забзалюк, П. М. Лепісевич,

B. Я. Марковський, Н. В. Мельник ; Львів. держ. ун-т внутрішніх справ ; за заг. ред. Д. Є. Забзалюк. - Львів : ЛьвДУВС, 2019. - 319 с.

4. Завальний А. М. Методологічні та теоретичні основи пізнання юридичних фактів : [монографія] / А. М. Завальний.- К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2011. - 96 с.

5. Загальна теорія права : підручник / [О. В. Петришин,

Д. В. Лук'янов, С. І. Максимов, В. С. Смородинський та ін.] ; за ред. О. В. Петришина. Харків : Право, 2020. 568 с.

6. Загальна теорія права. Нормативний курс: підруч. для студ.- юристів за ред. д-ра юрид. наук, проф. С. В. Бобровник. Київ: Юрінком Інтер, 2021, 576 с.

7. Легуша С. М. Правові відносини і правовий зв'язок: проблеми співвідношення / С. М. Легуша // Правова держава. - 2008. - Вип. 19. -

C. 90 - 99.

8. Легуша С. М. Правові відносини як форма і результат правової діяльності / С. М. Легуша // Часопис Київського університету права. - 2006. - № 1. - С. 25 - 30.

9. Правознавство : навч. посіб. / М. М. Пендюра, О. Я. Лапка,

А. Л. Калінюк та ін. - К. : 7БЦ, 2022. - 548 с. URL:

http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/i23456789/2i736/i/%d0%9f%di%80%d 0%b0%d0%b2%d0%be%d0%b7%d0%bd%d0%b0%d0%b2%di%8i%di%82 %d0%b2%d0%be%202022%20%283%29.pdf

10. Теорія держави та права : навч. посіб. [Є. В. Білозьоров, О. Б. Горова, В. П. Власенко, А. М. Завальний, Н. В. Заяць та ін.]; за заг. ред. С. Д. Гусарєва, О. Д. Тихомирова. - К. : НАВС, Освіта України, 2017. - 320 с.

11. Тополевський Р. Б., Федіна Н. В. Теорія держави і права: навч. посібник. Львів: ЛьвДУВС, 2020. 268 с.