§ 12.4. СКЛАД ПРАВОПОРУШЕНЬ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ СКЛАДУ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Юридично-значущі ознаки правопорушення узагальнюються в конструкції «юридичний склад правопорушення».

Юридичний склад правопорушення - це система ознак правопорушення, необхідних і достатніх для застосування заходів юридичної відповідальності.

До юридичного складу правопорушення належать:

1. Суб’єкт правопорушення - це деліктоспроможна особа, яка скоїла правопорушення. Нею може бути:

- індивідуальний суб’єкт - фізична особа, яка є осудною та досягла певного віку. Фізичних осіб поділяють на громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян. Розглядають також приватну особу, службову особу, спеціальний суб'єкт. Осудність фізичної особи характеризується тим, що вона розуміє характер своїх дій і може керувати ними;

- колективний суб’єкт правопорушення, ним може бути юридична особа, державний орган, громадська організація тощо, дії кожного з яких пов'язані з колективним винесенням рішень.

Юридичними властивостями суб’єкту правопорушення є: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність, яка визначається досягненням особою певного, прямо визначеного в нормах права віку юридичної відповідальності, та станом осудності, що є здатністю особи усвідомлювати свої дії в момент скоєння правопорушення та керувати ними.

За різні правопорушення юридична відповідальність настає з різного віку:

- за кримінальним законодавством: з 16 років, за тяжкі злочини - з 14 років;

- за адміністративним законодавством: з 16 років;

- за трудовим законодавством: з 16 років, в окремих випадках - з 14 років;

- за цивільним законодавством: з 14 років.

Деякі дослідники виокремлюють спеціальні ознаки суб’єкта

(спеціальний суб’єкт):

- громадянство;

- посадова особа;

- військовослужбовець;

- фах;

- особливо небезпечний рецидивіст;

- особа, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі;

- особа, яка підлягає призову на строкову військову службу;

- працівник транспорту;

- член виборчої комісії;

- родинні відносини (батьки, діти)^[296].

Суб’єктами кримінального, дисциплінарного та матеріального правопорушення виступають тільки фізичні особи, цивільного - фізичні та юридичні особи, адміністративного в більшості випадків - фізичні особи, але в деяких випадках і юридичні особи. Юридичні особи не можуть бути суб’єктами кримінальних правопорушень. Зазвичай суб’єктами є посадові особи підприємства, організації чи установи.

2. Об’єкт правопорушення - це певні блага чи соціальні цінності, на які посягає правопорушення (наприклад, матеріальні та духовні цінності, честь, гідність, життя, здоров’я людини, власність, державна безпека, що захищаються нормами права, тощо).

В юридичній літературі розглядають загальний, родовий (видовий) і безпосередній об’єкт:

- загальний об’єкт - це ті суспільні відносини, які охороняються правом і яким правопорушення завдає шкоди. Наприклад, територіальна цілісність держави, суспільна безпека, політичний лад;

- родовий (видовий) об’єкт правопорушення - це певне коло однорідних відносини, яким завдається шкода. Наприклад, майно;

- безпосередніми об’єктами є суспільні відносини з приводу конкретних матеріальних (майно, цінні папери тощо) та нематеріальних (життя, здоров’я, честь і гідність фізичної особи, ділова репутація юридичної особи) благ у різних сферах життя суспільства і відповідні їм права та законні інтереси суб'єктів права: майнові, трудові, політичні та ін.

У деяких правопорушеннях виділяють предмет правопорушення, тобто матеріальне благо, з приводу якого здійснюється правопорушення.

3. Суб’єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, які характеризують суб’єктивне (внутрішнє) ставлення особи до свого діяння та його наслідків.

Ознаками (елементами) суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета.

Головним критерієм є вина, під якою розуміють психічне ставлення особи до скоєного. Виділяють дві форми вини - намір (умисел) і необережність. Залежно від вольового критерію намір може бути прямим і непрямим.

Прямий намір (умисел) має місце, коли особа усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння, передбачає та бажає настання наслідків свого діяння.

Непрямий намір (умисел) має місце, коли особа усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння, передбачає та свідомо допускає настання наслідків свого діяння.

Необережність теж має дві форми - злочинна (протиправна) самовпевненість і злочинна (протиправна) недбалість.

Злочинна (протиправна) самовпевненість має місце, коли особа передбачає наслідки свого діяння, але легковажно розраховує на запобігання цих наслідків. Наприклад, водій перевищує швидкість, однак розраховує в будь-який момент загальмувати й уникнути небажаних наслідків, але не встигає цього зробити і завдає тілесних ушкоджень пішоходу, або ж завдає майнової шкоди іншим учасникам дорожнього руху.

Злочинна (протиправна) недбалість має місце, коли особа не передбачає негативних наслідків, але могла і повинна була передбачити.

Мета - це уява особи, котра скоїла правопорушення, щодо бажаного результату, до якого вона прагне.

Мотив - це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи та спонукають її до скоєння правопорушення.

Мотив близько наближається до провини, але це не тотожні категорії. Він впливає на свідомість людини, зумовлює характер її дій, формує спрямованість волі, визначає зміст провини.

Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив показує, якими факторами керується особа, скоюючи правопорушення, то мета визначає спрямованість діяння правопорушника, його найближчий результат, тобто те, до чого правопорушник прагне, чого хоче досягти.

4. Об’єктивна сторона правопорушення - це сукупність зовнішніх ознак, що його характеризують. До об'єктивної сторони правопорушення належить:

- діяння (у вигляді дії чи бездіяльності);

- протиправність (формальний аспект);

- наслідки діяння (змістовий аспект);

- причинний зв'язок між діянням і наслідками, які воно спричиняє;

- місце, час, спосіб, засоби, обставини та ситуація скоєння правопорушення^[297].

Дія - активна поведінка людини, яка усвідомлює свої вчинки і здатна керувати ними, охоплює не тільки рухливі процеси тіла самої людини, але й процеси, що керуються людиною.

Бездіяльність - пасивна поведінка людини, тобто невиконання тих дій, які особа зобов'язана була і могла виконати в конкретних умовах.

Суспільно шкідливі наслідки - це ті негативні зміни, які настають, завдаються об'єкту посягання (суспільним відносинам, що охороняються)

Причинний зв’язок як ознака об'єктивної сторони складу правопорушення має місце тоді, коли шкідливі наслідки об'єктивно походять від даної протиправної дії чи бездіяльності.

Кожне правопорушення вчиняється в певному місці чи кількох місцях, певний проміжок часу, певній обстановці, тим чи іншим способом, за допомогою тих чи інших засобів. Усі ці ознаки - складові частини об'єктивної сторони складу правопорушення. Одні з них мають досить важливе значення і прямо передбачаються законом, інші враховуються як додаткові в ході провадження справи.