§ 12.5. ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ

На наше переконання, окремо слід розглянути питання щодо особливостей такої правової поведінки як зловживання правом та об'єктивне протиправне діяння.

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, що полягає у використанні суб’єктом права своїх прав у недозволені способи, що суперечать соціальному призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкоду) окремій особі, суспільству та державі.

Протиправність поведінки при зловживанні правом полягає в суперечності не стільки закону, скільки правам та інтересам правопорушника.

Передумовою виникнення на практиці випадків зловживання правом є прогалина в законодавстві або недостатня чіткість правової регламентації тих чи інших суспільних відносин.

Зловживати можна лише суб'єктивним правом. Для зловживання правом не притаманна юридична відповідальність, що властиво правопорушенню. Наслідками зловживання права є: визнання наслідків недійсними, припинення здійснення суб'єктивного права без його позбавлення та ін.

Ознаки зловживання правом:

- наявність в особи суб’єктивного права;

- діяльність, спрямована на здійснення цього права;

- використання цього права не за його соціальним призначенням, а з заподіянням шкоди суспільним або особистим інтересам;

- відсутність порушення конкретних юридичних заборон (тобто їх додержання) або невиконання обов’язків (тобто їх виконання);

- встановлення факту зловживання правом компетентними правозастосовними органами;

- настання юридичних наслідків.

Класифікація видів зловживання правом:

1. За суб'єктами:

- фізичних осіб;

- державних службовців;

- юридичних осіб (включаючи державні органи, об’єднання громадян) тощо.

2. За характером суб’єктивного права:

- зловживання індивідуальним правом (наприклад, правом на написання індивідуальних скарг);

- зловживання колективним правом (наприклад, правом на мітинги, пікетування, страйки).

3. За суб’єктивною стороною:

- умисне:

✓ здійснюється з метою нанести шкоду іншій особі;

✓ здійснене з метою реалізувати своє право всупереч інтересам суспільства і держави;

✓ необережне (нанесена шкода не охоплюється умислом суб’єкта).

4. Деякі вчені пропонують розрізняти зловживання правом за правовою кваліфікацією на:

правомірне (легальне) зловживання правом - не тягне за собою юридичну відповідальність, воно може бути:

- аморальним (наприклад, шлюб за розрахунком (фіктивний));

- недоцільним (наприклад, застосування слідчим до всіх без винятку осіб, які вчинили вперше нетяжкі злочини, запобіжного заходу у вигляді взяття під варту);

- протиправне зловживання правом - це вид правопорушення, яке характеризується такими ознаками, які відрізняють його від інших видів правопорушень:

✓ при зловживанні правом його суб’єкт реалізує надані йому права, свободи, службові повноваження, тоді як інші правопорушення є забороненими протиправними діяннями;

✓ при зловживанні правом право використовується як засіб («інструмент») здійснення протиправного діяння, тоді як за інших правопорушень використовуються інші засоби;

✓ на початковій стадії зловживання правом знаходиться в межах закону, тоді як інші правопорушення на будь-якій стадії знаходяться поза рамками закону.

5. За галузевою ознакою:

- у сфері конституційного права («чорний піар», що використовується в ході передвиборної агітації);

- у сфері цивільного права (зловживання домінуючим становищем на ринку; підкуп службовців конкурентом; несумлінна реклама з метою створення умов для збуту товарів) або несвоєчасна виплата заробітної плати громадянам з боку держави як носія владних повноважень спричиняє зловживання правом громадянами в їх трудових, розрахунково-кредитних, податкових відносинах з державою;

- у сфері сімейного права (фіктивні шлюби; зловживання батьківськими правами - заподіяння фізичної, психічної, моральної шкоди дитині).

6. За субординацією у правовому регулюванні:

- зловживання матеріальними правами;

- зловживання процесуальними правами (можливе на будь-якій стадії судового провадження)^[298].

Об’єктивно протиправне діяння - це протиправне соціально шкідливе діяння (дія або бездіяльність) особи, що не становить складу правопорушення, але здобуває негативне реагування держави у вигляді примусових заходів. Це, як правило, діяння неделіктоздатних осіб, а також невинні діяння деліктоздатних осіб (випадкові дії, що мають зовнішні ознаки правопорушення, але позбавлені елемента вини - «казус»). Наприклад, заподіяння шкоди малолітньою особою не можна розглядати як правопорушення (ст. 31 ЦК України), але юридичне значення така дія має і тягне застосування заходів цивільної юридичної відповідальності щодо батьків або опікунів (ст. ст. 41, 1178 ЦК України). Так само, стан крайньої необхідності або необхідної оборони (ст. ст. 36, 39 КК України).

Ознаки об'єктивно протиправного діяння:

1) суперечність нормам права;

2) шкода, що наноситься правоохоронюваним інтересам;

3) відсутність складу правопорушення (суб’єкта та/або

суб’єктивної сторони);

4) негативна реакція з боку держави (примусове відшкодування шкоди, примусові заходи медичного характеру, примусові заходи виховного характеру).

Не будучи правопорушенням, воно не тягне за собою і заходів юридичної відповідальності. Основним видом державного примусу, що застосовуються за вчинення об’єктивно протиправного діяння, слугують заходи захисту, засоби правового впливу, що застосовуються в цілях відновлення порушених прав у відношенні зобов’язаних осіб. Головним призначенням таких заходів є припинення порушення правопорядку, відновлення нормальних зв’язків і відносин.

Злочинність - відносно масове, історично мінливе, соціальне і кримінально-правове явище, що являє собою цілісну сукупність всіх злочинів, вчинених на певній території за відповідний період часу.

Ознаки злочинності:

1) відносна масовість (з часом кількість вчинених злочинів може зростати або зменшуватись);

2) соціальна обумовленість (дане явище існує в суспільстві, наявні певні соціальні передумови для виникнення злочинності);

3) історична мінливість (в кожній історичній епосі існувала злочинність із специфічним набором сукупності злочинів, які могли вчинятися саме на даному історичному етапі розвитку суспільства);

4) кримінально правове явище (сукупність кримінально караних діянь).

Класифікація злочинності:

1. За територіальною поширеністю:

- місцева;

- регіональна;

- міжрегіональна;

- державна;

- міждержавна.

2 За мотивацією посягань:

- насильницька;

- насильницько-корислива;

- корислива.

3. За стадією фіксації:

- фактична;

-заявна;

- зареєстрована;

- встановлена судом.

Злочинності як соціальному явищу притаманні певні показники. Показники злочинності поділяються на кількісні (стан, об’єм, рівень, коефіцієнт, динаміка злочинності) та якісні (структура, характер, ціна, латентність)^[299].

Контрольні питання:

1. Надайте визначення правової поведінки та перерахуйте її ознаки.

2. Назвіть види правової поведінки.

3. Поясніть значення поняття «правовий вчинок» та розкрийте сутність його складу.

4. Сформулюйте визначення правомірної поведінки.

5. Вкажіть ознаки та мотиви правомірної поведінки.

6. Перерахуйте види правомірної поведінки за ступенем активності процесу залучення особистості у правовому регулюванні.

7. Назвіть і розкрийте зміст причин нестабільності правомірної поведінки в суспільстві.

8. Охарактеризуйте правомірну поведінку працівників поліції.

9. Поясніть значення поняття «правопорушення» та розкрийте зміст його ознак.

10. Як співвідносяться поняття «зловживання правом» та «об'єктивно-протиправне діяння ».

Корисні джерела для підготовки до занять:

1. Воронова І. В. Правопорядок і правомірна поведінка (особливості взаємозв'язку у правовій державі) / І. В. Воронова // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: «Право». - 2015. - Вип. 19. - С. 30 - 33

2. Голубовський В. Є. Правомірна поведінка: теоретико-

методологічний аспект дослідження / Владислав Євгенович Голубовський // Часопис Київського університету права. - 2012. - № 1.- С. 68 - 72

3. Горбова Н. А. Правомірна поведінка: підходи до визначення дефініцій, соціальна значимість та типологія / Н. А. Горбова // Право і суспільство. - 2015. - № 5-2. - С.

4. Девіантна поведінка: історія, теорія, практика: матеріали конференції / за ред. Максимової Н.Ю., Грись А.М., Максим О.В. - Київ, 2021. - 106 с.

5. Козенко Ю. О. Правова поведінка особи: аксіологічно-

нормативна детермінація: дисс.... канд. юрид. наук: 12.00.12 /

Ю. О. Козенко. - Л., 2012. - 200 с.

6. Козенко Ю. О. Правова поведінка особи: спроба інтегративного осмислення: монографія / Юлія Олегівна Козенко. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2013. - с. 88

7. Пендюра М. М. Теорія держави і права : [навч. посіб.] / Пендюра М. М. - К. : О. С. Ліпкан, 2013. - 304 с.

8. Свириденко Г. В. Правомірна поведінка: сучасний контекст : монографія. Київ : Юрид. думка, 2018. 212 с.

9. Свириденко Г. В. Правомірна поведінка: теоретико-прикладні засади [Текст]: автореферат дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Г.В. Свириденко; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2017. - 20 с.

10. Теорія держави і права : підруч. / кол. авт.; кер. авт. кол. канд. юрид. наук, проф. Ю. А. Ведєрніков. - Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2015. - 468 с.

11. Теорія держави та права : [підручник] / [за вимогами кредитно- модульної системи навчання] / Є. О. Гіда, Є. В. Білозьоров, А. М. Завальний та ін.; за заг. ред. Є. О. Гіди. - К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. - 576 с.

12. Теорія держави та права : навч. посіб. [Є. В. Білозьоров, О. Б. Горова, В. П. Власенко, А. М. Завальний, Н. В. Заяць та ін.]; за заг. ред. С. Д. Гусарєва, О. Д. Тихомирова. - К. : НАВС, Освіта України, 2017. - 320 с.