§ 6.4. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ

Правовою основою правоохоронної діяльності компетентних державних органів є нормативно-правовий акт. Це проявляється в двох аспектах. По-перше, основна діяльність правоохоронних органів виявляється в забезпеченні реалізації норм права, що встановлені нормативно-правовими актами.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ виданий компетентним, спеціально уповноваженим на те органом або посадовою особою, в якому закріплюються загальнообов’язкові правила поведінки.

Основними ознаками нормативно-правового акту є:

- приймається уповноваженими суб’єктами правотворчості (державними правотворчими органами або народом);

- виражає волю домінуючої частини населення або всього народу;

- містить нові норми права чи змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов’язків;

- приймається відповідно до певної процедури;

- має форму письмового акта - документа, певні реквізити та структуру (преамбула, глави, розділи, статті, частини, пункти);

- публікується в офіційних спеціальних виданнях, в яких текст акта має бути автентичним офіційному зразку цього акта^[CLX].

Нормативно-правові акти можна класифікувати за різними критеріями.

1. За територію на яку вони поширюються:

- загальнодержавні (Конституція України, Кримінальний кодекс України), поширюються на всю територію держави;

- місцеві або локальні (Постанова Київської міської державної адміністрації) поширюються на певну область, район, місто^[CLXI].

2. За часом дії:

- постійні, ті які не мають конкретної дати закінчення їх дії (Конституція України, Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»);

- тимчасові, ті, які приймаються на конкретний чітко встановлений термін («Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»).

3. За галуззю права:

- цивільні (Цивільний кодекс України);

- кримінальні (Кримінальний кодекс України);

- адміністративні (Кодекс України про адміністративні правопорушення);

- кримінальні процесуальні (Кримінальний процесуальний кодекс України) та ін.

4. За юридичною силою:

- закони (Закон України «Про дорожній рух»);

- підзаконні нормативно-правові (Постанова Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху»).

5. За суб’єктами ухвалення:

- акти органів держави (Кримінальний процесуальний кодекс України);

- акти, прийняті народом у процесі референдуму (внесення змін до Конституції України).

Закон має найвищу юридичну силу серед інших нормативно- правових актів і закріплює найбільш важливі суспільні відносини.

Закон - це вид нормативно-правового акта органу законодавчої влади або народу, що регулює найбільш важливі суспільні відносини, приймається в особливому порядку та має вищу юридичну силу.

Ознаки закону:

- приймається органом законодавчої влади або народом шляхом референдуму (найчастіше в якості органу законодавчої влади виступає Парламент. В Україні - Верховна рада, у Великобританії Палата Лордів і Палата Общин, у Польщі - Сейм, в Ізраїлі - Ксесет тощо);

- закріплює норми, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини (на рівні законодавства не можна закріпити норми, що врегульовують абсолютно всі суспільні відносини, тому законами регулюються виключно найбільш важливі для суспільства, особи, держави відносини, оскільки поряд з правовими діють моральні, етичні, релігійні та інші соціальні норми, що закріплюють, інші, менш важливі правила поведінки в суспільстві);

- має особливу процедуру прийняття (всі закони в Україні приймаються Верховною Радою, по особливій, закріпленій в регламенті Верховної Ради України процедурі, так в Україні закон проходить стадії законопроекту, обговорення, голосування, підписання Президентом, опублікування в офіційних засобах масової інформації тощо);

- має вищу юридичну силу поміж нормативно-правових актів¹.

Види законів:

- Конституція - Основний Закон держави;

- конституційні закони - це органічно поєднані з Основним Законом нормативні акти, які приймаються в порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України, або якими вносяться зміни до Конституції;

- поточні або звичайні закони - закони, які приймаються Верховною радою для вирішення поточних питань (Закон України «Про Дорожній рух»);

- надзвичайні закони - закони, які своєю дією можуть призупиняти і відміняти інші закони (Закон України «Про надзвичайний стан»)^{[CLXII] [CLXIII].}

Підзаконні нормативно-правові акти - це нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Ознаки підзаконних нормативно-правових актів:

- містять норми права;

- видаються лише уповноваженими органами державної влади у визначеній формі;

- видаються з метою конкретизації та на виконання законів.

Незважаючи на те, що в нормативному правовому регулюванні суспільних відносин головне й визначальне місце займає закон, підзаконні акти теж мають дуже важливе значення у житті будь-якого суспільства, відіграючи допоміжну і деталізуючу роль.

Відповідно до Конституції України повноваження з прийняття підзаконних нормативно-правових актів закріплені за Президентом України (ст. 106), Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади (ст. 127). У обмеженому обсязі та у випадках, передбачених конституцією і законами України, право підзаконної правотворчості має Верховна Рада України та Рада міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 135), голови місцевих державних адміністрацій (ст. 118), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи (статті 143, 144)^[CLXIV].

Виділяють наступні види підзаконних нормативно-правових актів:

1) укази та розпорядження є результатом правотворчої діяльності Президента України, обов’язкові для виконання на всій території України, приймаються у межах президентських повноважень, передбачених конституцією та конституційними законами і при цьому не повинні суперечити Конституції України та законам України.

Розпорядження - це другі за значенням підзаконні акти глави держави. Зазвичай, вони приймаються з поточних чи процедурних питань. Акти Президента публікуються в офіційних виданнях.

2) постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. Акти, що мають особливо важливе значення, видаються у формі постанов. Акти з оперативних та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Усі акти Кабінету Міністрів України обов’язкові до виконання в Україні. Особливістю актів Кабінету Міністрів України є те, що вони можуть бути прийняті лише на підставі і на виконання законів України, а також указів Президента України. Постанови Кабінету Міністрів України містять норми права, що встановлюють основи управлінської діяльності в галузі фінансів, освіти, культури, охорони здоров’я тощо, як основні напрями його діяльності. Розпорядження Кабінету Міністрів України, як правило, мають характер індивідуального правового регулювання. Акти Уряду України підписуються Прем’єр- Міністром України і підлягають офіційному опублікуванню не пізніше 15 днів із дня їх прийняття.

3) накази, інструкції, положення та ін. нормативно-правові акти міністерств, відомств, державних комітетів - це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повинен суперечити законам України та нормативним актам Президента України та Кабінету Міністрів України.

Накази - розпорядчі документи оперативного характеру, якими, як правило, затверджуються або скасовуються інші підзаконні нормативно-правові акти або продовжується строк їх дії.

Інструкції - встановлюють порядок застосування чинного законодавства або порядок здійснення будь-якої діяльності.

Положення, статути - закріплюють правове становище, структуру, функції і компетенцію певної державної організації.

Ці акти приймаються на основі і відповідно до законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, регулюють суспільні відносини, що перебувають, як правило, у межах компетенції даного виконавчого органу. Однак є серед них і такі, котрі мають загальне значення, виходять за межі конкретного міністерства й відомства, поширюються на широке коло суб'єктів. Наприклад, наказ МВС України «Про затвердження Порядку видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду та її форми.

4) рішення і постанови органів місцевого самоврядування - приймаються у межах компетенції і діють на території відповідних міст, районів, сіл, селищ, мікрорайонів тощо. Як правило, ці акти регулюють відносини у сфері громадського порядку, охорони здоров'я, торгівлі у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

5) локальні нормативно-правові акти - це розпорядження керівників державних і громадських організацій (у вигляді наказів та інструкцій), прийняті у межах їх повноважень, що регулюють їх службову і трудову діяльність. Наприклад, наказ ректора НАВС Про затвердження Інструкції із забезпечення режиму секретності в навчальному процесі НАВС.

Правовою основою діяльності Національної поліції є: Конституція України, Закон України «Про Національну поліцію», інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Найважливішим за значенням і місцем у системі законодавства є Конституція України, норми якої регулюють систему економічних, політичних, соціальних, духовних і організаційних відносин у державі. Тому відповідні її норми є юридичною основою і для діяльності національної поліції України, чинного законодавства та правотворчості щодо питань забезпечення охорони правопорядку.