Ринок факторів виробництва ірозподіл доходів. Домогосподарства як постачальники ресурсів виробництва

Ринок факторів виробництва являє собою ту галузь ринкових відносин, де продаються й купуються ресурси, необхідні для здійснення виробничої діяльності.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробнику немає ніякого сенсу купувати працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані ним продуктивно.

Таким чином, попит на ресурси є похідним попитом, тобто таким, який за лежит ь від попиту на товари, що виробляют ься за їх допомогою.

Найбільш поширеним методом визначення попиту на ресурси є метод, що передбачає використання граничної корисності.

Зміни у попиті на ресурси обумовлюються наступними факторами:

1. Зміни у попиті на продукт. За інших рівних умов зміни у попиті на продукт фірми, який вона виробляє за допомогою певних ресурсів, приведуть до зміщення кривої попиту на ці ресурси в тому самому напрямку.

2. Зміни у продуктивності ресурсу. Підвищення продуктивності ресурсу пересуває криву попиту на нього праворуч, зменшення продуктивності - ліворуч.

3. Зміни цін на інші ресурси. Як відомо, ресурсам властиві субституц ійність та компліментарність. Зміни цін на ресурси — субститути та ресурси - комплементи по-різному впливають на попит.

Чутливість попиту на ресурси на зміну його цінових та нецінових факторів визначається показниками еластичності. Цінова еластичність попиту на ресурси залежить від таких факторів: темпи спадання граничного продукту, легкість ресурсозаміщення, еластичність попиту на продукт виробника, частка витрат на ресурс у загальних витратах.

Ринок ресурсів виступає в двох основних видах:

- Ринок ресурсів в умовах досконалої конкуренції - ані покупець, ані продавець не в змозі впливати на ціни ресурсів;

- Ринок ресурсів в умовах недосконалої конкуренції - ані покупець, ані продавець не в змозі впливати на ціни ресурсів.

Для аналізу ринків факторів виробництва необхідно згадати теорію виробництва, де розглядається попит на ресурси В якості головного правила попиту на виробничі ресурси збоку окремої конкурентної фірми в иступає попит граничної доходності і граничних витрат.

Крива попиту фірми на ресурси в умовах досконалої конкуренції співпадає з кривою граничної доходності виробничого ресурсу.

Гранична доходність праці дорівнює граничному доходу фірми, помноженому на граничний продукт праці:

В умовах досконалої конкуренції MR = P. Якщо фірма максимізує прибуток, то вона буде наймати робітників, доки гра нич на д оход ніст ь труда не буде дорівнювати заробітній платні: MRP_l = w, тобто дока граничний доход від використання труда зрівняється з витратам на його придбання (заробітній платні). Підставимо замість заробітну MRP_l плату w та замість MR - ціну Р, отримаємо: W= MR x MP_l - що є умовою максимізації прибутку на ринку заробітної плати

Розподіл доходів займає проміжне місце між виробництвом у вузькому значенні й кінцевим споживанням. Треба підкреслити два основних методологічних підходи до дослідження доходів:

- ма ркс ист сь кий;

- неокласичний, або функціональний.

За першим поглядом, форми доходів похідні від поділення нової вартості на необхідну і додаткову. Необхідна вартість (необхідний продукт) є 106

еквівалентом майбутньої зарплати Додатковий продукт, який також створюється робітником, розподіляється між власниками підприємницьких здібностей, капіталу і землі у вигляді відповідно прибутку, проценту і ренти

За другим підходом, величина кожного факторного доходу дорівнює граничному вкладу в підсумковий дохід підприємства після реалізації продукції. Зазначена оцінка спирається на теорію граничної продуктивності, згідно з якою розмір первинного (факторного) доходу є ціною ресурсів.

Усі доходи підрозділяють за деякими критеріями

За факторним критерієм визначають дві основні групи:

- первинні, тобто факторні - зарплата, прибуток, рента, відсоток;

- вторинні як підсумок перерозподілу, тобто соціальні трансферти, або пенсії, стипендії, допомога, пільги; з радянських часів для них залишився термін - суспільні фонди споживання.

За функціональним кр ите рієм в изначають такі форми:

- трудові, як за рахунок вла сної праці з власними актив ами (особ исте підсобне господа рство, вільна творча д іяль ніст ь з от риманням го нора рів та іп), так і за рахунок найманої праці у вигляді зарплати;

- доходи від під приємницт ва у вигляді прибут ку або від сот ків за позички безпосереднім підприємцям;

- доходи від вла сності за рахунок ренти або відсот ків від операцій з цінними паперами, вкладами (депозитами) у кредитні установи чи внесками в статутний фонд колективних підприємств;

- сімейні доходи, зокрема, спадщина і дарування.

Зарплата як дохід найманого робітника досліджується з різних методологічних позицій:

- як ціна робочої сили в марксизмі;

- як ціна праці на підставі граничної продуктивності в неокласичних теоріях;

- як плата за договірну (контрактну) послугу праці в інституціональному погляді.

Якщо зарплата є ціною робочої сили, то її величина менше за цифру нової вартості, яка створена робітником, на показник додаткової вартості, що безоплатно привласнюєтьс я підприємцем і за рахунок якої отримуються прибуток, рента і відсоток. Висновок: розподіл доходів не є справедливим, він віддзеркалює процес експлуатації найманих працівників.

Якщо зарплата є ціною праці та віддзеркалює граничну продуктивність труда, то це має вираз у пропорційній участі робітника в розподілі сумарного доходу, що відповідає принципу рівності й справедливості.

Якщо зарплата є оплатою послуги праці на підставі попереднього контракту (догов ору), то, крім е кон омічних підсумків, важливу роль грають інституціональні моменти відносин роботодавця і робітника, тобто умови контракту, роль профспілок, держави і об’єднань підприємців.

Ключовими термінами, що використовуються при дослідженні заробітної плати є:

- Номінальна зарплата - сума грошей, яку одержує робітник.

- Реальна зарплата - обсяг життєвих засобів, який придбає людина за номінальну плату в залежності від рівня споживчих цін, тобто

де Ірз - індекс реальної зарплати, Інз - індекс номінальної зарплати,

Іц - індекс цін

- Нарахована зарплата - сума нарахувань за підсумками праці.

- Сплачена зарплата - сума грошей, яку фактично, “на руки”, отримує робітник після обов’язкових відрахувань у вигляді, наприклад, прибуткового податку, внеску в Пенсійний фонд, фонди соціального страхування і страхування від безробіття.

- Мінімальна зарплата - її рівень, опускатися нижче якого за основним місцям роботи заборонено державою.

- Се редня зарплат а - її велич ина, яка розра хов уєт ься шля хом діле ння фонду зарплати на кількість роб ітників.

- Фонд заробітної плати - це сума платежів у вигляді основної, додаткової зарплати, платежів на відпустку та інших величин

- Тарифна система - система наступних документів, які описують вимоги, встановлюють і диференціюють рівні оплати: тарифні сітки; тарифні ставки; тарифно-кваліфікаційні довідники. Головними вимогами до тарифної системи є: підпорядкува ння завданню інтенсифіка ції економ іки; залежність від кінцевих результатів; подолання зрівнялівки.

Відрізняють дві основні форми зарплати: відрядна; погодинна з відповідними сис тема ми.

Відрядна форма - плата за певний обсяг виробленої продукції (одиниць продукту, кількість клієнтів, що обслуговані, та іи) з прямою відрядною, відрядно- преміальною, відрядно- прогресивною та іншими системами

Погодинна форма - плата за певну кількість часу, що відпра цьований, з простою погодинною, погодинно-преміальною, по годинно-прогресивною та іншими системами.

Прибуток є доходом підприємця і методологічно розглядається або як перетв оре на форма додат кової ва ртості по Марксу, або як ціна підприємницької діяльності на підставі граничної продуктивності в немарксистських концепціях.

Ключовими формами прибутку є : розрахунковий, або бухгалтерський як підсумок порівняння виторгу від реалізації та бухгалтерських витрат; нормальний як сума неявних витрат чи витрати втрачених можливостей; норма льний прибуток тра ктуєт ься як винагород а під приємця за вик онання його функцій; економічний як різниця між бухгалтерським і нормальним прибутком; валовий як фактична різниця між виторгом і витратами; чистий як підсумок вирахування з валового прибутку податків і зборів, інших обов’язкових сплат, дивідендів тощо.

На ринку факторів виробництва формується і ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів — рента. Рента є доходом від володіння землею і природними ресурсами, насамперед, корисними копалинами

Особливістю цього типу факторів є їх не відтворюваність. Саме жорстка обмеженість ресурсів відрізняє ренту від усіх інших видів доходу. Її рівень встановлюється у точці перетину кривої пропозиції обмежених ресурсів і кривої поп иту, що відбиває їх продуктивність, тобт о граничний доход від даного фактора. Розглянемо графік, який відображає механізм формування ренти (рис. 2.4.6).

Рис. 2.4.6. - Механізм формування ренти

Оскільки зміна розміру ренти ніяк не впливає на кількість землі, що пропонується для використання, то рента не виконує спонукальної функції (як то має місце на ринку інших ресурсів).

Як відомо, земля має різну родючість. Тому одна й та сама праця чи капітал у поєднанн і з різ ним и за родючістю землями приносит ь різні результати. Додатковий прибуток, який отримують користувачі родючої землі за інших рівних умов, називається диференційною рентою.

Економічну ренту можуть отримувати й власники інших природних рес урс ів, яким властив а а бсолютна обмеженість.

З величиною ренти зв’язана й ціна тієї ділянки землі, з якої вона отримується. Це сума, яка при даній нормі процента даватиме доход, який дорівнюватиме річній ренті з даної ділянки:

Далі звернемося до ринку капіталу, де фактором виробництва вист упа є капітал — це кошти, застосування яких дозволяє збільшити ефективність людської праці.

Для з’яс ува ння процесу формува ння альтернат ивної ва ртост і ка піта лу, необхідно з’я сув ати механізм формув а ння ціни кре диту. Ціною кредит у є позичковий процент — це ціна, що сплачується за використання грошей. Ставку позичкового проценту, як правило, дають у перерахуванні на річну. Відсоток є сплатою за використання позичкових капіталів за певною ставкою. Ставка відсотку можливо розрахува ти шляхом ділення доходу від позички капіталу на розмір останнього у процентному виразі.

Оскільки надання кредиту та повернення грошей розірвані у часі, то виникає проблема втрати грошима їх купівельної спроможності через інфляцію. Розрізняють номінальну та реальну ставки позичкового проценту. Номінальна ставка (r_N) - це процентна ставка, виражена у грошових одиницях за поточним грошовим курсом. Реальна (r_R) — це процентна ставка, виражена у незмінних грошах або скоригована з урахуванням інфляції. Взаємозв’язок між номінальною та реальною ставками показує формула:

Ставка позичкового проценту формується залежно від співвідношення попиту на гроші та їх пропозиції. Але на розмір процентної ставки впливають й інші фа ктори.

Одним з факторів, який зумовлю є конкре тни й ріве нь про центу, є ступінь ризику (імовірність втрати грошей кредитором), чим більша імовірність неповернення грошей, тим більший проце нт.

Певний вплив на процентну ставку спричиняють розмір кредиту, термін над ання кре дит у, державна політик а оподат кування.