Процес суспільного виробництва, його фази

Суспільне виробницт во є в ихід ною базою й в ирішальною сфе рою жит тє- діяльності людей, основою життя й джерелом розвитку суспільства.

Суспільне виробництво - це сукупна організована діяльність людей, що пов’язана з перетворенням сировини й сил природи з метою створення мате ріа льни х і нематеріальних благ, які необ хід ні для іс нування й розв ит ку сус пільст ва.

Характеризуючи суспільне виробництво важливо розуміти й відрізняти поняття „виробництво” і „праця”.

Виробництво - широка система дій, яка створює: матеріальні й духовні блага, які необхідні для існування людини; інші умови відтворення життя людей, зокрема виробничі відносини Отже, виробництво - це процес праці, що має завершений результативний характер.

Праця - це цілеспрямована діяльність людей щодо створення необхідних благ за допомогою інших чинників. Але особливий вплив на виготовлення блага має природа, що найбільш помітно у сільському господарстві, наприклад, вегетація рослин

Зміст праці обумовлюється безпосереднім впливом продуктивних сил. Ключовими категоріями, які описують зміст праці, є такі:

- продуктивність (продуктивна сила) як результативність діяльності конкретного працівника з точки зору виробництва продукту;

- інтенсивність праці як характеристика напруги, зусиль при діяльності;

- якість праці як рівень професійної майстерності робітника;

- складність праці як риса рівня кваліфікації на підставі досвіду, освіти, навичок;

- важкість праці як рівень впливу роботи на стан здоров’я людини;

- озброєність праці як рівень її оснащеності.

Характер праці відображає особливості впливу виробничих відносин на трудову діяльність. Наприклад, історичний аспект дозволяє визначити такі основні етапи розвитку трудової кооперації:

- проста кооперація на підставі ручної праці без її поділу;

- мануфактура, для якої додатково характерний поділ праці;

- фабрична кооперація з поєднанням поділу праці й використання машин і ме ханізмів.

Таким чином, спільна взаємодія людської праці й природних чинників створюють безпосередній виробничій процес. На цей випадок доречна цитата англійського економіста XVII століття Уїльяма Петті: “Праця є батьком багатства, а земля його мати ”.

Характеризуючи суспільне виробництво доцільно відзначити його двоїстий характер:

- по-перше, йдеться про створення благ для подальшого споживання;

- по-друге, мається на увазі створення вартості для можливого подальшого обміну.

Виробництво як безперервний процес, що постійно повторюється, має назву відтворення.

У економічний теорії відрізняють виробництво у вузькому і широкому значенні;

- вузьке значення ставиться для безпосереднього створення благ;

- широке значення складається з 4-х основних фаз:

- безпосередньо виробництво (вузьке значення терміну);

- розподіл;

- обмін;

- с пожива ння.

Розрізняють дві сфери суспільного виробництва: матеріальне й немате­ріальне. Матеріальне - це сукупність галузей й сфер, які виробляють матеріально-речові блага й послуги. Нематеріальне - це сукупність галузей й сфер, що виробляють немат еріаль ні блага й послуги, які задовольняють духовні і соціальні потреби

Між матеріальною й нематеріальною сферами виробництва існує тісний взаєзв 'язок. Так, матеріальне виробництво створює матеріально-технічну базу для функціонування й відтворення як самого себе, так і нематеріального вироб - ництва. Нематеріальне виробництво задовольняє потреби людей в освіті, медичному обс луговува нні, с порт і, туризмі, культ урі тощо, забе зпечуючи тим самим умови для нормального відтворення усіх робітників, у тому числі й в сфері матеріального виробництва. У сучасних умовах значення сфери нематеріального виробництва й послуг зростає, проявляючись як соціально- економічна закономірність і свідчить про високий рівень життя та зміну пріоритетів у задоволенні потреб. Так, у розвинених країнах у сфері нема­теріального виробництва зайнято понад 50% працездатного населення й виробляється від 60 до 75% ВВП.

Розвиток суспільного виробництва ґрунтується на прогресі науки й техніки.

Наука - специфічний вид людської діяльності, який виробляє нові знання.

Техніка - сукупність засобів виробництва, що використовуються у вироб ництві.

Технологія - особливий процес поєднання всіх факторів з метою дос ягнення конкретного кінце вого ре зульт ату.

Науково-технічний прогрес - безперервний процес розвитку науки, техніки й те хнологі й.

Науково-технічна революція (НТР) - якісний стрибок у розвитку знань і технологій Останній етап НТР пов’язують з початком комп’ютерної ери Новий етап НТР обумовив революційні зрушення в змісті й характері праці.

Виробництво є складним процесом поєднання чинників (факторів):

- особистий чинник у вигляді людини, яка працює;

- речовий чинник у вигляді засобів виробництва.

Саме процес поєднання слід розглядати з допомогою категорій характер і спосіб поєднання. Характер поєднання пов’язаний зі соціально-економічним аспектом виробничих відносин, насамперед, з відносинами власності. Спосіб поєднання описує організаційно-економічні особливості відносин, наприклад, комбінацію взаємодій особистого і речового ч инників.

2.